New King James Version

Переклад Турконяка

Warnings on the Journey to Jerusalem

Now it came to pass, that when we had departed from them and set sail, running a straight course we came to Cos, the following day to Rhodes, and from there to Patara.

1

А коли ми розлучилися з ними і відчалили, то попливли прямо і прибули до Коса; наступного дня — до Родоса, а звідти — до Патари.

2

And finding a ship sailing over to Phoenicia, we went aboard and set sail.

2

Знайшовши корабель, який плив до Фінікії, ми сіли й попливли.

3

When we had sighted Cyprus, we passed it on the left, sailed to Syria, and landed at Tyre; for there the ship was to unload her cargo.

3

Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч і попливли до Сирії; причалили в Тирі, бо тут корабель мав вивантажити товар.

4

And finding [a]disciples, we stayed there seven days. They told Paul through the Spirit not to go up to Jerusalem.

4

Тож знайшовши учнів, ми пробули тут сім днів; вони, натхненні Духом, говорили Павлові не йти в Єрусалим.

5

When we had come to the end of those days, we departed and went on our way; and they all accompanied us, with wives and children, till we were out of the city. And we knelt down on the shore and prayed.

5

Коли закінчилися дні нашого перебування, ми вирушили й пішли; нас супроводжували всі з жінками та дітьми аж за межі міста. Схилившись на березі на коліна, помолилися.

6

When we had taken our leave of one another, we boarded the ship, and they returned home.

6

Попрощавшись одне з одним, ми сіли в корабель, а вони повернулися додому.

7

And when we had finished our voyage from Tyre, we came to Ptolemais, greeted the brethren, and stayed with them one day.

7

Почавши плавання з Тира, ми причалили в Птолемаїді і, привітавши братів, залишилися в них на один день.

8

On the next day we [b]who were Paul’s companions departed and came to Caesarea, and entered the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, and stayed with him.

8

Наступного дня вийшли [ті, хто з Павлом], і прибули до Кесарії та завітали до дому євангеліста Филипа, одного із семи, і залишилися в нього.

9

Now this man had four virgin daughters who prophesied.

9

Він мав чотирьох дочок — дівчат, які пророкували.

10

And as we stayed many days, a certain prophet named Agabus came down from Judea.

10

Оскільки [ми] перебували тут багато днів, то прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав.

11

When he had come to us, he took Paul’s belt, bound his own hands and feet, and said, “Thus says the Holy Spirit, ‘So shall the Jews at Jerusalem bind the man who owns this belt, and deliver him into the hands of the Gentiles.’ ”

11

І коли прибув до нас, то взяв пояс Павла, зв’язав собі руки та ноги і сказав: Так звіщає Святий Дух: Мужа, власника цього пояса, отак зв’яжуть юдеї в Єрусалимі й видадуть у руки язичників.

12

Now when we heard these things, both we and those from that place pleaded with him not to go up to Jerusalem.

12

Коли ми це почули, то благали — і ми, і тутешні, — щоб він не йшов у Єрусалим.

13

Then Paul answered, “What do you mean by weeping and breaking my heart? For I am ready not only to be bound, but also to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus.”

13

А Павло відповів: Що ви робите, плачучи й надриваючи мені серце? Адже я готовий не тільки бути ув’язненим, але й померти в Єрусалимі за Ім’я Господа Ісуса!

14

So when he would not be persuaded, we ceased, saying, “The will of the Lord be done.”

14

Оскільки він не піддавався, ми замовкли, сказавши: Нехай буде Господня воля.

15

Paul Urged to Make Peace

And after those days we [c]packed and went up to Jerusalem.

15

Після цих днів, приготувавшись, пішли ми в Єрусалим.

16

Also some of the disciples from Caesarea went with us and brought with them a certain Mnason of Cyprus, an early disciple, with whom we were to lodge.

16

Прийшли з нами і деякі учні з Кесарії, які привели нас до того, у кого ми мали гостювати, — до одного Мнасона з Кіпру, давнього учня.

17

And when we had come to Jerusalem, the brethren received us gladly.

17

Коли ми прибули в Єрусалим, брати прийняли нас з любов’ю.

18

On the following day Paul went in with us to James, and all the elders were present.

18

А наступного дня пішов Павло з нами до Якова; посходилися і всі старші.

19

When he had greeted them, he told in detail those things which God had done among the Gentiles through his ministry.

19

Привітавши їх, він докладно розповідав про все, що зробив Бог між язичниками завдяки його служінню.

20

And when they heard it, they glorified the Lord. And they said to him, “You see, brother, how many myriads of Jews there are who have believed, and they are all zealous for the law;

20

Вони ж, почувши, славили Бога і сказали йому: Чи бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв, які повірили? І всі вони ревні прихильники Закону!

21

but they have been informed about you that you teach all the Jews who are among the Gentiles to forsake Moses, saying that they ought not to circumcise their children nor to walk according to the customs.

21

Але донеслося до них про тебе, що навчаєш усіх тих юдеїв, які між язичниками, відступати від Мойсея, говориш їм не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв.

