New King James Version

Переклад Турконяка

Jephthah

Now Jephthah the Gileadite was a mighty man of valor, but he was the son of a harlot; and Gilead begot Jephthah.

1

Єфта, син Ґалаада, могутній силою. Він був сином жінки-розпусниці, — вона народила Ґалаадові Єфту.

2

Gilead’s wife bore sons; and when his wife’s sons grew up, they drove Jephthah out, and said to him, “You shall have no inheritance in our father’s house, for you are the son of another woman.”

2

І дружина Ґалаада народила йому синів. А коли сини жінки змужніли, то вигнали Єфту, вони сказали йому: Не матимеш спадку в домі нашого батька, бо ти є сином жінки-розпусниці!

3

Then Jephthah fled from his brothers and dwelt in the land of Tob; and worthless men banded together with Jephthah and went out raiding with him.

3

І Єфта відійшов з-перед обличчя своїх братів, і поселився в землі Тов. До Єфти збиралися прості чоловіки і ходили з ним.

4

It came to pass after a time that the people of Ammon made war against Israel.

4

І сталося, через деякий час, сини Аммона воювали з Ізраїлем.

5

And so it was, when the people of Ammon made war against Israel, that the elders of Gilead went to get Jephthah from the land of Tob.

5

І сталося, коли воювали сини Аммона з Ізраїлем, то ґалаадські старійшини пішли в землю Тов запросити Єфту,

6

Then they said to Jephthah, “Come and be our commander, that we may fight against the people of Ammon.”

6

і вони сказали Єфті: Приходь, і будеш нам вождем, і воюватимемо із синами Аммона!

7

So Jephthah said to the elders of Gilead, “Did you not hate me, and expel me from my father’s house? Why have you come to me now when you are in [a]distress?”

7

Та Єфта відповів ґалаадським старійшинам: Хіба не ви зненавиділи мене, вигнали мене з дому мого батька і відіслали мене від себе? І як це, що ви прийшли до мене, коли зазнали утисків?

8

And the elders of Gilead said to Jephthah, “That is why we have turned[b] again to you now, that you may go with us and fight against the people of Ammon, and be our head over all the inhabitants of Gilead.”

8

А ґалаадські старійшини промовили до Єфти: Не так! Тепер ми прийшли до тебе, і ти підеш з нами, і воюватимемо із синами Аммона. І будеш нам головою, усім, хто живе в Ґалааді!

9

So Jephthah said to the elders of Gilead, “If you take me back home to fight against the people of Ammon, and the Lord delivers them to me, shall I be your head?”

9

А Єфта відповів ґалаадським старійшинам: Якщо повертаєте мене з вами воювати проти синів Аммона, і Господь передасть їх переді мною, то я буду вам головою.

10

And the elders of Gilead said to Jephthah, “The Lord will be a witness between us, if we do not do according to your words.”

10

Господь буде Той, Хто чує між нами, — сказали ґалаадські старійшини Єфті, — якщо не вчинимо так, за твоїм словом!

11

Then Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him head and commander over them; and Jephthah spoke all his words before the Lord in Mizpah.

11

Тож Єфта пішов зі старійшинами Ґалаада, і вони поставили його над собою головою — за вождя. І виказав Єфта всі слова свої перед Господом у Масифі.

12

Now Jephthah sent messengers to the king of the people of Ammon, saying, “What do you have against me, that you have come to fight against me in my land?”

12

Тоді Єфта послав послів до царя синів Аммона, кажучи: Що мені й тобі, що ти прийшов до мене воювати зі мною на моїй землі?

13

And the king of the people of Ammon answered the messengers of Jephthah, “Because Israel took away my land when they came up out of Egypt, from the Arnon as far as the Jabbok, and to the Jordan. Now therefore, restore those lands peaceably.”

13

А цар синів Аммона сказав послам Єфти: Тому що Ізраїль узяв мою землю, коли він ішов з Єгипту — від Арнона до Явока і аж до Йордану. Тож тепер поверни їх із миром!

14

So Jephthah again sent messengers to the king of the people of Ammon,

14

Із цією вісткою посли повернулися до Єфти.
І знову послав Єфта послів до царя синів Аммона,

15

and said to him, “Thus says Jephthah: ‘Israel did not take away the land of Moab, nor the land of the people of Ammon;

15

кажучи: Так говорить Єфта: Не забрав Ізраїль моавської землі, ні землі синів Аммона,

16

for when Israel came up from Egypt, they walked through the wilderness as far as the Red Sea and came to Kadesh.

