New King James Version

Переклад Турконяка

The Plot to Kill Jesus

Now the Feast of Unleavened Bread drew near, which is called Passover.

1

Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

2

And the chief priests and the scribes sought how they might kill Him, for they feared the people.

2

Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.

3

Then Satan entered Judas, surnamed Iscariot, who was numbered among the twelve.

3

Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,

4

So he went his way and conferred with the chief priests and captains, how he might betray Him to them.

4

і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.

5

And they were glad, and agreed to give him money.

5

Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.

6

So he promised and sought opportunity to betray Him to them in the absence of the multitude.

6

І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

7

Jesus and His Disciples Prepare the Passover

Then came the Day of Unleavened Bread, when the Passover must be [a]killed.

7

Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.

8

And He sent Peter and John, saying, “Go and prepare the Passover for us, that we may eat.”

8

І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

9

So they said to Him, “Where do You want us to prepare?”

9

Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

10

And He said to them, “Behold, when you have entered the city, a man will meet you carrying a pitcher of water; follow him into the house which he enters.

10

А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,

11

Then you shall say to the master of the house, ‘The Teacher says to you, “Where is the guest room where I may eat the Passover with My disciples?” ’

11

і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?

12

Then he will show you a large, furnished upper room; there make ready.”

12

І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.

13

So they went and found it just as He had said to them, and they prepared the Passover.

13

Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

14

Jesus Institutes the Lord’s Supper

When the hour had come, He sat down, and the [b]twelve apostles with Him.

14

І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.

15

Then He said to them, “With fervent desire I have desired to eat this Passover with you before I suffer;

15

І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;

16

for I say to you, I will no longer eat of it until it is fulfilled in the kingdom of God.”

16

кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.

17

Then He took the cup, and gave thanks, and said, “Take this and divide it among yourselves;

17

Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.

18

for I say to you, [c]I will not drink of the fruit of the vine until the kingdom of God comes.”

18

Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.

19

And He took bread, gave thanks and broke it, and gave it to them, saying, “This is My body which is given for you; do this in remembrance of Me.”

19

І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

20

Likewise He also took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in My blood, which is shed for you.

20

Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

21

But behold, the hand of My betrayer is with Me on the table.

21

Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

22

And truly the Son of Man goes as it has been determined, but woe to that man by whom He is betrayed!”

22

Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.

23

Then they began to question among themselves, which of them it was who would do this thing.

23

І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

24

The Disciples Argue About Greatness

Now there was also a dispute among them, as to which of them should be considered the greatest.

24

Була й суперечка між ними, хто з них більший.

25

And He said to them, “The kings of the Gentiles exercise lordship over them, and those who exercise authority over them are called ‘benefactors.’

25

А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.

26

But not so among you; on the contrary, he who is greatest among you, let him be as the younger, and he who governs as he who serves.

26

Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.

27

For who is greater, he who sits at the table, or he who serves? Is it not he who sits at the table? Yet I am among you as the One who serves.

27

Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.

28

“But you are those who have continued with Me in My trials.

28

Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;

29

And I bestow upon you a kingdom, just as My Father bestowed one upon Me,

29

як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —

30

that you may eat and drink at My table in My kingdom, and sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.”

30

щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

31

Jesus Predicts Peter’s Denial

[d]And the Lord said, “Simon, Simon! Indeed, Satan has asked for you, that he may sift you as wheat.

31

[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

32

But I have prayed for you, that your faith should not fail; and when you have returned to Me, strengthen your brethren.”

32

Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

33

But he said to Him, “Lord, I am ready to go with You, both to prison and to death.”

33

Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.

34

Then He said, “I tell you, Peter, the rooster shall not crow this day before you will deny three times that you know Me.”

34

Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!

35

Supplies for the Road

And He said to them, “When I sent you without money bag, knapsack, and sandals, did you lack anything?”
So they said, “Nothing.”

35

І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.

36

Then He said to them, “But now, he who has a money bag, let him take it, and likewise a knapsack; and he who has no sword, let him sell his garment and buy one.

36

А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.

