New King James Version

Переклад Турконяка

Paul’s Conduct

For you yourselves know, brethren, that our coming to you was not in vain.

Адже ви самі знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремним.

But [a]even after we had suffered before and were spitefully treated at Philippi, as you know, we were bold in our God to speak to you the gospel of God in much conflict.

2

Хоч ми раніше натерпілися і зазнали зневаг, та у Филипах, як вам відомо, ми з великими труднощами наважилися в нашому Бозі проповідувати вам Боже Євангеліє.

3

For our exhortation did not come from error or uncleanness, nor was it in deceit.

3

Адже наш заклик не від омани, ні через нечистоту, ні від лукавства.

4

But as we have been approved by God to be entrusted with the gospel, even so we speak, not as pleasing men, but God who tests our hearts.

4

Але, як Бог знайшов нас гідними, щоби довірити Євангеліє, ми так і говоримо, догоджаючи не людям, але Богові, Який випробовує наші серця.

5

For neither at any time did we use flattering words, as you know, nor a [b]cloak for covetousness — God is witness.

5

Бо ніколи, як вам відомо, у нас не було ні підлесливих слів, ні корисливих мотивів, — Бог свідок.

6

Nor did we seek glory from men, either from you or from others, when we might have made demands as apostles of Christ.

6

Ми не шукали слави в людей, ані у вас, ані в інших,

7

But we were gentle among you, just as a nursing mother cherishes her own children.

7

хоч ми, як Христові апостоли, могли бути вимогливими. Але ми були тихими серед вас, немов та годувальниця, яка доглядає своїх дітей.

8

So, affectionately longing for you, we were well pleased to impart to you not only the gospel of God, but also our own lives, because you had become dear to us.

8

Ми так прив’язалися до вас, що бажали передати вам не лише Боже Євангеліє, але й свої душі, бо ви стали для нас любими.

9

For you remember, brethren, our labor and toil; for laboring night and day, that we might not be a burden to any of you, we preached to you the gospel of God.

9

Тож згадайте, брати, нашу працю та труднощі: ніч і день ми працювали, щоб не обтяжити когось із вас, і проповідували вам Боже Євангеліє.

10

You are witnesses, and God also, how devoutly and justly and blamelessly we behaved ourselves among you who believe;

10

Ви та Бог — свідки, які святі, праведні та непорочні були ми для вас, котрі повірили.

11

as you know how we exhorted, and comforted, and [c]charged every one of you, as a father does his own children,

11

Ви знаєте, як кожного з вас, немов батько своїх дітей,

12

that you would walk worthy of God who calls you into His own kingdom and glory.

12

ми просили, вмовляли і свідчили вам, щоб ви гідно ходили перед Богом, Який покликав вас у Своє Царство і славу.

13

Their Conversion

For this reason we also thank God without ceasing, because when you received the word of God which you heard from us, you welcomed it not as the word of men, but as it is in truth, the word of God, which also effectively works in you who believe.

13

Тому ми постійно дякуємо Богові за те, що ви, прийнявши почуте від нас Слово Боже, сприйняли його не як людське слово, а як істинно Боже Слово, яке й діє у вас, віруючих.

14

For you, brethren, became imitators of the churches of God which are in Judea in Christ Jesus. For you also suffered the same things from your own countrymen, just as they did from the Judeans,

14

Адже ви, брати, стали наслідувати Божі Церкви, які в Ісусі Христі є в Юдеї, бо і ви так само потерпіли від своїх земляків, як і вони від юдеїв,

15

who killed both the Lord Jesus and their own prophets, and have persecuted us; and they do not please God and are [d]contrary to all men,

15

які вбили й Господа Ісуса та [Його] пророків, та й нас переслідували; і Богові не догодили, і ворожо настроєні до всіх людей,

16

forbidding us to speak to the Gentiles that they may be saved, so as always to fill up the measure of their sins; but wrath has come upon them to the uttermost.

16

перешкоджають нам говорити язичникам, аби спаслися, і тим самим вони постійно доповнюють свої гріхи. Зрештою, спіткав же їх гнів.

17

Longing to See Them

But we, brethren, having been taken away from you for a short time in presence, not in heart, endeavored more eagerly to see your face with great desire.

17

А ми, брати, були розлучені з вами на короткий час, — особисто, але не серцем, — та з великим бажанням намагалися побачити ваші обличчя.

18

Therefore we wanted to come to you — even I, Paul, time and again — but Satan hindered us.

18

Тому ми хотіли прийти до вас, — я, Павло, і один раз, і другий, — але перешкодив нам сатана.

19

For what is our hope, or joy, or crown of rejoicing? Is it not even you in the presence of our Lord Jesus Christ at His coming?

19

Бо хто є нашою надією, радістю чи вінцем похвали, якщо не ви перед нашим Господом Ісусом під час Його приходу?

20

For you are our glory and joy.

20

Адже ви — наша слава і радість!

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

1 Thessalonians 2

Солунян 2