New King James Version

Переклад Хоменка

Balak Sends for Balaam

Then the children of Israel moved, and camped in the plains of Moab on the side of the Jordan across from Jericho.

1

Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.

2

Now Balak the son of Zippor saw all that Israel had done to the Amorites.

2

Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.

3

And Moab was exceedingly afraid of the people because they were many, and Moab was sick with dread because of the children of Israel.

3

Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.

4

So Moab said to the elders of Midian, “Now this company will [a]lick up everything around us, as an ox licks up the grass of the field.” And Balak the son of Zippor was king of the Moabites at that time.

4

І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.

5

Then he sent messengers to Balaam the son of Beor at Pethor, which is near [b]the River in the land of [c]the sons of his people, to call him, saying: “Look, a people has come from Egypt. See, they cover the face of the earth, and are settling next to me!

5

Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.

6

Therefore please come at once, curse this people for me, for they are too mighty for me. Perhaps I shall be able to defeat them and drive them out of the land, for I know that he whom you bless is blessed, and he whom you curse is cursed.”

6

Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”

7

So the elders of Moab and the elders of Midian departed with the diviner’s fee in their hand, and they came to Balaam and spoke to him the words of Balak.

7

І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.

8

And he said to them, “Lodge here tonight, and I will bring back word to you, as the Lord speaks to me.” So the princes of Moab stayed with Balaam.

8

Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.

9

Then God came to Balaam and said, “Who are these men with you?”

9

Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”

10

So Balaam said to God, “Balak the son of Zippor, king of Moab, has sent to me, saying,

10

Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:

11

‘Look, a people has come out of Egypt, and they cover the face of the earth. Come now, curse them for me; perhaps I shall be able to overpower them and drive them out.’ ”

11

ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”

12

And God said to Balaam, “You shall not go with them; you shall not curse the people, for they are blessed.”

12

І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”

13

So Balaam rose in the morning and said to the princes of Balak, “Go back to your land, for the Lord has refused to give me permission to go with you.”

13

Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”

14

And the princes of Moab rose and went to Balak, and said, “Balaam refuses to come with us.”

14

Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”

15

Then Balak again sent princes, more numerous and more [d]honorable than they.

15

Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.

16

And they came to Balaam and said to him, “Thus says Balak the son of Zippor: ‘Please let nothing hinder you from coming to me;

16

Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.

17

for I will certainly honor you greatly, and I will do whatever you say to me. Therefore please come, curse this people for me.’ ”

17

Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”

18

Then Balaam answered and said to the servants of Balak, “Though Balak were to give me his house full of silver and gold, I could not go beyond the word of the Lord my God, to do less or more.

18

Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.

19

Now therefore, please, you also stay here tonight, that I may know what more the Lord will say to me.”

19

Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”

20

And God came to Balaam at night and said to him, “If the men come to call you, rise and go with them; but only the word which I speak to you — that you shall do.”

20

Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”

21

So Balaam rose in the morning, saddled his donkey, and went with the princes of Moab.

21

Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.

22

Balaam, the Donkey, and the Angel

Then God’s anger was aroused because he went, and the Angel of the Lord took His stand in the way as an adversary against him. And he was riding on his donkey, and his two servants were with him.

22

Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.

23

Now the donkey saw the Angel of the Lord standing in the way with His drawn sword in His hand, and the donkey turned aside out of the way and went into the field. So Balaam struck the donkey to turn her back onto the road.

23

Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.

24

Then the Angel of the Lord stood in a narrow path between the vineyards, with a wall on this side and a wall on that side.

24

Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.

25

And when the donkey saw the Angel of the Lord, she pushed herself against the wall and crushed Balaam’s foot against the wall; so he struck her again.

25

Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.

26

Then the Angel of the Lord went further, and stood in a narrow place where there was no way to turn either to the right hand or to the left.

26

Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.

27

And when the donkey saw the Angel of the Lord, she lay down under Balaam; so Balaam’s anger was aroused, and he struck the donkey with his staff.

27

Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.

28

Then the Lord opened the mouth of the donkey, and she said to Balaam, “What have I done to you, that you have struck me these three times?”

28

Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”

29

And Balaam said to the donkey, “Because you have [e]abused me. I wish there were a sword in my hand, for now I would kill you!”

29

І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”

30

So the donkey said to Balaam, “Am I not your donkey on which you have ridden, ever since I became yours, to this day? Was I ever [f]disposed to do this to you?”
And he said, “No.”

30

А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.

31

Then the Lord opened Balaam’s eyes, and he saw the Angel of the Lord standing in the way with His drawn sword in His hand; and he bowed his head and fell flat on his face.

31

Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.

32

And the Angel of the Lord said to him, “Why have you struck your donkey these three times? Behold, I have come out [g]to stand against you, because your way is perverse[h] before Me.

32

Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.

33

The donkey saw Me and turned aside from Me these three times. If she had not turned aside from Me, surely I would also have killed you by now, and let her live.”

33

Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”

34

And Balaam said to the Angel of the Lord, “I have sinned, for I did not know You stood in the way against me. Now therefore, if it [i]displeases You, I will turn back.”

34

І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”

35

Then the Angel of the Lord said to Balaam, “Go with the men, but only the word that I speak to you, that you shall speak.” So Balaam went with the princes of Balak.

35

А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.

36

Now when Balak heard that Balaam was coming, he went out to meet him at the city of Moab, which is on the border at the Arnon, the boundary of the territory.

36

Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.

37

Then Balak said to Balaam, “Did I not earnestly send to you, calling for you? Why did you not come to me? Am I not able to honor you?”

37

І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”

38

And Balaam said to Balak, “Look, I have come to you! Now, have I any power at all to say anything? The word that God puts in my mouth, that I must speak.”

38

А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля — промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”

39

So Balaam went with Balak, and they came to Kirjath Huzoth.

39

Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.

40

Then Balak offered oxen and sheep, and he sent some to Balaam and to the princes who were with him.

40

Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.

41

Balaam’s First Prophecy

So it was, the next day, that Balak took Balaam and brought him up to the high places of Baal, that from there he might observe [j]the extent of the people.

41

Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Numbers 22

Числа 22