New King James Version

Сучасний переклад

He Is Risen

Now on the first day of the week, very early in the morning, they, [a]and certain other women with them, came to the tomb bringing the spices which they had prepared.

1

У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.

2

But they found the stone rolled away from the tomb.

2

Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.

3

Then they went in and did not find the body of the Lord Jesus.

3

Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.

4

And it happened, as they were [b]greatly perplexed about this, that behold, two men stood by them in shining garments.

4

Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.

5

Then, as they were afraid and bowed their faces to the earth, they said to them, “Why do you seek the living among the dead?

5

Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?

6

He is not here, but is risen! Remember how He spoke to you when He was still in Galilee,

6

Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.

7

saying, ‘The Son of Man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.’ ”

7

Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».

8

And they remembered His words.

8

І тоді жінки згадали Ісусові слова.

9

Then they returned from the tomb and told all these things to the eleven and to all the rest.

9

Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.

10

It was Mary Magdalene, Joanna, Mary the mother of James, and the other women with them, who told these things to the apostles.

10

Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.

11

And their words seemed to them like [c]idle tales, and they did not believe them.

11

Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.

12

But Peter arose and ran to the tomb; and stooping down, he saw the linen cloths [d]lying by themselves; and he departed, marveling to himself at what had happened.

12

Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]

13

The Road to Emmaus

Now behold, two of them were traveling that same day to a village called Emmaus, which was [e]seven miles from Jerusalem.

13

Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.

14

And they talked together of all these things which had happened.

14

По дорозі вони обговорювали все, що сталося.

15

So it was, while they conversed and reasoned, that Jesus Himself drew near and went with them.

15

І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.

16

But their eyes were restrained, so that they did not know Him.

16

Але ж їм не дозволено було впізнати Христа.

17

And He said to them, “What kind of conversation is this that you have with one another as you [f]walk and are sad?”

17

Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.

18

Then the one whose name was Cleopas answered and said to Him, “Are You the only stranger in Jerusalem, and have You not known the things which happened there in these days?”

18

Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».

19

And He said to them, “What things?”
So they said to Him, “The things concerning Jesus of Nazareth, who was a Prophet mighty in deed and word before God and all the people,

19

Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.

20

and how the chief priests and our rulers delivered Him to be condemned to death, and crucified Him.

20

І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.

21

But we were hoping that it was He who was going to redeem Israel. Indeed, besides all this, today is the third day since these things happened.

21

Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,

22

Yes, and certain women of our company, who arrived at the tomb early, astonished us.

22

деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.

23

When they did not find His body, they came saying that they had also seen a vision of angels who said He was alive.

23

Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.

24

And certain of those who were with us went to the tomb and found it just as the women had said; but Him they did not see.”

24

Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».

25

Then He said to them, “O foolish ones, and slow of heart to believe in all that the prophets have spoken!

25

Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!

26

Ought not the Christ to have suffered these things and to enter into His glory?”

26

Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»

27

And beginning at Moses and all the Prophets, He [g]expounded to them in all the Scriptures the things concerning Himself.

27

І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.

28

The Disciples’ Eyes Opened

Then they drew near to the village where they were going, and He [h]indicated that He would have gone farther.

28

Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.

29

But they constrained Him, saying, “Abide with us, for it is toward evening, and the day is far spent.” And He went in to stay with them.

29

Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.

30

Now it came to pass, as He sat at the table with them, that He took bread, blessed and broke it, and gave it to them.

30

Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.

31

Then their eyes were opened and they knew Him; and He vanished from their sight.

31

І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.

32

And they said to one another, “Did not our heart burn within us while He talked with us on the road, and while He opened the Scriptures to us?”

32

І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»

33

So they rose up that very hour and returned to Jerusalem, and found the eleven and those who were with them gathered together,

33

Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.

34

saying, “The Lord is risen indeed, and has appeared to Simon!”

34

Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».

35

And they told about the things that had happened on the road, and how He was [i]known to them in the breaking of bread.

35

Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.

36

Jesus Appears to His Disciples

Now as they said these things, Jesus Himself stood in the midst of them, and said to them, “Peace to you.”

36

Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»

37

But they were terrified and frightened, and supposed they had seen a spirit.

37

Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.

38

And He said to them, “Why are you troubled? And why do doubts arise in your hearts?

38

Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?

39

Behold My hands and My feet, that it is I Myself. Handle Me and see, for a spirit does not have flesh and bones as you see I have.”

39

Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».

40

[j]When He had said this, He showed them His hands and His feet.

40

І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.

41

But while they still did not believe for joy, and marveled, He said to them, “Have you any food here?”

41

Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»

42

So they gave Him a piece of a broiled fish [k]and some honeycomb.

42

Апостоли дали Йому шмат печеної риби.

43

And He took it and ate in their presence.

43

Він узяв і почав їсти перед ними.

44

The Scriptures Opened

Then He said to them, “These are the words which I spoke to you while I was still with you, that all things must be fulfilled which were written in the Law of Moses and the Prophets and the Psalms concerning Me.”

44

І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».

45

And He opened their understanding, that they might comprehend the Scriptures.

45

І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.

46

Then He said to them, “Thus it is written, [l]and thus it was necessary for the Christ to suffer and to rise from the dead the third day,

46

І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.

47

and that repentance and remission of sins should be preached in His name to all nations, beginning at Jerusalem.

47-48

Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.

48

And you are witnesses of these things.

49

Behold, I send the Promise of My Father upon you; but tarry in the city [m]of Jerusalem until you are endued with power from on high.”

49

Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».

50

The Ascension

And He led them out as far as Bethany, and He lifted up His hands and blessed them.

50

Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.

51

Now it came to pass, while He blessed them, that He was parted from them and carried up into heaven.

51

Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.

52

And they worshiped Him, and returned to Jerusalem with great joy,

52

Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.

53

and were continually in the temple [n]praising and blessing God. [o]Amen.

53

І весь час, перебуваючи в Храмі, вони славили Бога.

Parallel

New King James Version

Сучасний переклад

Luke 24

Луки 24