Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Турконяка
The Brothers Return to Egypt
But the famine continued to ravage the land of Canaan.
But the famine continued to ravage the land of Canaan.
У краю запанував голод.
When the grain they had brought from Egypt was almost gone, Jacob said to his sons, “Go back and buy us a little more food.”
І сталося, коли закінчили споживати пшеницю, котру привезли з Єгипту, то їхній батько сказав їм: Підіть знову і купіть нам трохи їжі.
But Judah said, “The man was serious when he warned us, ‘You won’t see my face again unless your brother is with you.’
Та Юда відповів йому, промовляючи: Рішуче заявив [1] нам той чоловік, кажучи: Не з’являйтеся перед моїм обличчям, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
If you send Benjamin with us, we will go down and buy more food.
Отож, якщо відпускаєш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі.
But if you don’t let Benjamin go, we won’t go either. Remember, the man said, ‘You won’t see my face again unless your brother is with you.’”
Якщо ж не відпускаєш нашого брата з нами, — не підемо. Бо чоловік сказав нам, твердячи: Вам не бачити мого обличчя, якщо вашого молодшого брата не буде з вами.
А Ізраїль промовив: Навіщо ви мені вчинили зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є брат?
“The man kept asking us questions about our family,” they replied. “He asked, ‘Is your father still alive? Do you have another brother?’ So we answered his questions. How could we know he would say, ‘Bring your brother down here’?”
Вони ж сказали: Пильно випитував [2] нас той чоловік і про наш рід, запитуючи: Чи ще живе ваш батько? Чи є у вас брат? І ми розповіли йому, згідно із цими запитаннями. Хіба ж ми знали, що нам скаже: приведіть вашого брата?
Judah said to his father, “Send the boy with me, and we will be on our way. Otherwise we will all die of starvation — and not only we, but you and our little ones.
А Юда промовив до свого батька Ізраїля: Пошли хлопця зі мною, і встанемо, та й підемо, щоб ми жили, а не повмирали — і ми, і ти, і наш маєток.
I personally guarantee his safety. You may hold me responsible if I don’t bring him back to you. Then let me bear the blame forever.
Я поручаюся за нього — домагайся його з моєї руки; якщо ж не приведу його до тебе і не поставлю його перед тобою, — матиму гріх перед тобою на всі дні.
If we hadn’t wasted all this time, we could have gone and returned twice by now.”
Адже коли б ми не зволікали, то вже вернулися б двічі!
So their father, Jacob, finally said to them, “If it can’t be avoided, then at least do this. Pack your bags with the best products of this land. Take them down to the man as gifts — balm, honey, gum, aromatic resin, pistachio nuts, and almonds.
Та Ізраїль, їхній батько, сказав їм: Коли так, то зробіть ось що: візьміть у ваші мішки з плодів землі й занесіть тому чоловікові дари: бальзам, мед, ладан, мирра, горіхи і мигдаль.
Also take double the money that was put back in your sacks, as it was probably someone’s mistake.
А грошей візьміть вдвічі більше у свої руки: гроші, що повернули у ваші мішки, заберіть назад із собою, — мабуть це помилка.
Then take your brother, and go back to the man.
Тож беріть вашого брата, уставайте та йдіть до того чоловіка!
А Бог мій нехай дасть вам милість в чоловіка, нехай відпустить і того вашого брата, і Веніамина. А я як був бездітним — так і залишаюся бездітним!
So the men packed Jacob’s gifts and double the money and headed off with Benjamin. They finally arrived in Egypt and presented themselves to Joseph.
Чоловіки, взявши ті дари, взяли у свої руки подвійно грошей і Веніамина. Вони піднялися, пішли до Єгипту і стали перед Йосифом.
When Joseph saw Benjamin with them, he said to the manager of his household, “These men will eat with me this noon. Take them inside the palace. Then go slaughter an animal, and prepare a big feast.”
Йосиф побачив їх і свого брата Веніамина, і сказав тому, хто над його домом: Проведи людей в дім і заколи щось із худоби та приготуй, бо ці люди їстимуть зі мною хліб опівдні.
So the man did as Joseph told him and took them into Joseph’s palace.
І чоловік зробив так, як сказав Йосиф, і завів людей до Йосифового дому.
The brothers were terrified when they saw that they were being taken into Joseph’s house. “It’s because of the money someone put in our sacks last time we were here,” they said. “He plans to pretend that we stole it. Then he will seize us, make us slaves, and take our donkeys.”
