Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Огієнка
Nathan Rebukes David
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.
The rich man owned a great many sheep and cattle.
У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.
The poor man owned nothing but one little lamb he had bought. He raised that little lamb, and it grew up with his children. It ate from the man’s own plate and drank from his cup. He cuddled it in his arms like a baby daughter.
А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.
One day a guest arrived at the home of the rich man. But instead of killing an animal from his own flock or herd, he took the poor man’s lamb and killed it and prepared it for his guest.”
І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.
David was furious. “As surely as the LORD lives,” he vowed, “any man who would do such a thing deserves to die!
І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.
He must repay four lambs to the poor man for the one he stole and for having no pity.”
А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.
Then Nathan said to David, “You are that man! The LORD, the God of Israel, says: I anointed you king of Israel and saved you from the power of Saul.
І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.
I gave you your master’s house and his wives and the kingdoms of Israel and Judah. And if that had not been enough, I would have given you much, much more.
І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
Why, then, have you despised the word of the LORD and done this horrible deed? For you have murdered Uriah the Hittite with the sword of the Ammonites and stolen his wife.
І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
From this time on, your family will live by the sword because you have despised me by taking Uriah’s wife to be your own.
А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
“This is what the LORD says: Because of what you have done, I will cause your own household to rebel against you. I will give your wives to another man before your very eyes, and he will go to bed with them in public view.
Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.
You did it secretly, but I will make this happen to you openly in the sight of all Israel.”
Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.
David Confesses His Guilt
Then David confessed to Nathan, “I have sinned against the LORD.”
Nathan replied, “Yes, but the LORD has forgiven you, and you won’t die for this sin.
І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!
Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.
After Nathan returned to his home, the LORD sent a deadly illness to the child of David and Uriah’s wife.
І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.
David begged God to spare the child. He went without food and lay all night on the bare ground.
А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.
The elders of his household pleaded with him to get up and eat with them, but he refused.
I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.
Then on the seventh day the child died. David’s advisers were afraid to tell him. “He wouldn’t listen to reason while the child was ill,” they said. “What drastic thing will he do when we tell him the child is dead?”
І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.
When David saw them whispering, he realized what had happened. “Is the child dead?” he asked.
“Yes,” they replied, “he is dead.”
“Yes,” they replied, “he is dead.”
А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.
І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.
His advisers were amazed. “We don’t understand you,” they told him. “While the child was still living, you wept and refused to eat. But now that the child is dead, you have stopped your mourning and are eating again.”
І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“
David replied, “I fasted and wept while the child was alive, for I said, ‘Perhaps the LORD will be gracious to me and let the child live.’
А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?
But why should I fast when he is dead? Can I bring him back again? I will go to him one day, but he cannot return to me.”
А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.
І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,
і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.
А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.
І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.
Now bring the rest of the army and capture the city. Otherwise, I will capture it and get credit for the victory.”
А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.
So David gathered the rest of the army and went to Rabbah, and he fought against it and captured it.
І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.
І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.
А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.