37

For I say to you that this which is written must still be [e]accomplished in Me: ‘And He was numbered with the transgressors.’ For the things concerning Me have an end.”

37

Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!

38

So they said, “Lord, look, here are two swords.”
And He said to them, “It is enough.”

38

Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.

39

The Prayer in the Garden

Coming out, He went to the Mount of Olives, as He was accustomed, and His disciples also followed Him.

39

Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

40

When He came to the place, He said to them, “Pray that you may not enter into temptation.”

40

Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.

41

And He was withdrawn from them about a stone’s throw, and He knelt down and prayed,

41

А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

42

saying, “Father, if it is Your will, take this cup away from Me; nevertheless not My will, but Yours, be done.”

42

промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!

43

[f]Then an angel appeared to Him from heaven, strengthening Him.

43

З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.

44

And being in agony, He prayed more earnestly. Then His sweat became like great drops of blood falling down to the ground.

44

Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.

45

When He rose up from prayer, and had come to His disciples, He found them sleeping from sorrow.

45

Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

46

Then He said to them, “Why do you sleep? Rise and pray, lest you enter into temptation.”

46

І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

47

Betrayal and Arrest in Gethsemane

And while He was still speaking, behold, a multitude; and he who was called Judas, one of the twelve, went before them and drew near to Jesus to kiss Him.

47

Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].

48

But Jesus said to him, “Judas, are you betraying the Son of Man with a kiss?”

48

Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?

49

When those around Him saw what was going to happen, they said to Him, “Lord, shall we strike with the sword?”

49

Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

50

And one of them struck the servant of the high priest and cut off his right ear.

50

І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.

51

But Jesus answered and said, “Permit even this.” And He touched his ear and healed him.

51

Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.

52

Then Jesus said to the chief priests, captains of the temple, and the elders who had come to Him, “Have you come out, as against a robber, with swords and clubs?

52

А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.

53

When I was with you daily in the temple, you did not try to seize Me. But this is your hour, and the power of darkness.”

53

Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.

54

Peter Denies Jesus, and Weeps Bitterly

Having arrested Him, they led Him and brought Him into the high priest’s house. But Peter followed at a distance.

54

Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.

55

Now when they had kindled a fire in the midst of the courtyard and sat down together, Peter sat among them.

55

Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.

56

And a certain servant girl, seeing him as he sat by the fire, looked intently at him and said, “This man was also with Him.”

56

Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!

57

But he denied [g]Him, saying, “Woman, I do not know Him.”

57

Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!

58

And after a little while another saw him and said, “You also are of them.”
But Peter said, “Man, I am not!”

58

Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!

59

Then after about an hour had passed, another confidently affirmed, saying, “Surely this fellow also was with Him, for he is a Galilean.”

59

Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.

60

But Peter said, “Man, I do not know what you are saying!”
Immediately, while he was still speaking, [h]the rooster crowed.

60

Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.

61

And the Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the word of the Lord, how He had said to him, “Before the rooster [i]crows, you will deny Me three times.”

61

Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!

62

So Peter went out and wept bitterly.

62

І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

63

Jesus Mocked and Beaten

Now the men who held Jesus mocked Him and beat Him.

63

А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;

64

[j]And having blindfolded Him, they struck Him on the face and asked Him, saying, “Prophesy! Who is the one who struck You?”

64

вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?

65

And many other things they blasphemously spoke against Him.

65

І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

66

Jesus Faces the Sanhedrin

As soon as it was day, the elders of the people, both chief priests and scribes, came together and led Him into their council, saying,

66

Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,

67

“If You are the Christ, tell us.”
But He said to them, “If I tell you, you will by no means believe.

67

кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;

68

And if I [k]also ask you, you will by no means answer [l]Me or let Me go.

68

якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].

69

Hereafter the Son of Man will sit on the right hand of the power of God.”

69

Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.

70

Then they all said, “Are You then the Son of God?”
So He said to them, “You rightly say that I am.”

70

Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.

71

And they said, “What further testimony do we need? For we have heard it ourselves from His own mouth.”

71

Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Luke 22

Луки 22