New King James Version

Переклад Огієнка

Paul’s Conduct

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain.

Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

But [a]even after we had suffered before and were spitefully treated at Philippi, as you know, we were bold in our God to speak to you the gospel of God in much conflict.

2

Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

3

For our exhortation did not come from error or uncleanness, nor was it in deceit.

3

Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

4

But as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, even so we speak, not as pleasing men, but God who tests our hearts.

4

але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

5

For neither at any time did we use flattering words, as you know, nor a [b]cloak for covetousness — God is witness.

5

Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

6

Nor did we seek glory from men, either from you or from others, when we might have made demands as apostles of Christ.

6

Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

7

But we were gentle among you, just as a nursing mother cherishes her own children.

7

Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

8

So, affectionately longing for you, we were well pleased to impart to you not only the gospel of God, but also our own lives, because you had become dear to us.

8

Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

9

For you remember, brethren, our labor and toil; for laboring night and day, that we might not be a burden to any of you, we preached to you the gospel of God.

9

Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

10

You are witnesses, and God also, how devoutly and justly and blamelessly we behaved ourselves among you who believe;

10

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

11

as you know how we exhorted, and comforted, and [c]charged every one of you, as a father does his own children,

11

Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

12

that you would walk worthy of God who calls you into His own kingdom and glory.

12

просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

13

Their Conversion

For this reason we also thank God without ceasing, because when you received the word of God which you heard from us, you welcomed it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which also effectively works in you who believe.

13

Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God which are in Judea in Christ Jesus. For you also suffered the same things from your own countrymen, just as they did from the Judeans,

14

Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

15

who killed both the Lord Jesus and their own prophets, and have persecuted us; and they do not please God and are [d]contrary to all men,

15

що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

16

forbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved, so as always to fill up the measure of their sins; but wrath has come upon them to the uttermost.

16

Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

17

Longing to See Them

But we, brethren, having been taken away from you for a short time in presence, not in heart, endeavored more eagerly to see your face with great desire.

17

А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

18

Therefore we wanted to come to you — even I, Paul, time and again — but Satan hindered us.

18

Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

19

For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Is it not even you in the presence of our Lord Jesus Christ at His coming?

19

Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

20

For you are our glory and joy.

20

Бо ви наша слава та радість!

Parallel

New King James Version

Переклад Огієнка

1 Thessalonians 2

Солунян 2