New King James Version

Переклад Хоменка

The Song of Moses

“Give ear, O heavens, and I will speak;
And hear, O earth, the words of my mouth.

«Вслухайтесь небеса, я промовлятиму, слухай слів моїх, земле!

Let my [a]teaching drop as the rain,
My speech distill as the dew,
As raindrops on the tender herb,
And as showers on the grass.

2

Нехай, як дощ, накрапає моя наука, росою хай розіллється моє слово, як волога на травицю і як дощ рясний на рослину.

3

For I proclaim the name of the Lord:
Ascribe greatness to our God.

3

Бо ім'я Господнє прославляю: воздайте славу нашому Богові!

4

He is the Rock, His work is perfect;
For all His ways are justice,
A God of truth and without injustice;
Righteous and upright is He.

4

Він — скеля; звершені його діла, бо всі його дороги — справедливість; Бог — вірність, без жадної омани, він справедливий і правий!

5

“They have corrupted themselves;
They are not His children,
Because of their blemish:
A perverse and crooked generation.

5

Зневажали його ті, що не сини йому більше, а кодло крутіїв зрадливих!

6

Do you thus deal[b] with the Lord,
O foolish and unwise people?
Is He not your Father, who bought you?
Has He not made you and established you?

6

То так оддячуєш Господеві, народе глупий, нетямущий? Хіба ж не він — твій батько, твій Творець, що створив тебе і тебе підтримує?

7

“Remember the days of old,
Consider the years of many generations.
Ask your father, and he will show you;
Your elders, and they will tell you:

7

Згадай лишень дні здавен-давні, збагни літа від роду й до роду! Спитай у батька, й він звістує тобі, у людей старих, вони ж тобі повідають.

8

When the Most High divided their inheritance to the nations,
When He separated the sons of Adam,
He set the boundaries of the peoples
According to the number of the [c]children of Israel.

8

Коли Всевишній призначав людям насліддя, коли розділяв народи, то встановив народам межі, за числом синів Ізраїля:

9

For the Lord’s portion is His people;
Jacob is the place of His inheritance.

9

Господня ж частина — народ його, Яків — уділ його насліддя.

10

“He found him in a desert land
And in the wasteland, a howling wilderness;
He encircled him, He instructed him,
He kept him as the [d]apple of His eye.

10

Господь знайшов його в краю пустиннім, у дикій пустелі, що її виття звірів наповнює, і заходивсь його пестити, за ним ходити, та берегти, мов зіницю ока.

11

As an eagle stirs up its nest,
Hovers over its young,
Spreading out its wings, taking them up,
Carrying them on its wings,

11

Як орел манить (до злету) своїх малят і над орлятами ширяє, так простер він крила, підхопив його та й поніс на своїх перах.

12

So the Lord alone led him,
And there was no foreign god with him.

12

Господь один водив його, не було з ним чужого бога.

13

“He made him ride in the heights of the earth,
That he might eat the produce of the fields;
He made him draw honey from the rock,
And oil from the flinty rock;

13

Водив його по вершинах краю, годував його плодами поля; давав йому мед зо скелі ссати й олію з каменя твердого;

14

Curds from the cattle, and milk of the flock,
With fat of lambs;
And rams of the breed of Bashan, and goats,
With the choicest wheat;
And you drank wine, the blood of the grapes.

14

Коров'ячу сметану й молоко овече, разом із туком ягнят, башанських баранів, козлів, з тучним зерном пшениці, і пив ти кров грона — вино шипуче.

15

“But Jeshurun grew fat and kicked;
You grew fat, you grew thick,
You are obese!
Then he forsook God who made him,
And scornfully esteemed the Rock of his salvation.

15

Потовстішав Єшурун та й вибуяв; став ситний, вгодований, грубий; і покинув Бога, що створив його, зневажив скелю, що його врятувала.

16

They provoked Him to jealousy with foreign gods;
With [e]abominations they provoked Him to anger.

16

Вони розсердили його божищами чужими, гидотами його роздратували.

17

They sacrificed to demons, not to God,
To gods they did not know,
To new gods, new arrivals
That your fathers did not fear.

17

Жертву приносили бісам, не Богові, богам, яких і не знали досі; новим, які поприходили недавно, яких батьки їхні не шанували.

18

Of the Rock who begot you, you are unmindful,
And have forgotten the God who fathered you.

