New King James Version

Переклад Хоменка

Jerusalem in Affliction

How lonely sits the city
That was full of people!
How like a widow is she,
Who was great among the nations!
The princess among the provinces
Has become a [a]slave!

1

Яким же самотнім зосталося місто, що було повне люду! Стало немов би вдовою! Воно, що між народами було велике, що князювало над краями, — ось данину платить!

2

She weeps bitterly in the night,
Her tears are on her cheeks;
Among all her lovers
She has none to comfort her.
All her friends have dealt treacherously with her;
They have become her enemies.

2

Плаче ночами гірко, і сльози його на щоках у нього. З усіх, які його любили, нема нікого, хто б його розважив. Усі його друзі зрадили його, стали для нього ворогами.

3

Judah has gone into captivity,
Under affliction and hard servitude;
She dwells among the [b]nations,
She finds no rest;
All her persecutors overtake her in dire straits.

3

Юда пішов у неволю по утиску та тяжкім рабстві. Він оселився серед народів, не знайшов спочинку... Усі його гонителі його наздогнали у тіснинах.

4

The roads to Zion mourn
Because no one comes to the [c]set feasts.
All her gates are desolate;
Her priests sigh,
Her virgins are afflicted,
And she is in bitterness.

4

Дороги на Сіон сумують, ніхто не йде на свята. Всі брами його опустіли, священики його зідхають, дівчата його тужать, і самому йому гірко.

5

Her adversaries have become [d]the master,
Her enemies prosper;
For the Lord has afflicted her
Because of the multitude of her transgressions.
Her children have gone into captivity before the enemy.

5

Противники його взяли гору, а вороги його щасливі, Господь бо засмутив його за його переступів безліч. Діти його пішли в неволю перед противником.

6

And from the daughter of Zion
All her splendor has departed.
Her princes have become like deer
That find no pasture,
That [e]flee without strength
Before the pursuer.

6

І відійшла від дочки Сіону вся її слава. Князі його немов олені стали, що не знаходять собі паші, і пленталися без сили перед тими, що гнали їх.

7

In the days of her affliction and roaming,
Jerusalem remembers all her pleasant things
That she had in the days of old.
When her people fell into the hand of the enemy,
With no one to help her,
The adversaries saw her
And mocked at her [f]downfall.

7

Єрусалим пригадує собі у дні злиднів та тривоги всі свої скарби, що мав із давніх-давен, — тепер, коли народ його падає в ворожі руки, а допомоги йому немає; його гнобителі дивилися на нього, сміялися з його руїн.

8

Jerusalem has sinned gravely,
Therefore she has become [g]vile.
All who honored her despise her
Because they have seen her nakedness;
Yes, she sighs and turns away.

8

Згрішив, згрішив Єрусалим, тим і зробивсь осоружний! Усі, що його поважали, ним гордують, бо бачили його наготу. Та й сам він теж зідхає і обертається назад.

9

Her uncleanness is in her skirts;
She did not consider her destiny;
Therefore her collapse was awesome;
She had no comforter.
“O Lord, behold my affliction,
For the enemy is exalted!”

9

Нечистота його на полах у нього, та він про свій кінець не думав; тому й упав так низько, і втішника не має. Споглянь, о Господи, на мої злидні, бо ворог зростає!

10

The adversary has spread his hand
Over all her [h]pleasant things;
For she has seen the nations enter her [i]sanctuary,
Those whom You commanded
Not to enter Your assembly.

10

Противник простяг свою руку на усі його скарби. Він бачив, як погани ввійшли в його святиню, яким ти заборонив вступати в твою громаду.

11

All her people sigh,
They [j]seek bread;
They have given their [k]valuables for food to restore life.
“See, O Lord, and consider,
For I am scorned.”

11

Увесь його народ зідхає, хліба шукає. Скарби свої вони за харч віддали, щоб відживити душу. О, зглянься, Господи,й подивися, як я упідлився!

