New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

The Seventy Sent Out

After these things the Lord appointed [a]seventy others also, and sent them two by two before His face into every city and place where He Himself was about to go.

1

Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

2

Then He said to them, “The harvest truly is great, but the laborers are few; therefore pray the Lord of the harvest to send out laborers into His harvest.

2

Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

3

Go your way; behold, I send you out as lambs among wolves.

3

Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

4

Carry neither money bag, knapsack, nor sandals; and greet no one along the road.

4

Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.

5

But whatever house you enter, first say, ‘Peace to this house.’

5

У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

6

And if a son of peace is there, your peace will rest on it; if not, it will return to you.

6

і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

7

And remain in the same house, eating and drinking such things as they give, for the laborer is worthy of his wages. Do not go from house to house.

7

У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

8

Whatever city you enter, and they receive you, eat such things as are set before you.

8

І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,

9

And heal the sick there, and say to them, ‘The kingdom of God has come near to you.’

9

і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.

10

But whatever city you enter, and they do not receive you, go out into its streets and say,

10

У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

11

‘The very dust of your city which clings to [b]us we wipe off against you. Nevertheless know this, that the kingdom of God has come near you.’

11

І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

12

[c]But I say to you that it will be more tolerable in that Day for Sodom than for that city.

12

Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.

13

Woe to the Impenitent Cities

“Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the mighty works which were done in you had been done in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.

13

Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

14

But it will be more tolerable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.

14

Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.

15

And you, Capernaum, [d]who are exalted to heaven, will be brought down to Hades.

15

І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

16

He who hears you hears Me, he who rejects you rejects Me, and he who rejects Me rejects Him who sent Me.”

16

Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

17

The Seventy Return with Joy

Then the [e]seventy returned with joy, saying, “Lord, even the demons are subject to us in Your name.”

17

І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

18

And He said to them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.

18

Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

19

Behold, I give you the authority to trample on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy, and nothing shall by any means hurt you.

19

Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.

20

Nevertheless do not rejoice in this, that the spirits are subject to you, but [f]rather rejoice because your names are written in heaven.”

20

Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

21

Jesus Rejoices in the Spirit

In that hour Jesus rejoiced in the Spirit and said, “I thank You, Father, Lord of heaven and earth, that You have hidden these things from the wise and prudent and revealed them to babes. Even so, Father, for so it seemed good in Your sight.

21

Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.

22

All[g] things have been delivered to Me by My Father, and no one knows who the Son is except the Father, and who the Father is except the Son, and the one to whom the Son wills to reveal Him.”

22

Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

23

Then He turned to His disciples and said privately, “Blessed are the eyes which see the things you see;

23

І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

24

for I tell you that many prophets and kings have desired to see what you see, and have not seen it, and to hear what you hear, and have not heard it.”

24

глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

25

The Parable of the Good Samaritan

And behold, a certain [h]lawyer stood up and tested Him, saying, “Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”

25

І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?

26

He said to him, “What is written in the law? What is your reading of it?”

26

Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?

27

So he answered and said, “ ‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your strength, and with all your mind,’ and ‘your neighbor as yourself.’ ”

27

Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

28

And He said to him, “You have answered rightly; do this and you will live.”

28

Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

29

But he, wanting to justify himself, said to Jesus, “And who is my neighbor?”

29

Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?

30

Then Jesus answered and said: “A certain man went down from Jerusalem to Jericho, and fell among [i]thieves, who stripped him of his clothing, wounded him, and departed, leaving him half dead.

30

Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.

31

Now by chance a certain priest came down that road. And when he saw him, he passed by on the other side.

31

Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.

32

Likewise a Levite, when he arrived at the place, came and looked, and passed by on the other side.

32

Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

33

But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was. And when he saw him, he had compassion.

33

Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

34

So he went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine; and he set him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.

34

і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

35

On the next day, [j]when he departed, he took out two denarii, gave them to the innkeeper, and said to him, ‘Take care of him; and whatever more you spend, when I come again, I will repay you.’

35

а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

36

So which of these three do you think was neighbor to him who fell among the thieves?”

36

Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

37

And he said, “He who showed mercy on him.”
Then Jesus said to him, “Go and do likewise.”

37

Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.

38

Mary and Martha Worship and Serve

Now it happened as they went that He entered a certain village; and a certain woman named Martha welcomed Him into her house.

38

Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

39

And she had a sister called Mary, who also sat at [k]Jesus’ feet and heard His word.

39

А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

40

But Martha was distracted with much serving, and she approached Him and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Therefore tell her to help me.”

40

Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

41

And [l]Jesus answered and said to her, “Martha, Martha, you are worried and troubled about many things.

41

Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

42

But one thing is needed, and Mary has chosen that good part, which will not be taken away from her.”

42

одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Luke 10

Луки 10