А люди побачили, що їх завели до дому Йосифа, та й сказали: Нас привели через гроші, повернені раніше в наші мішки, щоби звинуватити нас і схопити нас і наших ослів, щоби зробити нас рабами.
A Feast at Joseph’s Palace
The brothers approached the manager of Joseph’s household and spoke to him at the entrance to the palace.
Тож вони підійшли до чоловіка, який був над Йосифовим домом, і біля дверей будинку звернулися до нього,
“Sir,” they said, “we came to Egypt once before to buy food.
промовляючи: Просимо, пане, ми раніше приходили купити хліба.
But as we were returning home, we stopped for the night and opened our sacks. Then we discovered that each man’s money — the exact amount paid — was in the top of his sack! Here it is; we have brought it back with us.
І сталося, коли ми зупинилися для відпочинку та повідкривали наші мішки, — аж ось, гроші кожного в його мішку — наше срібло за вагою ми тепер привезли назад у своїх руках.
We also have additional money to buy more food. We have no idea who put our money in our sacks.”
Та й взяли ми із собою додаткові гроші, щоб купити хліба. Не знаємо, хто вклав гроші в наші мішки.
“Relax. Don’t be afraid,” the household manager told them. “Your God, the God of your father, must have put this treasure into your sacks. I know I received your payment.” Then he released Simeon and brought him out to them.
А він їм сказав: Мир вам! Не бійтеся! Ваш Бог, Бог ваших батьків, дав вам скарб у ваші мішки, а ваше добре срібло я отримав. І вивів до них Симеона.
The manager then led the men into Joseph’s palace. He gave them water to wash their feet and provided food for their donkeys.
Він приніс води, щоби помити їхні ноги, і дав корму їхнім ослам.
They were told they would be eating there, so they prepared their gifts for Joseph’s arrival at noon.
Вони ж приготували подарунки, поки не прийде Йосиф опівдні, бо почули, що має тут обідати.
When Joseph came home, they gave him the gifts they had brought him, then bowed low to the ground before him.
Йосиф увійшов до будинку, а вони принесли йому в дім дари, які тримали у своїх руках, і вклонилися йому обличчям до землі.
After greeting them, he asked, “How is your father, the old man you spoke about? Is he still alive?”
Він же їх запитав: Як маєтеся? Чи здоровий, — сказав їм, — ваш старенький батько, про якого ви говорили? Чи ще живий?
“Yes,” they replied. “Our father, your servant, is alive and well.” And they bowed low again.
Вони ж відповіли: Твій раб, наш батько, здоровий, ще живий. А він сказав: Благословенний той чоловік перед Богом. Вони ж, схилившись, вклонилися йому.
Then Joseph looked at his brother Benjamin, the son of his own mother. “Is this your youngest brother, the one you told me about?” Joseph asked. “May God be gracious to you, my son.”
Підвівши свій погляд, Йосиф побачив свого рідного по матері брата Веніамина, і сказав: Чи це ваш наймолодший брат, про якого ви говорили, що приведете до мене? І сказав: Нехай Бог помилує тебе, сину.
Then Joseph hurried from the room because he was overcome with emotion for his brother. He went into his private room, where he broke down and wept.
Йосиф зворушився, бо стислося його нутро через його брата, і він готовий був заплакати. Та вийшовши до іншої кімнати, заплакав там.
After washing his face, he came back out, keeping himself under control. Then he ordered, “Bring out the food!”
А потім, вмивши обличчя, увійшов і, стримуючись, сказав: Подайте хліб.
The waiters served Joseph at his own table, and his brothers were served at a separate table. The Egyptians who ate with Joseph sat at their own table, because Egyptians despise Hebrews and refuse to eat with them.
Йому поклали окремо, їм окремо й окремо єгиптянам, які обідали з ним, оскільки єгиптяни не можуть їсти хліб разом з євреями, бо для єгиптян це огидно.
Joseph told each of his brothers where to sit, and to their amazement, he seated them according to age, from oldest to youngest.
Тож вони сіли перед ним: первенець, — згідно зі своїм старшинством, а молодший, — згідно зі своєю молодістю. І дивувалися чоловіки — кожний перед своїм братом.
And Joseph filled their plates with food from his own table, giving Benjamin five times as much as he gave the others. So they feasted and drank freely with him.
Страви носили від нього до них. А порція для Веніамина була більша від порцій усіх, — уп’ятеро більша, ніж їхні. І вони пили, і понапивалися з ним.