New King James Version

Переклад Огієнка

The Prophet’s Anguish and Hope

I am the man who has seen affliction by the rod of His wrath.

1

Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2

He has led me and made me walk
In darkness and not in light.

2

Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3

Surely He has turned His hand against me
Time and time again throughout the day.

3

Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4

He has aged my flesh and my skin,
And broken my bones.

4

Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5

He has besieged me
And surrounded me with bitterness and [a]woe.

5

обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6

He has set me in dark places
Like the dead of long ago.

6

у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7

He has hedged me in so that I cannot get out;
He has made my chain heavy.

7

Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8

Even when I cry and shout,
He shuts out my prayer.

8

І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9

He has blocked my ways with hewn stone;
He has made my paths crooked.

9

Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10

He has been to me a bear lying in wait,
Like a lion in [b]ambush.

10

Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11

He has turned aside my ways and torn me in pieces;
He has made me desolate.

11

Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12

He has bent His bow
And set me up as a target for the arrow.

12

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13

He has caused the [c]arrows of His quiver
To pierce my [d]loins.

13

пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14

I have become the ridicule of all my people —
Their taunting song all the day.

14

Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15

He has filled me with bitterness,
He has made me drink wormwood.

15

Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16

He has also broken my teeth with gravel,
And [e]covered me with ashes.

16

І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17

You have moved my soul far from peace;
I have forgotten [f]prosperity.

17

і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18

And I said, “My strength and my hope
Have perished from the Lord.”

18

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19

Remember my affliction and roaming,
The wormwood and the [g]gall.

19

Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20

My soul still remembers
And [h]sinks within me.

20

душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21

This I recall to my mind,
Therefore I have hope.

21

Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22

Through the Lord’s mercies we are not consumed,
Because His compassions fail not.

22

Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23

They are new every morning;
Great is Your faithfulness.

23

нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24

“The Lord is my portion,” says my soul,
“Therefore I hope in Him!”

24

Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25

The Lord is good to those who wait for Him,
To the soul who seeks Him.

25

Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26

It is good that one should hope and wait quietly
For the salvation of the Lord.

26

Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27

It is good for a man to bear
The yoke in his youth.

27

Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28

Let him sit alone and keep silent,
Because God has laid it on him;

28

нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29

Let him put his mouth in the dust —
There may yet be hope.

29

хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30

Let him give his cheek to the one who strikes him,
And be full of reproach.

30

хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31

For the Lord will not cast off forever.

31

Бо Господь не наві́ки ж покине!

32

Though He causes grief,
Yet He will show compassion
According to the multitude of His mercies.

32

Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33

For He does not afflict [i]willingly,
Nor grieve the children of men.

33

бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34

To crush under one’s feet
All the prisoners of the earth,

34

Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35

To turn aside the justice due a man
Before the face of the Most High,

35

щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36

Or subvert a man in his cause —
The Lord does not approve.

36

щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37

Who is he who speaks and it comes to pass,
When the Lord has not commanded it?

37

Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38

Is it not from the mouth of the Most High
That woe and well-being proceed?

38

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39

Why should a living man [j]complain,
A man for the punishment of his sins?

39

Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40

Let us search out and examine our ways,
And turn back to the Lord;

40

Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41

Let us lift our hearts and hands
To God in heaven.

41

підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42

We have transgressed and rebelled;
You have not pardoned.

42

Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43

You have covered Yourself with anger
And pursued us;
You have slain and not pitied.

43

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44

You have covered Yourself with a cloud,
That prayer should not pass through.

44

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45

You have made us an offscouring and refuse
In the midst of the peoples.

45

Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46

All our enemies
Have opened their mouths against us.

46

наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47

Fear and a snare have come upon us,
Desolation and destruction.

47

страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48

My eyes overflow with rivers of water
For the destruction of the daughter of my people.

48

Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49

My eyes flow and do not cease,
Without interruption,

49

Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50

Till the Lord from heaven
Looks down and sees.

50

аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51

My eyes bring suffering to my soul
Because of all the daughters of my city.

51

моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52

My enemies without cause
Hunted me down like a bird.

52

Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53

They [k]silenced my life in the pit
And threw [l]stones at me.

53

життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54

The waters flowed over my head;
I said, “I am cut off!”

54

Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55

I called on Your name, O Lord,
From the lowest pit.

55

Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56

You have heard my voice:
“Do not hide Your ear
From my sighing, from my cry for help.”

56

Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57

You drew near on the day I called on You,
And said, “Do not fear!”

57

Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58

O Lord, You have pleaded the case for my soul;
You have redeemed my life.

58

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59

O Lord, You have seen [m]how I am wronged;
Judge my case.

59

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60

You have seen all their vengeance,
All their schemes against me.

60

Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61

You have heard their reproach, O Lord,
All their schemes against me,

61

Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62

The lips of my enemies
And their whispering against me all the day.

62

мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63

Look at their sitting down and their rising up;
I am their taunting song.

63

Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64

Repay them, O Lord,
According to the work of their hands.

64

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65

Give them [n]a veiled heart;
Your curse be upon them!

65

Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66

In Your anger,
Pursue and destroy them
From under the heavens of the Lord.

66

Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

Lamentations 3

Плач Єремії 3