Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New King James Version
Переклад Турконяка
David’s Conflict with the Amalekites
Now it happened, when David and his men came to Ziklag, on the third day, that the Amalekites had invaded the South and Ziklag, attacked Ziklag and burned it with fire,
Now it happened, when David and his men came to Ziklag, on the third day, that the Amalekites had invaded the South and Ziklag, attacked Ziklag and burned it with fire,
І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем.
and had taken captive the women and those who were there, from small to great; they did not kill anyone, but carried them away and went their way.
А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
So David and his men came to the city, and there it was, burned with fire; and their wives, their sons, and their daughters had been taken captive.
І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон.
Then David and the people who were with him lifted up their voices and wept, until they had no more power to weep.
І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати.
And David’s two wives, Ahinoam the Jezreelitess, and Abigail the widow of Nabal the Carmelite, had been taken captive.
І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця.
І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму.
Then David said to Abiathar the priest, Ahimelech’s son, “Please bring the ephod here to me.” And Abiathar brought the ephod to David.
І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод!
So David inquired of the Lord, saying, “Shall I pursue this troop? Shall I overtake them?”
And He answered him, “Pursue, for you shall surely overtake them and without fail recover all.”
And He answered him, “Pursue, for you shall surely overtake them and without fail recover all.”
І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш [1] і неодмінно визволиш [2]їх!
So David went, he and the six hundred men who were with him, and came to the Brook Besor, where those stayed who were left behind.
І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався.
But David pursued, he and four hundred men; for two hundred stayed behind, who were so weary that they could not cross the Brook Besor.
І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
Then they found an Egyptian in the field, and brought him to David; and they gave him bread and he ate, and they let him drink water.
І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою.
And they gave him a piece of a cake of figs and two clusters of raisins. So when he had eaten, his strength came back to him; for he had eaten no bread nor drunk water for three days and three nights.
І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі.
Then David said to him, “To whom do you belong, and where are you from?”
And he said, “I am a young man from Egypt, servant of an Amalekite; and my master left me behind, because three days ago I fell sick.
And he said, “I am a young man from Egypt, servant of an Amalekite; and my master left me behind, because three days ago I fell sick.
І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні.
We made an invasion of the southern area of the Cherethites, in the territory which belongs to Judah, and of the southern area of Caleb; and we burned Ziklag with fire.”
І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем.
And David said to him, “Can you take me down to this troop?”
So he said, “Swear to me by God that you will neither kill me nor deliver me into the hands of my master, and I will take you down to this troop.”
So he said, “Swear to me by God that you will neither kill me nor deliver me into the hands of my master, and I will take you down to this troop.”
І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи.
And when he had brought him down, there they were, spread out over all the land, eating and drinking and dancing, because of all the great spoil which they had taken from the land of the Philistines and from the land of Judah.
І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
Then David attacked them from twilight until the evening of the next day. Not a man of them escaped, except four hundred young men who rode on camels and fled.
І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли.
So David recovered all that the Amalekites had carried away, and David rescued his two wives.
Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок.
And nothing of theirs was lacking, either small or great, sons or daughters, spoil or anything which they had taken from them; David recovered all.
І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе.
Then David took all the flocks and herds they had driven before those other livestock, and said, “This is David’s spoil.”
І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються!
But David said, “My brethren, you shall not do so with what the Lord has given us, who has preserved us and delivered into our hand the troop that came against us.
Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала!
For who will heed you in this matter? But as his part is who goes down to the battle, so shall his part be who stays by the supplies; they shall share alike.”
І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені!
So it was, from that day forward; he made it a statute and an ordinance for Israel to this day.
І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів,
to those who were in Bethel, those who were in Ramoth of the South, those who were in Jattir,
тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі,
those who were in Aroer, those who were in Siphmoth, those who were in Eshtemoa,
і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі,
those who were in Rachal, those who were in the cities of the Jerahmeelites, those who were in the cities of the Kenites,
і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія,
і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо,