New King James Version

Сучасний переклад

The Peril of Not Progressing

Therefore, leaving the discussion of the elementary principles of Christ, let us go on to [a]perfection, not laying again the foundation of repentance from dead works and of faith toward God,

1-2

Ось чому облишмо найпростіші першооснови вчення про Христа й перейдемо до науки, що допомагає нам досягти зрілості. Не будемо знову повертатися до основоположних питань про каяття в гріховних вчинках, про віру в Бога, вчення про хрещення [14] й рукопокладання,[15] про воскресіння з мертвих і Вищий Суд.

2

of the doctrine of baptisms, of laying on of hands, of resurrection of the dead, and of eternal judgment.

3

And this [b]we will do if God permits.

3

Тож давайте зробимо саме це, якщо Бог дозволить нам.

4

For it is impossible for those who were once enlightened, and have tasted the heavenly gift, and have become partakers of the Holy Spirit,

4-6

Бо якщо один раз на людей зійшло світло правди, якщо вони отримали дарунок Божий, якщо пролився на них Дух Святий, якщо торкнулася їх істина Слова Доброї Звістки Господньої і побачили вони велику силу майбутнього світу Божого, і після всього цього від вернулися від Христа, їм неможливо буде повернутися до каяття, оскільки вони, собі ж на шкоду, знову розпинають Ісуса на хресті й виставляють Його перед людьми на глум.

5

and have tasted the good word of God and the powers of the age to come,

6

[c]if they fall away, to renew them again to repentance, since they crucify again for themselves the Son of God, and put Him to an open shame.

7

For the earth which drinks in the rain that often comes upon it, and bears herbs useful for those by whom it is cultivated, receives blessing from God;

7

Деяких людей можна порівняти з землею, яка напоєна частими дощами, що падають на неї. Вона родить добрий врожай для того, хто обробляє її. Така земля — благословенна Богом.

8

but if it bears thorns and briers, it is rejected and near to being cursed, whose end is to be burned.

8

Інші ж люди подібні до землі, на котрій ростуть лише терни та чортополох — вона негідна, їй загрожує прокляття й кара вогнем.

9

A Better Estimate

But, beloved, we are confident of better things concerning you, yes, things that accompany salvation, though we speak in this manner.

9

Але хоч ми й говоримо так, дорогі друзі, ми передбачаємо для вас краще, впевнені в тому, що ви здобудете спасіння.

10

For God is not unjust to forget your work and [d]labor of love which you have shown toward His name, in that you have ministered to the saints, and do minister.

10

Адже Господь — справедливий, і Він ніколи не забуде про все, що ви зробили, й про вияви вашої любові до Нього. Він бачить цю любов у тій допомозі, що ви надавали й надаєте всім людям Божим.

11

And we desire that each one of you show the same diligence to the full assurance of hope until the end,

11

А наше прагнення в тому, щоб кожен з вас був однаково сумлінним, виявляючи цю любов протягом усього вашого життя. І тоді, завдяки цьому сумлінню, здійсняться ваші сподівання.

12

that you do not become [e]sluggish, but imitate those who through faith and patience inherit the promises.

12

Ми хочемо, щоб ви не були ледачими, а навпаки, щоб у всьому наслідували тих, хто вірою і терпінням успадковує Божу Обітницю.

13

God’s Infallible Purpose in Christ

For when God made a promise to Abraham, because He could swear by no one greater, He swore by Himself,

13

Обітницю Бог дав Аврааму. І оскільки не було нікого більшого, ніж Він, щоб поклястися Його іменем, Бог поклявся Авраамові Сам Собою.

14

saying, “Surely blessing I will bless you, and multiplying I will multiply you.”

14

Він сказав: «Я велелюбно благословляю тебе, та дам тобі багато нащадків».

15

And so, after he had patiently endured, he obtained the promise.

15

Тож після терплячого чекання Авраам одержав те, що Бог обіцяв йому.

16

For men indeed swear by the greater, and an oath for confirmation is for them an end of all dispute.

16

Звісно, коли люди клянуться, вони клянуться кимось величнішим, ніж вони самі. Клятва стає підтвердженням істинності сказаного й кладе край суперечці.

17

Thus God, determining to show more abundantly to the heirs of promise the [f]immutability of His counsel, [g]confirmed it by an oath,

17

Оскільки Господь хотів показати спадкоємцям Обітниці непохитність Свого наміру, Він і приніс цю клятву.

18

that by two [h]immutable things, in which it is impossible for God to lie, we [i]might have strong consolation, who have fled for refuge to lay hold of the hope set before us.

18

Існують дві непохитні речі: «Всевишній не може брехати, коли Він щось обіцяє», та «Бог не може порушити даної клятви». І в цьому є велика підтримка й сила для нас, тих, хто прийшов до Нього заради безпеки і надії, запропонованої нам.

19

This hope we have as an anchor of the soul, both sure and steadfast, and which enters the Presence behind the veil,

19

Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святая Святих, за завісу.[16]

20

where the forerunner has entered for us, even Jesus, having become High Priest forever according to the order of Melchizedek.

20

Туди Ісус увійшов від нашого імені і відкрив шлях усім Своїм послідовникам. Він назавжди став нашим первосвящеником за чином Мелхіседековим.

Parallel

New King James Version

Сучасний переклад

Hebrews 6

Євреїв 6