16

коли йшов він з Єгипту, але пішов Ізраїль по пустелі аж до Червоного моря і прийшов аж до Кадиса.

17

Then Israel sent messengers to the king of Edom, saying, “Please let me pass through your land.” But the king of Edom would not heed. And in like manner they sent to the king of Moab, but he would not consent. So Israel remained in Kadesh.

17

І послав Ізраїль послів до царя Едома, кажучи: Ми пройдемо через твою землю. Та не послухав цар Едома, і відіслав до царя моавського, і той також не погодився. Тож Ізраїль осів у Кадисі.

18

And they went along through the wilderness and bypassed the land of Edom and the land of Moab, came to the east side of the land of Moab, and encamped on the other side of the Arnon. But they did not enter the border of Moab, for the Arnon was the border of Moab.

18

Він перейшов по пустелі, обійшов землю Едома та землю Моава, пройшов на схід сонця до землі Моава, і вони отаборилися на другому боці Арнона. Він не заходив у границі Моава, бо Арнон був границею Моава.

19

Then Israel sent messengers to Sihon king of the Amorites, king of Heshbon; and Israel said to him, “Please let us pass through your land into our place.”

19

І послав Ізраїль послів до Сеона, царя Есевона, аморейця, і сказав йому Ізраїль: Пройду через твою землю аж до мого місця.

20

But Sihon did not trust Israel to pass through his territory. So Sihon gathered all his people together, encamped in Jahaz, and fought against Israel.

20

Та не забажав Сеон, щоб Ізраїль пройшов через його околиці. І зібрав Сеон увесь свій народ, отаборився в Яссі й воював з Ізраїлем.

21

And the Lord God of Israel delivered Sihon and all his people into the hand of Israel, and they defeated[c] them. Thus Israel gained possession of all the land of the Amorites, who inhabited that country.

21

І Господь, Бог Ізраїля, передав Сеона і весь його народ в руку Ізраїля, і він розгромив їх. Тож Ізраїль успадкував усю землю Аморея, який жив на тій землі.

22

They took possession of all the territory of the Amorites, from the Arnon to the Jabbok and from the wilderness to the Jordan.

22

І успадкував усю околицю Аморея — від Арнона і аж до Явока, від пустелі й аж до Йордану.

23

‘And now the Lord God of Israel has [d]dispossessed the Amorites from before His people Israel; should you then possess it?

23

І тепер, коли Господь, ізраїльський Бог, вигнав аморея з-перед Свого народу Ізраїля, то ти візьмеш у спадок її собі?

24

Will you not possess whatever Chemosh your god gives you to possess? So whatever the Lord our God takes possession of before us, we will possess.

24

Хіба не те, що дав у спадок тобі твій бог Хамос, це успадкуєш? А все, що передав перед нами в спадок Господь, наш Бог, цього спадкоємцями будемо ми!

25

And now, are you any better than Balak the son of Zippor, king of Moab? Did he ever strive against Israel? Did he ever fight against them?

25

Тепер же чи ти кращий від Валака, сина Сепфора, моавського царя? Хіба він дійсно боровся [1] з Ізраїлем, хіба він справді воював [2] із ними

26

While Israel dwelt in Heshbon and its villages, in Aroer and its villages, and in all the cities along the banks of the Arnon, for three hundred years, why did you not recover them within that time?

26

при проживанні Ізраїля в Есевоні та в його дочірніх поселеннях, в Язирі та в його дочірніх поселеннях і в усіх містах, які біля Йордану, триста років! Чому ви не спасли їх у той час?

27

Therefore I have not sinned against you, but you wronged me by fighting against me. May the Lord, the Judge, render judgment this day between the children of Israel and the people of Ammon.’ ”

27

Я не згрішив проти тебе, а ти чиниш зі мною зло, воюючи зі мною. Нехай судить Господь, Який сьогодні судить між ізраїльськими синами і між синами Аммона!

28

However, the king of the people of Ammon did not heed the words which Jephthah sent him.

