New King James Version

Переклад Турконяка

Jesus’ Authority Questioned

Now it happened on one of those days, as He taught the people in the temple and preached the gospel, that the chief priests and the scribes, together with the elders, confronted Him

1

І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими

2

and spoke to Him, saying, “Tell us, by what authority are You doing these things? Or who is he who gave You this authority?”

2

і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

3

But He answered and said to them, “I also will ask you one thing, and answer Me:

3

У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:

4

The baptism of John — was it from heaven or from men?”

4

хрещення Івана було з неба чи від людей?

5

And they reasoned among themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ He will say, ‘Why [a]then did you not believe him?’

5

Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому?

6

But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”

6

Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк.

7

So they answered that they did not know where it was from.

7

І вони відповіли, що не знають звідкіля.

8

And Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”

8

А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!

9

The Parable of the Wicked Vinedressers

Then He began to tell the people this parable: “A certain man planted a vineyard, leased it to [b]vinedressers, and went into a far country for a long time.

9

І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час.

10

Now at [c]vintage-time he sent a servant to the vinedressers, that they might give him some of the fruit of the vineyard. But the vinedressers beat him and sent him away empty-handed.

10

У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.

11

Again he sent another servant; and they beat him also, treated him shamefully, and sent him away empty-handed.

11

І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим.

12

And again he sent a third; and they wounded him also and cast him out.

12

І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.

13

“Then the owner of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. Probably they will respect him when they see him.’

13

Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться?

14

But when the vinedressers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let us kill him, that the inheritance may be ours.’

14

Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!

15

So they cast him out of the vineyard and killed him. Therefore what will the owner of the vineyard do to them?

15

І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?

16

He will come and destroy those vinedressers and give the vineyard to others.”
And when they heard it they said, “Certainly not!”

16

Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!

17

Then He looked at them and said, “What then is this that is written:
‘The stone which the builders rejected
Has become the chief cornerstone’?

17

Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?

18

Whoever falls on that stone will be broken; but on whomever it falls, it will grind him to powder.”

18

Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.

19

And the chief priests and the scribes that very hour sought to lay hands on Him, but they [d]feared the people — for they knew He had spoken this parable against them.

19

Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.

20

The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

So they watched Him, and sent spies who pretended to be righteous, that they might seize on His words, in order to deliver Him to the power and the authority of the governor.

20

Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.

21

Then they asked Him, saying, “Teacher, we know that You say and teach rightly, and You do not show personal favoritism, but teach the way of God in truth:

21

Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.

22

Is it lawful for us to pay taxes to Caesar or not?”

22

Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?

23

But He perceived their craftiness, and said to them, [e]“Why do you test Me?

23

Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]

24

Show Me a denarius. Whose image and inscription does it have?”
They answered and said, “Caesar’s.”

24

Покажіть Мені динарій [1]. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.

25

And He said to them, “Render[f] therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

25

А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!

26

But they could not catch Him in His words in the presence of the people. And they marveled at His answer and kept silent.

26

І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.

27

The Sadducees: What About the Resurrection?

Then some of the Sadducees, who deny that there is a resurrection, came to Him and asked Him,

27

Підійшли деякі з садукеїв [2] , які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,

28

saying: “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies, having a wife, and he dies without children, his brother should take his wife and raise up offspring for his brother.

28

кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.

29

Now there were seven brothers. And the first took a wife, and died without children.

29

Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.

30

And the second [g]took her as wife, and he died childless.

30

І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].

31

Then the third took her, and in like manner the seven [h]also; and they left no children, and died.

31

І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.

32

Last of all the woman died also.

32

Останньою померла й жінка.

33

Therefore, in the resurrection, whose wife does she become? For all seven had her as wife.”

33

У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.

34

Jesus answered and said to them, “The sons of this age marry and are given in marriage.

34

Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,

35

But those who are counted worthy to attain that age, and the resurrection from the dead, neither marry nor are given in marriage;

35

а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,

36

nor can they die anymore, for they are equal to the angels and are sons of God, being sons of the resurrection.

36

адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.

37

But even Moses showed in the burning bush passage that the dead are raised, when he called the Lord ‘the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’

37

А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38

For He is not the God of the dead but of the living, for all live to Him.”

38

Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!

39

Then some of the scribes answered and said, “Teacher, You have spoken well.”

39

У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!

40

But after that they dared not question Him anymore.

40

Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.

41

Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

And He said to them, “How can they say that the Christ is the Son of David?

41

А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?

42

Now David himself said in the Book of Psalms:
‘The Lord said to my Lord,
“Sit at My right hand,

42

Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,

43

Till I make Your enemies Your footstool.” ’

43

поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!

44

Therefore David calls Him ‘Lord’; how is He then his Son?”

44

Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?

45

Beware of the Scribes

Then, in the hearing of all the people, He said to His disciples,

45

Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:

46

“Beware of the scribes, who desire to go around in long robes, love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts,

46

Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,

47

who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”

47

які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Luke 20

Луки 20