22

[d]What then? The assembly must certainly meet, for they will hear that you have come.

22

Тож як бути? Напевне, [збереться натовп], бо почують, що ти прийшов.

23

Therefore do what we tell you: We have four men who have taken a vow.

23

Тому зроби те, що тобі радимо. Є в нас четверо чоловіків, які пов’язані обітницею.

24

Take them and be purified with them, and pay their expenses so that they may shave their heads, and that all may know that those things of which they were informed concerning you are nothing, but that you yourself also walk orderly and keep the law.

24

Візьми їх і очистися з ними, заплати за них витрати, щоб вони обстригли голови. І всі довідаються, що чутки про тебе неправдиві, але що й сам дотримуєшся Закону, живеш згідно з ним.

25

But concerning the Gentiles who believe, we have written and decided [e]that they should observe no such thing, except that they should keep themselves from things offered to idols, from blood, from things strangled, and from [f]sexual immorality.”

25

А стосовно язичників, які повірили, ми, обміркувавши, написали, щоб [вони не дотримувалися нічого з того, а тільки щоб] оберігали себе від посвяченого ідолам, крові, задушеного і розпусти.

26

Arrested in the Temple

Then Paul took the men, and the next day, having been purified with them, entered the temple to announce the [g]expiration of the days of purification, at which time an offering should be made for each one of them.

26

Тоді Павло, взявши чоловіків, очистився з ними наступного дня і ввійшов до храму сповістити, коли закінчаться дні очищення і за кожного з них буде принесено жертву.

27

Now when the seven days were almost ended, the Jews from Asia, seeing him in the temple, stirred up the whole crowd and laid hands on him,

27

А коли мали закінчитися сім днів, юдеї, які з Азії, побачивши Павла в храмі, підбурили весь натовп і наклали на нього руки,

28

crying out, “Men of Israel, help! This is the man who teaches all men everywhere against the people, the law, and this place; and furthermore he also brought Greeks into the temple and has defiled this holy place.”

28

вигукуючи: Мужі ізраїльські, допоможіть! Це людина, яка всіх усюди навчає проти народу, Закону і цього місця! Та ще й греків увів до храму і збезчестив це святе місце!

29

(For they had [h]previously seen Trophimus the Ephesian with him in the city, whom they supposed that Paul had brought into the temple.)

29

Бо вони побачили з ним у місті Трохима з Ефеса й думали, що Павло ввів його в храм.

30

And all the city was disturbed; and the people ran together, seized Paul, and dragged him out of the temple; and immediately the doors were shut.

30

Заметушилося все місто, і було збіговисько народу; схопивши Павла, потягли його геть із храму, а двері негайно зачинили.

31

Now as they were seeking to kill him, news came to the commander of the [i]garrison that all Jerusalem was in an uproar.

31

Коли ж намагалися вони його вбити, вістка, що заворушився весь Єрусалим, дійшла до тисяцького когорти.

32

He immediately took soldiers and centurions, and ran down to them. And when they saw the commander and the soldiers, they stopped beating Paul.

32

Узявши воїнів та сотників, він негайно подався до них, а вони, побачивши тисяцького й воїнів, перестали бити Павла.

33

Then the commander came near and took him, and commanded him to be bound with two chains; and he asked who he was and what he had done.

33

Тоді тисяцький підійшов, схопив його, наказав скувати двома залізними ланцюгами та випитував, хто він і що зробив.

34

And some among the multitude cried one thing and some another.
So when he could not ascertain the truth because of the tumult, he commanded him to be taken into the barracks.

34

Але кожний у натовпі кричав щось своє. Він же, не маючи змоги докладно зрозуміти через колотнечу, наказав відвести його до казарми.

35

When he reached the stairs, he had to be carried by the soldiers because of the violence of the mob.

35

Коли ж ступив на сходи, воїни були змушені нести його через несамовитість юрби,

36

For the multitude of the people followed after, crying out, “Away with him!”

36

бо слідом ішов незліченний натовп, який кричав: Геть його!

37

Addressing the Jerusalem Mob

Then as Paul was about to be led into the barracks, he said to the commander, “May I speak to you?”
He replied, “Can you speak Greek?

37

Як мали ввійти в казарми, Павло сказав тисяцькому: Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: То ти знаєш по-грецькому?

38

Are you not the Egyptian who some time ago stirred up a rebellion and led the four thousand assassins out into the wilderness?”

38

Ти часом не той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі вбивць?

39

But Paul said, “I am a Jew from Tarsus, in Cilicia, a citizen of no [j]mean city; and I implore you, permit me to speak to the people.”

39

А Павло відповів: Я — чоловік, юдей із Тарса в Килікії, громадянин славного міста. Благаю тебе, дозволь мені промовити до народу!

40

So when he had given him permission, Paul stood on the stairs and motioned with his hand to the people. And when there was a great silence, he spoke to them in the Hebrew language, saying,

40

Коли той дозволив йому, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. А як настала велика тиша, звернувся юдейською мовою, кажучи:

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Acts 21

Дії 21