New King James Version

Переклад Турконяка

The Song of Moses

“Give ear, O heavens, and I will speak;
And hear, O earth, the words of my mouth.

Слухай, небо, я промовлятиму, і нехай земля почує слова з моїх уст.

Let my [a]teaching drop as the rain,
My speech distill as the dew,
As raindrops on the tender herb,
And as showers on the grass.

2

Нехай моє прорікання очікується, немов дощ, нехай мої слова зійдуть, немов роса, нехай проллються, мов ливень на городину, і нехай упадуть, мов сніг на траву.

3

For I proclaim the name of the Lord:
Ascribe greatness to our God.

3

Адже я прикликав Господнє Ім’я, — віддайте ж славу нашому Богу!

4

He is the Rock, His work is perfect;
For all His ways are justice,
A God of truth and without injustice;
Righteous and upright is He.

4

Божі діла бездоганні, і всі Його дороги — справедливі присуди. Бог вірний, у Ньому немає несправедливості, Господь справедливий і святий!

5

“They have corrupted themselves;
They are not His children,
Because of their blemish:
A perverse and crooked generation.

5

Згрішили не Його порочні діти, — лукавий і розбещений рід!

6

Do you thus deal[b] with the Lord,
O foolish and unwise people?
Is He not your Father, who bought you?
Has He not made you and established you?

6

Це так ви оддячуєте Господу, безумний, нерозумний народе? Хіба це не Він, твій Батько, придбав тебе, сформував тебе і створив тебе?

7

“Remember the days of old,
Consider the years of many generations.
Ask your father, and he will show you;
Your elders, and they will tell you:

7

Згадайте дні давнини, осмисліть роки минулих поколінь. Запитай у свого батька, і він розповість тобі, запитай у своїх старців, і вони скажуть тобі.

8

When the Most High divided their inheritance to the nations,
When He separated the sons of Adam,
He set the boundaries of the peoples
According to the number of the [c]children of Israel.

8

Коли Всевишній розподіляв народи, коли розсіював синів Адама, Він встановив границі народів відповідно до кількості Божих синів;

9

For the Lord’s portion is His people;
Jacob is the place of His inheritance.

9

і Його народ, Яків, став Господньою часткою, Ізраїль — наділом Його спадщини.

10

“He found him in a desert land
And in the wasteland, a howling wilderness;
He encircled him, He instructed him,
He kept him as the [d]apple of His eye.

10

Він підтримував його в пустинній землі в спекотній спразі, у безводді, охороняв його, виховував його й оберігав його, немов зіницю ока.

11

As an eagle stirs up its nest,
Hovers over its young,
Spreading out its wings, taking them up,
Carrying them on its wings,

11

Як орел, пильнуючи над своїм гніздом, томився над своїми пташенятами; розпростерши свої крила, взяв їх і поніс їх вгору на своїй спині, —

12

So the Lord alone led him,
And there was no foreign god with him.

12

так єдиний Господь водив їх, і з ними не було чужого бога.

13

“He made him ride in the heights of the earth,
That he might eat the produce of the fields;
He made him draw honey from the rock,
And oil from the flinty rock;

13

Він вивів їх на неприступні висоти землі, годував їх плодами полів; вони харчувалися медом зі скелі й олією з твердої скелі,

14

Curds from the cattle, and milk of the flock,
With fat of lambs;
And rams of the breed of Bashan, and goats,
With the choicest wheat;
And you drank wine, the blood of the grapes.

14

маслом корів та молоком овець із жиром ягнят та баранів, телят та козенят, з жиром нирок пшениці, й пили вино, кров винограду.

15

“But Jeshurun grew fat and kicked;
You grew fat, you grew thick,
You are obese!
Then he forsook God who made him,
And scornfully esteemed the Rock of his salvation.

15

Поїв Яків і наситився, й улюбленець забрикав. Він розжирів, потовстів, погладшав… — і покинув Бога, Який його створив, відступив від Бога, свого Спасителя.

16

They provoked Him to jealousy with foreign gods;
With [e]abominations they provoked Him to anger.

16

Вони роздратували Мене чужими богами, їхніми гидотами завдали Мені гіркоти.

17

They sacrificed to demons, not to God,
To gods they did not know,
To new gods, new arrivals
That your fathers did not fear.

17

Приносили жертви бісам, а не Богові, — богам, яких не знали; нові, недавні боги з’явилися у них, яких не відали їхні батьки.

