Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Огієнка
The Brothers Return to Egypt
But the famine continued to ravage the land of Canaan.
But the famine continued to ravage the land of Canaan.
А голод став тяжки́й у тім краї.
When the grain they had brought from Egypt was almost gone, Jacob said to his sons, “Go back and buy us a little more food.”
І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“
But Judah said, “The man was serious when he warned us, ‘You won’t see my face again unless your brother is with you.’
І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“
If you send Benjamin with us, we will go down and buy more food.
Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.
But if you don’t let Benjamin go, we won’t go either. Remember, the man said, ‘You won’t see my face again unless your brother is with you.’”
А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.
І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“
“The man kept asking us questions about our family,” they replied. “He asked, ‘Is your father still alive? Do you have another brother?’ So we answered his questions. How could we know he would say, ‘Bring your brother down here’?”
А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“
Judah said to his father, “Send the boy with me, and we will be on our way. Otherwise we will all die of starvation — and not only we, but you and our little ones.
І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
I personally guarantee his safety. You may hold me responsible if I don’t bring him back to you. Then let me bear the blame forever.
Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
If we hadn’t wasted all this time, we could have gone and returned twice by now.”
А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.
So their father, Jacob, finally said to them, “If it can’t be avoided, then at least do this. Pack your bags with the best products of this land. Take them down to the man as gifts — balm, honey, gum, aromatic resin, pistachio nuts, and almonds.
І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
Also take double the money that was put back in your sacks, as it was probably someone’s mistake.
А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.
Then take your brother, and go back to the man.
А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.
А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“
So the men packed Jacob’s gifts and double the money and headed off with Benjamin. They finally arrived in Egypt and presented themselves to Joseph.
І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
When Joseph saw Benjamin with them, he said to the manager of his household, “These men will eat with me this noon. Take them inside the palace. Then go slaughter an animal, and prepare a big feast.”
І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.
So the man did as Joseph told him and took them into Joseph’s palace.
І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.
The brothers were terrified when they saw that they were being taken into Joseph’s house. “It’s because of the money someone put in our sacks last time we were here,” they said. “He plans to pretend that we stole it. Then he will seize us, make us slaves, and take our donkeys.”
І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.
A Feast at Joseph’s Palace
The brothers approached the manager of Joseph’s household and spoke to him at the entrance to the palace.
І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
“Sir,” they said, “we came to Egypt once before to buy food.
І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
But as we were returning home, we stopped for the night and opened our sacks. Then we discovered that each man’s money — the exact amount paid — was in the top of his sack! Here it is; we have brought it back with us.
І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
We also have additional money to buy more food. We have no idea who put our money in our sacks.”
А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.
“Relax. Don’t be afraid,” the household manager told them. “Your God, the God of your father, must have put this treasure into your sacks. I know I received your payment.” Then he released Simeon and brought him out to them.
А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.
The manager then led the men into Joseph’s palace. He gave them water to wash their feet and provided food for their donkeys.
І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
They were told they would be eating there, so they prepared their gifts for Joseph’s arrival at noon.
І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
When Joseph came home, they gave him the gifts they had brought him, then bowed low to the ground before him.
І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
After greeting them, he asked, “How is your father, the old man you spoke about? Is he still alive?”
А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“
“Yes,” they replied. “Our father, your servant, is alive and well.” And they bowed low again.
А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
Then Joseph looked at his brother Benjamin, the son of his own mother. “Is this your youngest brother, the one you told me about?” Joseph asked. “May God be gracious to you, my son.”
І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“
Then Joseph hurried from the room because he was overcome with emotion for his brother. He went into his private room, where he broke down and wept.
І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
After washing his face, he came back out, keeping himself under control. Then he ordered, “Bring out the food!”
І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“
The waiters served Joseph at his own table, and his brothers were served at a separate table. The Egyptians who ate with Joseph sat at their own table, because Egyptians despise Hebrews and refuse to eat with them.
І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
Joseph told each of his brothers where to sit, and to their amazement, he seated them according to age, from oldest to youngest.
І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.
And Joseph filled their plates with food from his own table, giving Benjamin five times as much as he gave the others. So they feasted and drank freely with him.
І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.