18

Скелю, що привела тебе на світ, ти занехаяв, забув про Бога, що породив тебе.

19

“And when the Lord saw it, He spurned them,
Because of the provocation of His sons and His daughters.

19

Побачив те Господь і відкинув у гніві власних синів і дочок власних.

20

And He said: ‘I will hide My face from them,
I will see what their end will be,
For they are a perverse generation,
Children in whom is no faith.

20

Та й промовив: Сховаю лице моє від них, і побачу, який кінець їх буде; вони бо — кодло перевертнів, діти, що вірности не мають.

21

They have provoked Me to jealousy by what is not God;
They have moved Me to anger by their [f]foolish idols.
But I will provoke them to jealousy by those who are not a nation;
I will move them to anger by a foolish nation.

21

Вони збудили ревнощі мої небогом, розгнівали мене своїми бовванами; а я збуджу їх ревнощі ненародом, я роздратую їх — людом глупим.

22

For a fire is kindled in My anger,
And shall burn to the [g]lowest [h]hell;
It shall consume the earth with her increase,
And set on fire the foundations of the mountains.

22

Бо вогонь мого гніву загорівся; горить аж до Підземелля-Прірви; він пожирає землю з її плодами, спалює підніжжя гір.

23

‘I will heap disasters on them;
I will spend My arrows on them.

23

Нагромаджу на них нещастя, витрачу проти них стріли мої;

24

They shall be wasted with hunger,
Devoured by pestilence and bitter destruction;
I will also send against them the teeth of beasts,
With the poison of serpents of the dust.

24

Вони загинуть з голоднечі, їх спалить жар і чума люта. Зуби звірів пошлю на них і отруту плазунів.

25

The sword shall destroy outside;
There shall be terror within
For the young man and virgin,
The nursing child with the man of gray hairs.

25

Ззовні меч убиватиме, а всередині — жах, і юнака, й юначку, і немовлятко із сивим дідом.

26

I would have said, “I will dash them in pieces,
I will make the memory of them to cease from among men,”

26

Сказав би я: знищу їх, край покладу їхній пам'яті в людей;

27

Had I not feared the wrath of the enemy,
Lest their adversaries should misunderstand,
Lest they should say, “Our hand is high;
And it is not the Lord who has done all this.” ’

27

Якби я не боявся глуму ворога, Щоб гнобителі їхні, побачивши те, не казали: Рука наша потужна, а Не Господь усе це вчинив.

28

“For they are a nation void of counsel,
Nor is there any understanding in them.

28

Це ж народ, позбавлений глузду, і розуму в них немає.

29

Oh, that they were wise, that they understood this,
That they would consider their latter end!

29

Якби вони були розумні, то збагнули б, зрозуміли б, який кінець їм буде.

30

How could one chase a thousand,
And two put ten thousand to flight,
Unless their Rock had sold them,
And the Lord had surrendered them?

30

Як міг би один тисячу гнати, а двоє — пустити врозтіч десять тисяч, якщо б їхня Скеля не видала їх на поталу, якби Господь їх не покинув?

31

For their rock is not like our Rock,
Even our enemies themselves being judges.

31

Та не така їхня скеля, як наша Скеля, самі й вороги наші так судять.

32

For their vine is of the vine of Sodom
And of the fields of Gomorrah;
Their grapes are grapes of gall,
Their clusters are bitter.

32

Лоза бо їхня — лоза содомська, вона з полів гоморських; їхній виноград — полин, гіркота — їхні грона.

33

Their wine is the poison of serpents,
And the cruel venom of cobras.

33

Вино їхнє — їдь гадюча, погубна отрута гадів.

34

‘Is this not laid up in store with Me,
Sealed up among My treasures?

34

Хіба ж не сховане це в мене, не під печаттю в мене в скарбниці?

35

Vengeance is Mine, and recompense;
Their foot shall slip in due time;
For the day of their calamity is at hand,
And the things to come hasten upon them.’

35

Мені належить помста й відплата, коли нога в них похитнеться; бо день загибелі їхньої близько, недоля незабаром їх вразить.

36

“For the Lord will judge His people
And have compassion on His servants,
When He sees that their power is gone,
And there is no one remaining, bond or free.

36

Бо Господь судитиме народ свій і змилується над своїми рабами, як побачить, що зникла сила, що нема вже більш ні раба, ні володаря.

