New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

He Is Risen

Now on the first day of the week, very early in the morning, they, [a]and certain other women with them, came to the tomb bringing the spices which they had prepared.

1

Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.

2

But they found the stone rolled away from the tomb.

2

Знайшли ж камінь відкочений від гробу.

3

Then they went in and did not find the body of the Lord Jesus.

3

І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

4

And it happened, as they were [b]greatly perplexed about this, that behold, two men stood by them in shining garments.

4

І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

5

Then, as they were afraid and bowed their faces to the earth, they said to them, “Why do you seek the living among the dead?

5

Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

6

He is not here, but is risen! Remember how He spoke to you when He was still in Galilee,

6

Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

7

saying, ‘The Son of Man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.’ ”

7

глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.

8

And they remembered His words.

8

І згадали слова Його,

9

Then they returned from the tomb and told all these things to the eleven and to all the rest.

9

і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and the other women with them, who told these things to the apostles.

10

Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.

11

And their words seemed to them like [c]idle tales, and they did not believe them.

11

І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

12

But Peter arose and ran to the tomb; and stooping down, he saw the linen cloths [d]lying by themselves; and he departed, marveling to himself at what had happened.

12

Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

13

The Road to Emmaus

Now behold, two of them were traveling that same day to a village called Emmaus, which was [e]seven miles from Jerusalem.

13

І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

14

And they talked together of all these things which had happened.

14

І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

15

So it was, while they conversed and reasoned, that Jesus Himself drew near and went with them.

15

І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

16

But their eyes were restrained, so that they did not know Him.

16

Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

17

And He said to them, “What kind of conversation is this that you have with one another as you [f]walk and are sad?”

17

Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

18

Then the one whose name was Cleopas answered and said to Him, “Are You the only stranger in Jerusalem, and have You not known the things which happened there in these days?”

18

Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

19

And He said to them, “What things?”
So they said to Him, “The things concerning Jesus of Nazareth, who was a Prophet mighty in deed and word before God and all the people,

19

І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,

20

and how the chief priests and our rulers delivered Him to be condemned to death, and crucified Him.

20

як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.

21

But we were hoping that it was He who was going to redeem Israel. Indeed, besides all this, today is the third day since these things happened.

21

Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;

22

Yes, and certain women of our company, who arrived at the tomb early, astonished us.

22

тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,

23

When they did not find His body, they came saying that they had also seen a vision of angels who said He was alive.

23

і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

24

And certain of those who were with us went to the tomb and found it just as the women had said; but Him they did not see.”

24

І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.

25

Then He said to them, “O foolish ones, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!

25

І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

26

Ought not the Christ to have suffered these things and to enter into His glory?”

26

Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

27

And beginning at Moses and all the Prophets, He [g]expounded to them in all the Scriptures the things concerning Himself.

27

І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.

28

The Disciples’ Eyes Opened

Then they drew near to the village where they were going, and He [h]indicated that He would have gone farther.

28

І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.

29

But they constrained Him, saying, “Abide with us, for it is toward evening, and the day is far spent.” And He went in to stay with them.

29

Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

30

Now it came to pass, as He sat at the table with them, that He took bread, blessed and broke it, and gave it to them.

30

І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.

31

Then their eyes were opened and they knew Him; and He vanished from their sight.

31

Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

32

And they said to one another, “Did not our heart burn within us while He talked with us on the road, and while He opened the Scriptures to us?”

32

І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

33

So they rose up that very hour and returned to Jerusalem, and found the eleven and those who were with them gathered together,

33

І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,

34

saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”

34

як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.

35

And they told about the things that had happened on the road, and how He was [i]known to them in the breaking of bread.

35

І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

36

Jesus Appears to His Disciples

Now as they said these things, Jesus Himself stood in the midst of them, and said to them, “Peace to you.”

36

Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

37

But they were terrified and frightened, and supposed they had seen a spirit.

37

Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

38

And He said to them, “Why are you troubled? And why do doubts arise in your hearts?

38

І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

39

Behold My hands and My feet, that it is I Myself. Handle Me and see, for a spirit does not have flesh and bones as you see I have.”

39

Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

40

[j]When He had said this, He showed them His hands and His feet.

40

І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

41

But while they still did not believe for joy, and marveled, He said to them, “Have you any food here?”

41

Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

42

So they gave Him a piece of a broiled fish [k]and some honeycomb.

42

Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).

43

And He took it and ate in their presence.

43

І взявши, їв перед ними.

44

The Scriptures Opened

Then He said to them, “These are the words which I spoke to you while I was still with you, that all things must be fulfilled which were written in the Law of Moses and the Prophets and the Psalms concerning Me.”

44

Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.

45

And He opened their understanding, that they might comprehend the Scriptures.

45

Тодї розкрив їм розум розуміти писання,

46

Then He said to them, “Thus it is written, [l]and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,

46

і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;

47

and that repentance and remission of sins should be preached in His name to all nations, beginning at Jerusalem.

47

і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.

48

And you are witnesses of these things.

48

Ви ж сьвідки сього.

49

Behold, I send the Promise of My Father upon you; but tarry in the city [m]of Jerusalem until you are endued with power from on high.”

49

І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.

50

The Ascension

And He led them out as far as Bethany, and He lifted up His hands and blessed them.

50

І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.

51

Now it came to pass, while He blessed them, that He was parted from them and carried up into heaven.

51

І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.

52

And they worshiped Him, and returned to Jerusalem with great joy,

52

Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;

53

and were continually in the temple [n]praising and blessing God. [o]Amen.

53

і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Luke 24

Луки 24