28

Та цар синів Аммона не послухався, він не прислухався до слів Єфти, які той відіслав йому.

29

Jephthah’s Vow and Victory

Then the Spirit of the Lord came upon Jephthah, and he passed through Gilead and Manasseh, and passed through Mizpah of Gilead; and from Mizpah of Gilead he advanced toward the people of Ammon.

29

І був на Єфті Дух Господній, і він пройшов землю ґалаадську і Манасії, і перейшов ґалаадську варту, а від ґалаадської варти — на другий бік, до синів Аммона.

30

And Jephthah made a vow to the Lord, and said, “If You will indeed deliver the people of Ammon into my hands,

30

І дав Єфта обітницю перед Господом, і сказав: Якщо Ти дійсно видаси [3] мені синів Аммона в мою руку,

31

then it will be that whatever comes out of the doors of my house to meet me, when I return in peace from the people of Ammon, shall surely be the Lord’s, and I will offer it up as a burnt offering.”

31

то буде, що хто тільки вийде з дверей мого дому мені назустріч, коли я повернуся в мирі від синів Аммона, то належатиме Господу, і принесу його у всепалення.

32

So Jephthah advanced toward the people of Ammon to fight against them, and the Lord delivered them into his hands.

32

І перейшов Єфта до синів Аммона воювати з ними, і Господь передав їх у його руки.

33

And he [e]defeated them from Aroer as far as Minnith — twenty cities — and to [f]Abel Keramim, with a very great slaughter. Thus the people of Ammon were subdued before the children of Israel.

33

І він розгромив їх дуже великою поразкою — від Ароіра і аж до підходу в Семоіт, двадцять міст, аж до виноградників Авела. І були посоромлені сини Аммона перед ізраїльськими синами.

34

Jephthah’s Daughter

When Jephthah came to his house at Mizpah, there was his daughter, coming out to meet him with timbrels and dancing; and she was his only child. Besides her he had neither son nor daughter.

34

І прийшов Єфта до Масифи, до свого дому, і ось його дочка вийшла йому назустріч з тимпанами і хорами, а вона — його улюблена, єдина, і не було в нього сина чи дочки, — тільки вона.

35

And it came to pass, when he saw her, that he tore his clothes, and said, “Alas, my daughter! You have brought me very low! You are among those who trouble me! For I have [g]given my word to the Lord, and I cannot [h]go back on it.”

35

І сталося, коли він побачив її, то роздер свій одяг і сказав: Горе, дочко моя, на дорозі ти мені стала, поганим стало це в моїх очах, я ж відкрив мої вуста про тебе до Господа і не зможу відвернути!

36

So she said to him, “My father, if you have given your word to the Lord, do to me according to what has gone out of your mouth, because the Lord has avenged you of your enemies, the people of Ammon.”

36

А вона сказала йому: Батьку мій, якщо про мене відкрив ти свої вуста до Господа, чини зі мною так, як вийшло з твоїх уст, тому що для тебе вчинив Господь помсту над твоїми ворогами, над синами Аммона!

37

Then she said to her father, “Let this thing be done for me: let me alone for two months, that I may go and wander on the mountains and [i]bewail my virginity, my [j]friends and I.”

37

І вона сказала своєму батькові: Учини зі мною таким чином: дай мені два місяці, і піду, і вийду на гори, і оплачу моє дівоцтво, — я та мої подруги.

38

So he said, “Go.” And he sent her away for two months; and she went with her friends, and bewailed her virginity on the mountains.

38

І він сказав: Іди. І відіслав її на два місяці. І пішла вона та її подруги, і оплакала своє дівоцтво на горах.

39

And it was so at the end of two months that she returned to her father, and he carried out his vow with her which he had vowed. She [k]knew no man.
And it became a custom in Israel

39

І сталося, що після закінчення двох місяців вона повернулася до свого батька, і Єфта виконав свою обітницю, яку він дав, і вона не пізнала мужа. І стало заповіддю в Ізраїлі,

40

that the daughters of Israel went four days each year to [l]lament the daughter of Jephthah the Gileadite.

40

щоб з року в рік ізраїльські дочки ходили оплакувати дочку Єфти, ґалаадця, — чотири дні на рік.

Parallel

New King James Version

Переклад Турконяка

Judges 11

Суддів 11