37

He will say: ‘Where are their gods,
The rock in which they sought refuge?

37

Тоді він скаже: Де ж їхні боги, скеля, до якої прибігали?

38

Who ate the fat of their sacrifices,
And drank the wine of their drink offering?
Let them rise and help you,
And be your refuge.

38

Де ті, що тук їхніх жертв їли, що вино возліянь їхніх пили? Хай встануть і хай вам допоможуть, хай охороною вам будуть!

39

‘Now see that I, even I, am He,
And there is no God besides Me;
I kill and I make alive;
I wound and I heal;
Nor is there any who can deliver from My hand.

39

Дивіться отже, що я, я — Бог, і нема Бога окрім мене; я вбиваю і оживляю, завдаю ран і зцілюю; ніхто з руки моєї не врятується.

40

For I raise My hand to heaven,
And say, “As I live forever,

40

Бо я зведу руку мою до неба і скажу: Я живу вічно!

41

If I [i]whet My glittering sword,
And My hand takes hold on judgment,
I will render vengeance to My enemies,
And repay those who hate Me.

41

Я вигострю блискучий меч і візьму в свою руку справедливість. Тож помщуся на моїх ворогах і ненависникам своїм відплачу.

42

I will make My arrows drunk with blood,
And My sword shall devour flesh,
With the blood of the slain and the captives,
From the heads of the leaders of the enemy.” ’

42

Напою кров'ю мої стріли, а меч свій нагодую м'ясом, кров'ю забитих і полонених, розкуйовдженими головами ворогів.

43

“Rejoice, O Gentiles, with His [j]people;
For He will avenge the blood of His servants,
And render vengeance to His adversaries;
He will provide atonement for His land and His people.”

43

Радуйтеся, народи, з його людом; бо він помститься за кров своїх рабів, він помститься на ворогах своїх, землі ж своїй, своєму народові простить.»

44

So Moses came with [k]Joshua the son of Nun and spoke all the words of this song in the hearing of the people.

44

Прийшов Мойсей і промовив усі слова тієї пісні, до вух народові, він сам і Ісус Навин.

45

Moses finished speaking all these words to all Israel,

45

Коли Мойсей скінчив промовляти ці слова до всього Ізраїля,

46

and he said to them: “Set your hearts on all the words which I testify among you today, which you shall command your children to be careful to observe — all the words of this law.

46

то сказав ще їм: «Візьміть собі до серця всі слова, якими я вас сьогодні остерігаю, і повідайте їх вашим дітям, щоб вони виконували пильно слова цього закону.

47

For it is not a [l]futile thing for you, because it is your life, and by this word you shall prolong your days in the land which you cross over the Jordan to possess.”

47

Бо це не пусте для вас слово; це — життя ваше, цим словом ви житимете довго на землі, куди ви, перейшовши Йордан, ідете, щоб її зайняти.»

48

Moses to Die on Mount Nebo

Then the Lord spoke to Moses that very same day, saying:

48

Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:

49

“Go up this mountain of the Abarim, Mount Nebo, which is in the land of Moab, across from Jericho; view the land of Canaan, which I give to the children of Israel as a possession;

49

«Зійди на ці гори Аварім, на Нево-гору, яка в землі Моав, проти Єрихону, і подивись на Ханаан-землю, яку даю синам Ізраїля у власність;

50

and die on the mountain which you ascend, and be [m]gathered to your people, just as Aaron your brother died on Mount Hor and was gathered to his people;

50

ти помреш на горі, що на неї зійдеш, і приєднаєшся до свого народу, як Арон, твій брат, помер на Гор-горі і приєднався до свого народу,

51

because you trespassed against Me among the children of Israel at the waters of [n]Meribah Kadesh, in the Wilderness of Zin, because you did not hallow Me in the midst of the children of Israel.

51

бо ви були мені невірні серед синів Ізраїля над водами Меріва-Кадешу, у Сін-пустині, тим що не явили своєї святости серед синів Ізраїля.

52

Yet you shall see the land before you, though you shall not go there, into the land which I am giving to the children of Israel.”

52

Ось чому ти її тільки побачиш перед собою, туди ж не ввійдеш, у ту землю, що її я дав синам Ізраїля.»

Parallel

New King James Version

Переклад Хоменка

Deuteronomy 32

Повторення 32