18

Of the Rock who begot you, you are unmindful,
And have forgotten the God who fathered you.

18

А Бога, Який тебе породив, ти покинув і забув Бога, Який тебе годував.

19

“And when the Lord saw it, He spurned them,
Because of the provocation of His sons and His daughters.

19

Господь побачив це й запалився ревністю, розлютився через злість Своїх синів і дочок;

20

And He said: ‘I will hide My face from them,
I will see what their end will be,
For they are a perverse generation,
Children in whom is no faith.

20

Він сказав: Відверну від них Своє обличчя і покажу, що з ними станеться вкінці, бо це зіпсутий рід, сини, в яких немає вірності.

21

They have provoked Me to jealousy by what is not God;
They have moved Me to anger by their [f]foolish idols.
But I will provoke them to jealousy by those who are not a nation;
I will move them to anger by a foolish nation.

21

Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, — викликали в Мене обурення своїми ідолами. Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, — народом нерозумним викличу в них обурення!

22

For a fire is kindled in My anger,
And shall burn to the [g]lowest [h]hell;
It shall consume the earth with her increase,
And set on fire the foundations of the mountains.

22

Бо вогонь запалав із Мого гніву, і він палитиме аж до аду внизу, спопелить землю та її плоди, спалить основи гір.

23

‘I will heap disasters on them;
I will spend My arrows on them.

23

Я нагромаджу на них нещастя і витрачу на них Свої стріли.

24

They shall be wasted with hunger,
Devoured by pestilence and bitter destruction;
I will also send against them the teeth of beasts,
With the poison of serpents of the dust.

24

Вони будуть виморені голодом і пожиранням птахами, їх уразить невиліковний стовбняк. Я нашлю на них зуби звірів з отрутою змій, що плазують по землі.

25

The sword shall destroy outside;
There shall be terror within
For the young man and virgin,
The nursing child with the man of gray hairs.

25

Знадвору їх позбавлятиме дітей меч, а з потайних кімнат нападатиме страх. Юнак із дівчиною, грудне немовля з тим, хто став старцем…

26

I would have said, “I will dash them in pieces,
I will make the memory of them to cease from among men,”

26

Я сказав би: Розсію їх, зітру в людей пам’ять про них! —

27

Had I not feared the wrath of the enemy,
Lest their adversaries should misunderstand,
Lest they should say, “Our hand is high;
And it is not the Lord who has done all this.” ’

27

якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, — щоб супротивники не скористалися цим проти Мене і не сказали: Це наша піднесена рука, а не Господь здійснив це все.

28

“For they are a nation void of counsel,
Nor is there any understanding in them.

28

Адже це народ, який втратив глузд, і немає в них розуміння.

29

Oh, that they were wise, that they understood this,
That they would consider their latter end!

29

Досі вони не мали здорового глузду, щоби збагнути це. Тож нехай приймуть це на майбутній час!

30

How could one chase a thousand,
And two put ten thousand to flight,
Unless their Rock had sold them,
And the Lord had surrendered them?

30

Як може одна людина гнати тисячу чи двоє — відтіснити десятки тисяч, якщо це не Бог продав їх і не Господь видав їх?

31

For their rock is not like our Rock,
Even our enemies themselves being judges.

31

Адже їхні боги не такі, як наш Бог, наші вороги ж безумні!

32

For their vine is of the vine of Sodom
And of the fields of Gomorrah;
Their grapes are grapes of gall,
Their clusters are bitter.

32

Адже їхній виноград — із содомського винограду, і їхня лоза — з Гоморри; їхнє гроно — гроно жовчі, гроно гіркоти в них.

33

Their wine is the poison of serpents,
And the cruel venom of cobras.

33

Їхнє вино — зміїна отрута, невиліковна гадюча отрута.

34

‘Is this not laid up in store with Me,
Sealed up among My treasures?

34

Хіба це не зібране в Мене й не запечатане в Моїх скарбницях?

35

Vengeance is Mine, and recompense;
Their foot shall slip in due time;
For the day of their calamity is at hand,
And the things to come hasten upon them.’

35

У день помсти Я відплачу, в час, коли спіткнеться їхня нога, бо день їхньої погибелі близько, і надходить те, що приготовлене для вас.

36

“For the Lord will judge His people
And have compassion on His servants,
When He sees that their power is gone,
And there is no one remaining, bond or free.

36

Адже Господь судитиме Свій народ і буде утішений за Своїх рабів. Адже Він побачив їх ослабленими, знеможеними в час ворожого нападу й обезсиленими.

