Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!

You can change reading language: uk ru

Parallel

← (Jeremiah 52) | (Lamentations 2) →

New King James Version

Переклад Огієнка

Lamentations 1

Плач Єремії 1

  • 1
    Jerusalem in Affliction

    How lonely sits the city
    That was full of people!
    How like a widow is she,
    Who was great among the nations!
    The princess among the provinces
    Has become a [a]slave!
  • 1
    Як самі́тно сидить колись велелю́дне це місто, немов удова́ воно стало! Могутнє посе́ред наро́дів, княгиня посеред країн — воно стало данни́цею!
  • 2
    She weeps bitterly in the night,
    Her tears are on her cheeks;
    Among all her lovers
    She has none to comfort her.
    All her friends have dealt treacherously with her;
    They have become her enemies.
  • 2
    Гірко плаче по но́чах вона, і сльо́зи гарячі на що́ках у неї. Нема потіши́теля в неї зо всіх, що кохали її, — її зрадили всі її дру́зі, вони ворогами їй стали!
  • 3
    Judah has gone into captivity,
    Under affliction and hard servitude;
    She dwells among the [b]nations,
    She finds no rest;
    All her persecutors overtake her in dire straits.
  • 3
    Юдея пішла на вигна́ння з біди та з роботи тяжко́ї, вона оселилася поміж пога́нами, спочи́нку собі не знайшла! Догнали її всі її переслі́дники серед тісно́т.
  • 4
    The roads to Zion mourn
    Because no one comes to the [c]set feasts.
    All her gates are desolate;
    Her priests sigh,
    Her virgins are afflicted,
    And she is in bitterness.
  • 4
    Доро́ги сіонської до́ньки сумні́, бо немає на свято проча́н! Усі брами її попусті́ли, зідхає свяще́нство її, посумні́лі дівчата її, а вона — гірко їй!
  • 5
    Her adversaries have become [d]the master,
    Her enemies prosper;
    For the Lord has afflicted her
    Because of the multitude of her transgressions.
    Her children have gone into captivity before the enemy.
  • 5
    Її грабівники́ взяли го́ру над нею, і добре веде́ться її ворогам, бо їй завдав смутку Госпо́дь за числе́нність у неї гріхів: Немовлята її до поло́ну пішли перед ворогом.
  • 6
    And from the daughter of Zion
    All her splendor has departed.
    Her princes have become like deer
    That find no pasture,
    That [e]flee without strength
    Before the pursuer.
  • 6
    І відійшла від сіонської до́ньки вся вели́чність її. Її князі́ стали, немов о́лені ті, що паші собі́ не знахо́дять, — і йдуть у безси́ллі перед переслі́дником.
  • 7
    In the days of her affliction and roaming,
    Jerusalem remembers all her pleasant things
    That she had in the days of old.
    When her people fell into the hand of the enemy,
    With no one to help her,
    The adversaries saw her
    And mocked at her [f]downfall.
  • 7
    У дні лиха свого та стражда́ння свого́ дочка єрусалимська спога́дує всі свої ска́рби, — що були від днів давніх, як наро́д її впав був у руку ворожу, і не було́, хто б їй поміч подав. Вороги спогляда́ли на неї, і сміялись з руїни її.
  • 8
    Jerusalem has sinned gravely,
    Therefore she has become [g]vile.
    All who honored her despise her
    Because they have seen her nakedness;
    Yes, she sighs and turns away.
  • 8
    Дочка єрусалимська гріхом прогріши́лась, тому́ то нечистою стала, усі, що її шанували, пого́рджують нею, наготу́ бо її вони бачили! І зідхає вона, й відверта́ється взад.
  • 9
    Her uncleanness is in her skirts;
    She did not consider her destiny;
    Therefore her collapse was awesome;
    She had no comforter.
    “O Lord, behold my affliction,
    For the enemy is exalted!”
  • 9
    Нечистість її на подо́лках у неї. Вона не згадала свого кінця, та й упала преди́вно, і ніко́го нема, хто б потішив її. „Побач, Господи, горе моє, бо звели́чився ворог!“
  • 10
    The adversary has spread his hand
    Over all her [h]pleasant things;
    For she has seen the nations enter her [i]sanctuary,
    Those whom You commanded
    Not to enter Your assembly.
  • 10
    Гноби́тель простяг свою руку на всі її ска́рби, і бачить вона, що в святиню її увіходять пога́ни, про яких наказав Ти: „Не вві́йдуть вони в твої збо́ри!“
  • 11
    All her people sigh,
    They [j]seek bread;
    They have given their [k]valuables for food to restore life.
    “See, O Lord, and consider,
    For I am scorned.”
  • 11
    Увесь наро́д її сто́гне, шукаючи хліба, свої ска́рби кошто́вні за їжу дають, аби́ тільки душу свою проживи́ти. „Зглянься, Господи, і подивися, яка стала пого́рджена я!“
