New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

The Parable of the Persistent Widow

Then He spoke a parable to them, that men always ought to pray and not lose heart,

1

Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

2

saying: “There was in a certain city a judge who did not fear God nor [a]regard man.

2

глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

3

Now there was a widow in that city; and she came to him, saying, [b]‘Get justice for me from my adversary.’

3

Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

4

And he would not for a while; but afterward he said within himself, ‘Though I do not fear God nor regard man,

4

І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

5

yet because this widow troubles me I will [c]avenge her, lest by her continual coming she weary me.’ ”

5

то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

6

Then the Lord said, “Hear what the unjust judge said.

6

Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

7

And shall God not avenge His own elect who cry out day and night to Him, though He bears long with them?

7

Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

8

I tell you that He will avenge them speedily. Nevertheless, when the Son of Man comes, will He really find faith on the earth?”

8

Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

9

The Parable of the Pharisee and the Tax Collector

Also He spoke this parable to some who trusted in themselves that they were righteous, and despised others:

9

Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

10

“Two men went up to the temple to pray, one a Pharisee and the other a tax collector.

10

Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

11

The Pharisee stood and prayed thus with himself, ‘God, I thank You that I am not like other men — extortioners, unjust, adulterers, or even as this tax collector.

11

Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

12

I fast twice a week; I give tithes of all that I possess.’

12

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

13

And the tax collector, standing afar off, would not so much as raise his eyes to heaven, but beat his breast, saying, ‘God, be merciful to me a sinner!’

13

А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

14

I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be [d]humbled, and he who humbles himself will be exalted.”

14

Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

15

Jesus Blesses Little Children

Then they also brought infants to Him that He might touch them; but when the disciples saw it, they rebuked them.

15

Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

16

But Jesus called them to Him and said, “Let the little children come to Me, and do not forbid them; for of such is the kingdom of God.

16

Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

17

Assuredly, I say to you, whoever does not receive the kingdom of God as a little child will by no means enter it.”

17

Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

18

Jesus Counsels the Rich Young Ruler

Now a certain ruler asked Him, saying, “Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”

18

І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

19

So Jesus said to him, “Why do you call Me good? No one is good but One, that is, God.

19

Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

20

You know the commandments: ‘Do not commit adultery,’ ‘Do not murder,’ ‘Do not steal,’ ‘Do not bear false witness,’ ‘Honor your father and your mother.’ ”

20

Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

21

And he said, “All these things I have kept from my youth.”

21

Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

22

So when Jesus heard these things, He said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute to the poor, and you will have treasure in heaven; and come, follow Me.”

22

Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

23

But when he heard this, he became very sorrowful, for he was very rich.

23

Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

24

With God All Things Are Possible

And when Jesus saw that he became very sorrowful, He said, “How hard it is for those who have riches to enter the kingdom of God!

24

Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

25

For it is easier for a camel to go through the eye of a needle than for a rich man to enter the kingdom of God.”

25

Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26

And those who heard it said, “Who then can be saved?”

26

Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

27

But He said, “The things which are impossible with men are possible with God.”

27

Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

28

Then Peter said, “See, we have left [e]all and followed You.”

28

Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29

So He said to them, “Assuredly, I say to you, there is no one who has left house or parents or brothers or wife or children, for the sake of the kingdom of God,

29

Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

30

who shall not receive many times more in this present time, and in the age to come eternal life.”

30

та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

31

Jesus a Third Time Predicts His Death and Resurrection

Then He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of Man will be [f]accomplished.

31

Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

32

For He will be delivered to the Gentiles and will be mocked and insulted and spit upon.

32

Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

33

They will scourge Him and kill Him. And the third day He will rise again.”

33

і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

34

But they understood none of these things; this saying was hidden from them, and they did not know the things which were spoken.

34

А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

35

A Blind Man Receives His Sight

Then it happened, as He was coming near Jericho, that a certain blind man sat by the road begging.

35

Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

36

And hearing a multitude passing by, he asked what it meant.

36

чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

37

So they told him that Jesus of Nazareth was passing by.

37

Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

38

And he cried out, saying, “Jesus, Son of David, have mercy on me!”

38

І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

39

Then those who went before warned him that he should be quiet; but he cried out all the more, “Son of David, have mercy on me!”

39

А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

40

So Jesus stood still and commanded him to be brought to Him. And when he had come near, He asked him,

40

Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

41

saying, “What do you want Me to do for you?”
He said, “Lord, that I may receive my sight.”

41

глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

42

Then Jesus said to him, “Receive your sight; your faith has made you well.”

42

А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

43

And immediately he received his sight, and followed Him, glorifying God. And all the people, when they saw it, gave praise to God.

43

І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Luke 18

Луки 18