New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Israel’s Rejection of Christ

I tell the truth in Christ, I am not lying, my conscience also bearing me witness in the Holy Spirit,

1

Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

2

that I have great sorrow and continual grief in my heart.

2

що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

3

For I could wish that I myself were accursed from Christ for my brethren, my [a]countrymen according to the flesh,

3

Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

4

who are Israelites, to whom pertain the adoption, the glory, the covenants, the giving of the law, the service of God, and the promises;

4

вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

5

of whom are the fathers and from whom, according to the flesh, Christ came, who is over all, the eternally blessed God. Amen.

5

їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

6

Israel’s Rejection and God’s Purpose

But it is not that the word of God has taken no effect. For they are not all Israel who are of Israel,

6

Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

7

nor are they all children because they are the seed of Abraham; but, “In Isaac your seed shall be called.”

7

анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.

8

That is, those who are the children of the flesh, these are not the children of God; but the children of the promise are counted as the seed.

8

Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.

9

For this is the word of promise: “At this time I will come and Sarah shall have a son.”

9

Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

10

And not only this, but when Rebecca also had conceived by one man, even by our father Isaac

10

Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

11

(for the children not yet being born, nor having done any good or evil, that the purpose of God according to election might stand, not of works but of Him who calls),

11

ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),

12

it was said to her, “The older shall serve the younger.”

12

сказано їй, що більший служити ме меншому,

13

As it is written, “Jacob I have loved, but Esau I have hated.”

13

яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.

14

Israel’s Rejection and God’s Justice

What shall we say then? Is there unrighteousness with God? Certainly not!

14

Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

15

For He says to Moses, “I will have mercy on whomever I will have mercy, and I will have compassion on whomever I will have compassion.”

15

Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

16

So then it is not of him who wills, nor of him who runs, but of God who shows mercy.

16

Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

17

For the Scripture says to the Pharaoh, “For this very purpose I have raised you up, that I may show My power in you, and that My name may be declared in all the earth.”

17

Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.

18

Therefore He has mercy on whom He wills, and whom He wills He hardens.

18

Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

19

You will say to me then, “Why does He still find fault? For who has resisted His will?”

19

Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

20

But indeed, O man, who are you to reply against God? Will the thing formed say to him who formed it, “Why have you made me like this?”

20

Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?

21

Does not the potter have power over the clay, from the same lump to make one vessel for honor and another for dishonor?

21

Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

22

What if God, wanting to show His wrath and to make His power known, endured with much longsuffering the vessels of wrath prepared for destruction,

22

Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

23

and that He might make known the riches of His glory on the vessels of mercy, which He had prepared beforehand for glory,

23

і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

24

even us whom He called, not of the Jews only, but also of the Gentiles?

24

як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?

25

As He says also in Hosea:
“I will call them My people, who were not My people,
And her beloved, who was not beloved.”

25

Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.

26

“And it shall come to pass in the place where it was said to them,
‘You are not My people,’
There they shall be called sons of the living God.”

26

І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

27

Isaiah also cries out concerning Israel:
“Though the number of the children of Israel be as the sand of the sea,
The remnant will be saved.

27

Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

28

For [b]He will finish the work and cut it short in righteousness,
Because the Lord will make a short work upon the earth.”

28

скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.

29

And as Isaiah said before:
“Unless the Lord of [c]Sabaoth had left us a seed,
We would have become like Sodom,
And we would have been made like Gomorrah.”

29

І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

30

Present Condition of Israel

What shall we say then? That Gentiles, who did not pursue righteousness, have attained to righteousness, even the righteousness of faith;

30

Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

31

but Israel, pursuing the law of righteousness, has not attained to the law [d]of righteousness.

31

Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.

32

Why? Because they did not seek it by faith, but as it were, [e]by the works of the law. For they stumbled at that stumbling stone.

32

Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

33

As it is written:
“Behold, I lay in Zion a stumbling stone and rock of offense,
And whoever believes on Him will not be put to shame.”

33

Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.

Parallel

New King James Version

Переклад Куліша та Пулюя

Romans 9

Римлян 9