  • 12
    “Is it nothing to you, all you who [l]pass by?
    Behold and see
    If there is any sorrow like my sorrow,
    Which has been brought on me,
    Which the Lord has inflicted
    In the day of His fierce anger.
  • 12
    Не вам ка́жучи, гляньте й побачте, усі, хто дорогою йде: чи є такий біль, як мій біль, що завда́ний мені, що Госпо́дь засмути́в ним мене у день лютого гніву Свого́?
  • 13
    “From above He has sent fire into my bones,
    And it overpowered them;
    He has spread a net for my feet
    And turned me back;
    He has made me desolate
    And faint all the day.
  • 13
    Із височини́ Він послав в мої кості огонь, і над ними він запанува́в! Розтяг сітку на но́ги мої, повернув мене взад, учинив Він мене́ спустоші́лою, увесь день боля́щою.
  • 14
    “The yoke of my transgressions was [m]bound;
    They were woven together by His hands,
    And thrust upon my neck.
    He made my strength fail;
    The Lord delivered me into the hands of those whom I am not able to withstand.
  • 14
    Ярмо́ моїх про́гріхів зв'я́зане міцно рукою Його, плету́ться вони та прихо́дять на шию мою! Він зробив, що спіткну́лася сила моя, Господь передав мене в руки такого, що й зве́стись не мо́жу.
  • 15
    “The Lord has trampled underfoot all my mighty men in my midst;
    He has called an assembly against me
    To crush my young men;
    The Lord trampled as in a winepress
    The virgin daughter of Judah.
  • 15
    Усіх моїх сильних Господь поскида́в серед мене, мов на свято зібра́ння, Він скликав на мене, щоб моїх юнакі́в поторо́щити, як у чави́лі, стоптав Господь ді́вчину, Юдину до́ньку.
  • 16
    “For these things I weep;
    My eye, my eye overflows with water;
    Because the comforter, who should restore my life,
    Is far from me.
    My children are desolate
    Because the enemy prevailed.”
  • 16
    За оцим плачу я, око моє, — моє око слізьми́ заплива́є! бо дале́ко від мене втіши́тель, що душу мою оживив би; мої діти поне́хтувані, бо поси́лився ворог!
  • 17
    Zion [n]spreads out her hands,
    But no one comforts her;
    The Lord has commanded concerning Jacob
    That those around him become his adversaries;
    Jerusalem has become an unclean thing among them.
  • 17
    Сіонська дочка́ простягла свої руки, — немає розра́дника їй: Госпо́дь наказав проти Якова довкола ньо́го його ворогам, донька єрусали́мська нечистою стала між ними.
  • 18
    “The Lord is righteous,
    For I rebelled against His [o]commandment.
    Hear now, all peoples,
    And behold my sorrow;
    My virgins and my young men
    Have gone into captivity.
  • 18
    „Справедливий Господь, а я слову Його неслухня́на була́. Послухайте но, всі наро́ди, і побачте мій біль: дівчата мої та мої юнаки́ у неволю пішли́!
  • 19
    “I called for my lovers,
    But they deceived me;
    My priests and my elders
    Breathed their last in the city,
    While they sought food
    To restore their life.
  • 19
    Взивала до дру́зів своїх, та вони обману́ли мене! Свяще́нство моє й мої ста́рші вмирають у місті, шукаючи їжі собі, щоб душу свою поживи́ти.
  • 20
    “See, O Lord, that I am in distress;
    My soul[p] is troubled;
    My heart is overturned within me,
    For I have been very rebellious.
    Outside the sword bereaves,
    At home it is like death.
  • 20
    Зглянься, Господи, — тісно мені! Моє нутро бенте́житься, переверта́ється серце моє у мені, бо була́ зовсі́м неслухня́на. На вулиці меч осиро́чував, а в до́мі — смерть.
  • 21
    “They have heard that I sigh,
    But no one comforts me.
    All my enemies have heard of my trouble;
    They are glad that You have done it.
    Bring on the day You have [q]announced,
    That they may become like me.
  • 21
    Почули, що я ось стогну́, й немає мені потіши́теля, вчули про лихо моє всі мої вороги́, — та й зраді́ли, що Ти це зроби́в. Спровадив Ти день, що його запові́в, — бодай ста́лося їм, як мені!
  • 22
    “Let all their wickedness come before You,
    And do to them as You have done to me
    For all my transgressions;
    For my sighs are many,
    And my heart is faint.”
  • 22
    Бодай перед обличчя Твоє прийшло все їхнє лихо, — і вчини їм, як Ти учинив ось мені за гріхи мої всі, — бо числе́нні стогна́ння мої, моє ж серце боля́ще“.
    • ← (Jeremiah 52) | (Lamentations 2) →

    Updates history Updates history

    © UA biblenet - 2025