New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Balak Sends for Balaam

Then the children of Israel moved, and camped in the plains of Moab on the side of the Jordan across from Jericho.

1

І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Єрихону.

2

Now Balak the son of Zippor saw all that Israel had done to the Amorites.

2

І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.

3

And Moab was exceedingly afraid of the people because they were many, and Moab was sick with dread because of the children of Israel.

3

І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.

4

So Moab said to the elders of Midian, “Now this company will [a]lick up everything around us, as an ox licks up the grass of the field.” And Balak the son of Zippor was king of the Moabites at that time.

4

І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.

5

Then he sent messengers to Balaam the son of Beor at Pethor, which is near [b]the River in the land of [c]the sons of his people, to call him, saying: “Look, a people has come from Egypt. See, they cover the face of the earth, and are settling next to me!

5

І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.

6

Therefore please come at once, curse this people for me, for they are too mighty for me. Perhaps I shall be able to defeat them and drive them out of the land, for I know that he whom you bless is blessed, and he whom you curse is cursed.”

6

Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.

7

So the elders of Moab and the elders of Midian departed with the diviner’s fee in their hand, and they came to Balaam and spoke to him the words of Balak.

7

І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.

8

And he said to them, “Lodge here tonight, and I will bring back word to you, as the Lord speaks to me.” So the princes of Moab stayed with Balaam.

8

І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.

9

Then God came to Balaam and said, “Who are these men with you?”

9

І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?

10

So Balaam said to God, “Balak the son of Zippor, king of Moab, has sent to me, saying,

10

І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:

11

‘Look, a people has come out of Egypt, and they cover the face of the earth. Come now, curse them for me; perhaps I shall be able to overpower them and drive them out.’ ”

11

Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.

12

And God said to Balaam, “You shall not go with them; you shall not curse the people, for they are blessed.”

12

І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.

13

So Balaam rose in the morning and said to the princes of Balak, “Go back to your land, for the Lord has refused to give me permission to go with you.”

13

І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.

14

And the princes of Moab rose and went to Balak, and said, “Balaam refuses to come with us.”

14

І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.

15

Then Balak again sent princes, more numerous and more [d]honorable than they.

15

Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.

16

And they came to Balaam and said to him, “Thus says Balak the son of Zippor: ‘Please let nothing hinder you from coming to me;

16

І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:

17

for I will certainly honor you greatly, and I will do whatever you say to me. Therefore please come, curse this people for me.’ ”

17

Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!

18

Then Balaam answered and said to the servants of Balak, “Though Balak were to give me his house full of silver and gold, I could not go beyond the word of the Lord my God, to do less or more.

18

І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.

19

Now therefore, please, you also stay here tonight, that I may know what more the Lord will say to me.”

19

Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.

20

And God came to Balaam at night and said to him, “If the men come to call you, rise and go with them; but only the word which I speak to you — that you shall do.”

20

І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.

21

So Balaam rose in the morning, saddled his donkey, and went with the princes of Moab.

21

І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.

22

Balaam, the Donkey, and the Angel

Then God’s anger was aroused because he went, and the Angel of the Lord took His stand in the way as an adversary against him. And he was riding on his donkey, and his two servants were with him.

22

І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.

23

Now the donkey saw the Angel of the Lord standing in the way with His drawn sword in His hand, and the donkey turned aside out of the way and went into the field. So Balaam struck the donkey to turn her back onto the road.

23

І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.

24

Then the Angel of the Lord stood in a narrow path between the vineyards, with a wall on this side and a wall on that side.

24

Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.

25

And when the donkey saw the Angel of the Lord, she pushed herself against the wall and crushed Balaam’s foot against the wall; so he struck her again.

25

І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.

26

Then the Angel of the Lord went further, and stood in a narrow place where there was no way to turn either to the right hand or to the left.

26

І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.

27

And when the donkey saw the Angel of the Lord, she lay down under Balaam; so Balaam’s anger was aroused, and he struck the donkey with his staff.

27

І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.

28

Then the Lord opened the mouth of the donkey, and she said to Balaam, “What have I done to you, that you have struck me these three times?”

28

І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?

29

And Balaam said to the donkey, “Because you have [e]abused me. I wish there were a sword in my hand, for now I would kill you!”

29

І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.

30

So the donkey said to Balaam, “Am I not your donkey on which you have ridden, ever since I became yours, to this day? Was I ever [f]disposed to do this to you?”
And he said, “No.”

30

І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!

31

Then the Lord opened Balaam’s eyes, and he saw the Angel of the Lord standing in the way with His drawn sword in His hand; and he bowed his head and fell flat on his face.

31

Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;

32

And the Angel of the Lord said to him, “Why have you struck your donkey these three times? Behold, I have come out [g]to stand against you, because your way is perverse[h] before Me.

32

І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передомною.

33

The donkey saw Me and turned aside from Me these three times. If she had not turned aside from Me, surely I would also have killed you by now, and let her live.”

33

І бачила мене ослиця та й звертала оце передомною три рази. Коли б не звертала вона передомною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.

34

And Balaam said to the Angel of the Lord, “I have sinned, for I did not know You stood in the way against me. Now therefore, if it [i]displeases You, I will turn back.”

34

І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.

35

Then the Angel of the Lord said to Balaam, “Go with the men, but only the word that I speak to you, that you shall speak.” So Balaam went with the princes of Balak.

35

І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.

36

Now when Balak heard that Balaam was coming, he went out to meet him at the city of Moab, which is on the border at the Arnon, the boundary of the territory.

36

І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.

37

Then Balak said to Balaam, “Did I not earnestly send to you, calling for you? Why did you not come to me? Am I not able to honor you?”

37

І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?

38

And Balaam said to Balak, “Look, I have come to you! Now, have I any power at all to say anything? The word that God puts in my mouth, that I must speak.”

38

І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що не будь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.

39

So Balaam went with Balak, and they came to Kirjath Huzoth.

39

І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.

40

Then Balak offered oxen and sheep, and he sent some to Balaam and to the princes who were with him.

40

І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.

41

Balaam’s First Prophecy

So it was, the next day, that Balak took Balaam and brought him up to the high places of Baal, that from there he might observe [j]the extent of the people.

41

І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Numbers 22

Числа 22