12

“Is it nothing to you, all you who [l]pass by?
Behold and see
If there is any sorrow like my sorrow,
Which has been brought on me,
Which the Lord has inflicted
In the day of His fierce anger.

12

Нехай, вас ніколи таке не спіткає, о, всі ви, що дорогою проходите повз! О, гляньте, подивіться, чи є біль, як мій біль, що мені заподіяно, що ним побив мене Господь у день палаючого гніву свого!

13

“From above He has sent fire into my bones,
And it overpowered them;
He has spread a net for my feet
And turned me back;
He has made me desolate
And faint all the day.

13

З висоти він зіслав вогонь у мої кості, і той пожирає. Він сітку розстелив мені під ноги і завернув мене назад. Він завдав мені смутку, — я повсякденно недужий.

14

“The yoke of my transgressions was [m]bound;
They were woven together by His hands,
And thrust upon my neck.
He made my strength fail;
The Lord delivered me into the hands of those whom I am not able to withstand.

14

Ярмо моїх переступів накладено його рукою; і вони, сплетені докупи, тяжать на моїй шиї. Він підбив мою силу. Видав мене Господь їм у руки, я проти них не можу протистати.

15

“The Lord has trampled underfoot all my mighty men in my midst;
He has called an assembly against me
To crush my young men;
The Lord trampled as in a winepress
The virgin daughter of Judah.

15

Усіх моїх хоробрих повалив Господь посеред мене. Він скликав проти мене збори, щоб знищити моїх юнаків. Господь топтав, немов у винотоці, дівицю — дочку Юди.

16

“For these things I weep;
My eye, my eye overflows with water;
Because the comforter, who should restore my life,
Is far from me.
My children are desolate
Because the enemy prevailed.”

16

Тому я плачу, і око моє, око проливає сльози, далеко бо від мене мій утішитель, що відживив би мені душу. Діти мої в смутку, бо ворог узяв гору.

17

Zion [n]spreads out her hands,
But no one comforts her;
The Lord has commanded concerning Jacob
That those around him become his adversaries;
Jerusalem has become an unclean thing among them.

17

Сіон простягнув руки, але немає, хто б його розважив. Господь дав наказ проти Якова, щоб вороги його навкруги нього стали. Єрусалим посеред них занечистився.

18

“The Lord is righteous,
For I rebelled against His [o]commandment.
Hear now, all peoples,
And behold my sorrow;
My virgins and my young men
Have gone into captivity.

18

Господь — справедливий, бо я не слухав його слова. О, вчуйте, благаю, всі народи, гляньте на мою муку! Мої дівчата й мої хлопці поволоклися в неволю.

19

“I called for my lovers,
But they deceived me;
My priests and my elders
Breathed their last in the city,
While they sought food
To restore their life.

19

Кличу моїх коханців: але вони мене зрадили. Священики мої й мої старші загинуть у місті, шукаючи собі поживи, щоб відживити душу,

20

“See, O Lord, that I am in distress;
My soul[p] is troubled;
My heart is overturned within me,
For I have been very rebellious.
Outside the sword bereaves,
At home it is like death.

20

Зглянься, о Господи, бо мені сумно! Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе. У полі меч забрав моїх дітей, а вдома — смерть.

21

“They have heard that I sigh,
But no one comforts me.
All my enemies have heard of my trouble;
They are glad that You have done it.
Bring on the day You have [q]announced,
That they may become like me.

21

Почули, що я стогну, — немає, хто б мене розважив. Усі вороги мої почули про моє нещастя та й зраділи, бо ти вчинив це. Коли б ти вже послав той день, що його заповідав, і вони стали такими, як я!

22

“Let all their wickedness come before You,
And do to them as You have done to me
For all my transgressions;
For my sighs are many,
And my heart is faint.”

22

Нехай прийде вся їхня злоба перед тебе; обходься з ними так, як обійшовсь ти зо мною за всі мої переступи, бо я стогну без перестання, і серце моє мліє.

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Lamentations 1

Плач Єремії 1