New King James Version

Переклад Хоменка

Jeremiah’s Question

Righteous are You, O Lord, when I plead with You;
Yet let me talk with You about Your judgments.
Why does the way of the wicked prosper?
Why are those happy who deal so treacherously?

1

Ти правий будеш, Господи, якби мені спало на думку сперечатися з тобою! А все ж таки позиватисьму з тобою. Чому доля безбожників щаслива, і всім віроломним добре ведеться?

2

You have planted them, yes, they have taken root;
They grow, yes, they bear fruit.
You are near in their mouth
But far from their [a]mind.

2

Ти насадив їх, і вони коріння пустили, вони ростуть і дають плоди. Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко.

3

But You, O Lord, know me;
You have seen me,
And You have tested my heart toward You.
Pull them out like sheep for the slaughter,
And prepare them for the day of slaughter.

3

Мене ж, Господи, ти знаєш, мене ти бачиш і вивідуєш серце моє, яке воно супроти тебе. Відлучи ж їх, мов тих овечок, призначених на заріз, і наготуй їх на день їхнього вистинання.

4

How long will the land mourn,
And the herbs of every field wither?
The beasts and birds are consumed,
For the wickedness of those who dwell there,
Because they said, “He will not see our final end.”

4

Доки має земля сумувати, а трава сохнути на всім полі? З-за ледарства її мешканців гинуть звірі й птахи. Бо вони кажуть: «Він нашого кінця не бачить.»

5

The Lord Answers Jeremiah

“If you have run with the footmen, and they have wearied you,
Then how can you contend with horses?
And if in the land of peace,
In which you trusted, they wearied you,
Then how will you do in the [b]floodplain of the Jordan?

5

Коли ти біг з пішими, і вони тебе втомили, то як побіжиш навипередки з кіньми? І коли ти в затишнім краю не безпечний, що, однак, чинитимеш у чагарах йорданських?

6

For even your brothers, the house of your father,
Even they have dealt treacherously with you;
Yes, they have called [c]a multitude after you.
Do not believe them,
Even though they speak [d]smooth words to you.

6

Бо й брати твої й дім батька твого, й вони зрадливі супроти тебе, і кричать голосно вслід за тобою. Не йми їм віри, хоч би й гарні слова до тебе говорили.

7

“I have forsaken My house, I have left My heritage;
I have given the dearly beloved of My soul into the hand of her enemies.

7

Я покинув дім мій, я відцурався спадщини моєї; що мені було найлюбіше, віддав я те ворогам у руки.

8

My heritage is to Me like a lion in the forest;
It cries out against Me;
Therefore I have hated it.

8

Спадщина моя мені зробилась, немов лев у лісі: зняла свій рик на мене; за те ж вона мені й осоружна стала.

9

My [e]heritage is to Me like a speckled vulture;
The vultures all around are against her.
Come, assemble all the beasts of the field,
Bring them to devour!

9

Спадщина моя стала мені рябим птахом, що на нього звідусіль хижі птиці нападають. Ходіть, збирайтеся, всі звірі дряпіжні, кидайтесь на поживу!

10

“Many rulers[f] have destroyed My vineyard,
They have trodden My portion underfoot;
They have made My [g]pleasant portion a desolate wilderness.

10

Гурт пастухів спустошив мій виноградник, ногами потоптав мою частку, мою любу частку вчинив пустим степом.

11

They have made it desolate;
Desolate, it mourns to Me;
The whole land is made desolate,
Because no one takes it to heart.

11

Її обернено на пустиню, і плаче вона, зруйнована, передо мною. Спустошено всю землю, і нікому взяти те до серця.

12

The plunderers have come
On all the desolate heights in the wilderness,
For the sword of the Lord shall devour
From one end of the land to the other end of the land;
No flesh shall have peace.

12

По всіх пагорбах у пустині спустошники позбігались; бо меч Господній пожирає від кінця й до кінця землі, немає миру ні одній людині.

13

They have sown wheat but reaped thorns;
They have [h]put themselves to pain but do not profit.
But be ashamed of your harvest
Because of the fierce anger of the Lord.”

13

Посіяли пшеницю, а будяки пожали; натомились надаремно. Соромляться свого врожаю з-за палкого гніву Господнього.

14

Thus says the Lord: “Against all My evil neighbors who touch the inheritance which I have caused My people Israel to inherit — behold, I will pluck them out of their land and pluck out the house of Judah from among them.

14

Так говорить Господь: «Усіх моїх злих сусідів, що шарпають спадщину, яку я дав був у посілість моєму народові Ізраїлеві, я повириваю з їхньої землі, а й дім Юди вирву з-посеред них.

15

Then it shall be, after I have plucked them out, that I will return and have compassion on them and bring them back, everyone to his heritage and everyone to his land.

15

Потім же, повиривавши їх, я знову змилосерджуся над ними й поверну їх, кожного в його спадкоємство й кожного в його країну.

16

And it shall be, if they will learn carefully the ways of My people, to swear by My name, ‘As the Lord lives,’ as they taught My people to swear by Baal, then they shall be established in the midst of My people.

16

І коли вони навчаться досконало доріг мого народу і клястимуться моїм ім'ям: Як жив Господь! — як то вони були навчили мій люд клястися Ваалом, — то осядуться серед народу мого.

17

But if they do not obey, I will utterly pluck up and destroy that nation,” says the Lord.

17

Коли ж не слухатимуть, то я вирву зовсім народ той, вигублю його, — слово Господнє!»

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Jeremiah 12

Єремії 12