Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New King James Version
Переклад Огієнка
Rebellion Against Moses and Aaron
Now Korah the son of Izhar, the son of Kohath, the son of Levi, with Dathan and Abiram the sons of Eliab, and On the son of Peleth, sons of Reuben, took men;
Now Korah the son of Izhar, the son of Kohath, the son of Levi, with Dathan and Abiram the sons of Eliab, and On the son of Peleth, sons of Reuben, took men;
І взяли Коре́й, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Дата́н, і Авіро́н, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Руви́мові,
and they rose up before Moses with some of the children of Israel, two hundred and fifty leaders of the congregation, representatives of the congregation, men of renown.
та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п'ятдеся́т мужа Ізраїлевих синів, начальники громади, закли́кувані на збори, люди вельможні.
І зібра́лися вони на Мойсея та на Ааро́на, та й сказали до них: „До́сить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Госпо́дь! І чому́ ви несе́теся понад зборами Господніми?“
І промовив він до Коре́я та до всієї громади його, говорячи: „Уранці Господь дасть знати, хто́ Його та хто́ святий, щоб набли́зити його до Себе; а кого вибере, того Він і набли́зить до Себе.
Do this: Take censers, Korah and all your company;
Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Коре́ю та вся громадо твоя́,
put fire in them and put incense in them before the Lord tomorrow, and it shall be that the man whom the Lord chooses is the holy one. You take too much upon yourselves, you sons of Levi!”
і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. До́сить вам, Левієві сини!“
Then Moses said to Korah, “Hear now, you sons of Levi:
І сказав Мойсей до Корея: „Слухайте ж, Левієві сини, —
Is it a small thing to you that the God of Israel has separated you from the congregation of Israel, to bring you near to Himself, to do the work of the tabernacle of the Lord, and to stand before the congregation to serve them;
чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб набли́зити вас до Се́бе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?
and that He has brought you near to Himself, you and all your brethren, the sons of Levi, with you? And are you seeking the priesthood also?
І Він набли́зив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й свяще́нства?
Therefore you and all your company are gathered together against the Lord. And what is Aaron that you complain against him?”
Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Ааро́н, — що́ він, що ви ремствуєте проти нього?“
And Moses sent to call Dathan and Abiram the sons of Eliab, but they said, “We will not come up!
I послав Мойсей та Ааро́н закли́кати Дата́на й Авіро́на, синів Еліявових, та сказали вони: „Не ви́йдемо!
Is it a small thing that you have brought us up out of a land flowing with milk and honey, to kill us in the wilderness, that you should keep acting like a prince over us?
Чи мало того, що ти вивів нас із кра́ю, який тече́ молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельмо́жею?
Moreover you have not brought us into a land flowing with milk and honey, nor given us inheritance of fields and vineyards. Will you put out the eyes of these men? We will not come up!”
Ти не впровадив нас ані до кра́ю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля́ та виноградники. Чи ти ви́береш очі цим лю́дям? Не вийдемо!“
А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: „Не обернися до їхнього прино́шення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!“
And Moses said to Korah, “Tomorrow, you and all your company be present before the Lord — you and they, as well as Aaron.
І сказав Мойсей до Коре́я: „Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Ааро́н узавтра.
Let each take his censer and put incense in it, and each of you bring his censer before the Lord, two hundred and fifty censers; both you and Aaron, each with his censer.”
І візьміть кожен свою кади́льницю, і покладіть на неї кадила та й принесе́те перед Господнє лице кожен кади́льницю свою, двісті й п'ятдеся́т кадильниць, і ти та Ааро́н, кожен кадильницю свою“.
So every man took his censer, put fire in it, laid incense on it, and stood at the door of the tabernacle of meeting with Moses and Aaron.
І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.
And Korah gathered all the congregation against them at the door of the tabernacle of meeting. Then the glory of the Lord appeared to all the congregation.
І Коре́й зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!
And the Lord spoke to Moses and Aaron, saying,
І промовив Господь до Мойсея та до Аароиа, говорячи:
“Separate yourselves from among this congregation, that I may consume them in a moment.”
„Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!“
А вони попа́дали на обличчя свої та й сказали: „Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?“
“Speak to the congregation, saying, ‘Get away from the tents of Korah, Dathan, and Abiram.’ ”
„Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця ме́шкання Коре́я, Дата́на й Авіро́на!“
Then Moses rose and went to Dathan and Abiram, and the elders of Israel followed him.
І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним ста́рші Ізраїлеві.
And he spoke to the congregation, saying, “Depart now from the tents of these wicked men! Touch nothing of theirs, lest you be consumed in all their sins.”
І він промовляв до громади, говорячи: „Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всьо́го, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!“
So they got away from around the tents of Korah, Dathan, and Abiram; and Dathan and Abiram came out and stood at the door of their tents, with their wives, their sons, and their little children.
І вони відступи́лися від місця ме́шкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Дата́н та Авіро́н вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки́ їх, і сини їх, та діти їхні.
And Moses said: “By this you shall know that the Lord has sent me to do all these works, for I have not done them of my own will.
І сказав Мойсей: „Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла́ ці, що вони не з моєї ви́гадки.
If these men die naturally like all men, or if they are visited by the common fate of all men, then the Lord has not sent me.
Якщо вони повмирають, як умирає кожна люди́на, і їх спіткає доля кожної люди́ни, то не Господь послав мене!
But if the Lord creates a new thing, and the earth opens its mouth and swallows them up with all that belongs to them, and they go down alive into the pit, then you will understand that these men have rejected the Lord.”
А коли Господь створить щось нове́, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зі́йдуть живі до шео́лу, то пізнаєте, що люди обра́зили Господа“.
Now it came to pass, as he finished speaking all these words, that the ground split apart under them,
І сталося, як скінчи́в він говорити всі ці слова́, то розступи́лася та земля, що під ними!
and the earth opened its mouth and swallowed them up, with their households and all the men with Korah, with all their goods.
А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми́ їхні, і кожну люди́ну, що Кореєва, та ввесь їх має́ток.
So they and all those with them went down alive into the pit; the earth closed over them, and they perished from among the assembly.
І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шео́лу, і накрила їх земля, і вони погинули з-посеред збору!
Then all Israel who were around them fled at their cry, for they said, “Lest the earth swallow us up also!”
А ввесь Ізра́їль, що був навко́ло них, повтікав на їхній крик, бо казали: „Щоб земля не поглинула й нас!“