37

He will say: ‘Where are their gods,
The rock in which they sought refuge?

37

І Господь сказав: Де їхні боги, на яких вони покладалися,

38

Who ate the fat of their sacrifices,
And drank the wine of their drink offering?
Let them rise and help you,
And be your refuge.

38

чиїх жертвоприношень жир ви їли і чиїх жертв виливань вино ви пили? Нехай устануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас оборонцями.

39

‘Now see that I, even I, am He,
And there is no God besides Me;
I kill and I make alive;
I wound and I heal;
Nor is there any who can deliver from My hand.

39

Подивіться, подивіться, що Я є, й окрім Мене немає бога. Я позбавляю життя й оживляю, Я вражаю й виліковую, і не існує нікого, хто б визволив із Моїх рук.

40

For I raise My hand to heaven,
And say, “As I live forever,

40

Бо Я піднесу до неба Свою руку, поклянуся Своєю правицею і скажу: Я живу вічно!

41

If I [i]whet My glittering sword,
And My hand takes hold on judgment,
I will render vengeance to My enemies,
And repay those who hate Me.

41

Я нагострю, як блискавку, Свій меч, і Моя рука візьметься за суд, Я звершу помсту над ворогами та відплачу тим, хто Мене ненавидить.

42

I will make My arrows drunk with blood,
And My sword shall devour flesh,
With the blood of the slain and the captives,
From the heads of the leaders of the enemy.” ’

42

Упою Мої стріли кров’ю, а Мій меч насититься тілами, — кров’ю поранених та полонених, головами ворожих начальників.

43

“Rejoice, O Gentiles, with His [j]people;
For He will avenge the blood of His servants,
And render vengeance to His adversaries;
He will provide atonement for His land and His people.”

43

Веселіться разом з Ним, небеса, і нехай Йому поклоняться всі Божі сини! Веселіться з Його народом, язичники, й кріпіться в Ньому, усі Божі ангели, бо Він помститься за кров Своїх синів, відомстить і звершить помсту над ворогами, і відплатить тим, хто Його ненавидить; Господь очистить землю Свого народу!

44

So Moses came with [k]Joshua the son of Nun and spoke all the words of this song in the hearing of the people.

44

Того дня Мойсей записав цю пісню і навчив її ізраїльських синів. Мойсей увійшов і виголосив усі слова цього закону так, щоб чув народ, — він та Ісус, син Навина.

45

Moses finished speaking all these words to all Israel,

45

Коли Мойсей закінчив промовляти до всього Ізраїлю,

46

and he said to them: “Set your hearts on all the words which I testify among you today, which you shall command your children to be careful to observe — all the words of this law.

46

він сказав їм: Візьміть до серця всі ці слова, які я сьогодні беру на свідчення проти вас, і які ви повинні заповісти своїм синам, щоб вони дотримувалися всіх слів цього закону і виконували їх.

47

For it is not a [l]futile thing for you, because it is your life, and by this word you shall prolong your days in the land which you cross over the Jordan to possess.”

47

Адже це не є для вас якесь порожнє слово, — це ж ваше життя! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, щоб заволодіти нею.

48

Moses to Die on Mount Nebo

Then the Lord spoke to Moses that very same day, saying:

48

Того дня Господь промовив до Мойсея, кажучи:

49

“Go up this mountain of the Abarim, Mount Nebo, which is in the land of Moab, across from Jericho; view the land of Canaan, which I give to the children of Israel as a possession;

49

Піднімись на ось цю гору Аварім, на гору Навав, що в Моавській землі, напроти Єрихона, і подивись на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність.

50

and die on the mountain which you ascend, and be [m]gathered to your people, just as Aaron your brother died on Mount Hor and was gathered to his people;

50

І ти помреш на горі, на яку піднімешся, і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Ор твій брат Аарон і приєднався до свого народу,

51

because you trespassed against Me among the children of Israel at the waters of [n]Meribah Kadesh, in the Wilderness of Zin, because you did not hallow Me in the midst of the children of Israel.

51

за те, що ви не послухалися Мого слова серед ізраїльських синів біля води Суперечки в Кадисі, у пустелі Сін, — за те, що ви не святили Мене серед ізраїльських синів.

52

Yet you shall see the land before you, though you shall not go there, into the land which I am giving to the children of Israel.”

52

Ти побачиш перед собою ту землю, але не ввійдеш туди.

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Deuteronomy 32

Повторення 32