Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Хоменка
Тоді зворушився цар і пішов до горниці над ворітьми, заплакав і так говорив, плачучи: “Сину мій Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, щоб я був умер замість тебе! Авесаломе, мій сину, сину мій!”
As all the people heard of the king’s deep grief for his son, the joy of that day’s victory was turned into deep sadness.
Тим часом донесли Йоавові: “Слухай, цар плаче та сумує за Авесаломом!”
They crept back into the town that day as though they were ashamed and had deserted in battle.
І обернулась того дня перемога в жалобу всього народу, бо народ почув того дня, що цар уболіває над своїм сином.
The king covered his face with his hands and kept on crying, “O my son Absalom! O Absalom, my son, my son!”
Тому входив того дня народ крадькома в місто, як прокрадається засоромлене військо, що втекло в часі бою.
Then Joab went to the king’s room and said to him, “We saved your life today and the lives of your sons, your daughters, and your wives and concubines. Yet you act like this, making us feel ashamed of ourselves.
Цар же закрив собі обличчя й кричав уголос: “Сину мій Авесаломе, Авесаломе мій сину, мій сину!”
You seem to love those who hate you and hate those who love you. You have made it clear today that your commanders and troops mean nothing to you. It seems that if Absalom had lived and all of us had died, you would be pleased.
І ввійшов Йоав до царя в дім і каже: “Сьогодні покрив ти соромом обличчя усіх твоїх слуг, що спасли нині життя твоє, твоїх синів, твоїх дочок, твоїх жінок і твоїх наложниць,
Now go out there and congratulate your troops, for I swear by the LORD that if you don’t go out, not a single one of them will remain here tonight. Then you will be worse off than ever before.”
бо ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить! Ти бо сьогодні показав, що воєводи й слуги У тебе ніщо; бо тепер я знаю, що як би Авесалом був живий, а всі ми сьогодні вмерли, ти був би нині задоволений.
So the king went out and took his seat at the town gate, and as the news spread throughout the town that he was there, everyone went to him.
Meanwhile, the Israelites who had supported Absalom fled to their homes.
Meanwhile, the Israelites who had supported Absalom fled to their homes.
Ото вставай тепер, вийди та й промов приязно до твоїх слуг, бо, клянусь Господом, коли ти не вийдеш, цієї ж ночі ніхто не зостанеться з тобою. А це буде гірше тобі за все лихо, що спало на тебе від твоєї молодости.”
And throughout all the tribes of Israel there was much discussion and argument going on. The people were saying, “The king rescued us from our enemies and saved us from the Philistines, but Absalom chased him out of the country.
Тож устав цар і сів у брамі. І сповіщено всьому народові: “Дивіться, цар сидить у брамі.” І ввесь народ прийшов перед царя. Ізраїльтяни ж порозбігались — кожен у свій намет.
Now Absalom, whom we anointed to rule over us, is dead. Why not ask David to come back and be our king again?”
Увесь народ — в усіх колінах ізраїльських — ремствував, кажучи: “Цар спас нас із рук ворогів наших, це ж він урятував нас з рук філістимлян, а тепер йому довелось утікати з краю від Авесалома.
Then King David sent Zadok and Abiathar, the priests, to say to the elders of Judah, “Why are you the last ones to welcome back the king into his palace? For I have heard that all Israel is ready.
А щодо Авесалома, що його ми помазали над нами, то він упав у бою. Чому ж ото вагаєтесь, щоб привернути царя?”
You are my relatives, my own tribe, my own flesh and blood! So why are you the last ones to welcome back the king?”
Цар Давид послав так сказати священикам — Цадокові й Евіятарові: “Говоріть зо старшими Юди й скажіть: Чому ви маєте бути останні, щоб привернути царя в його дім? І те, що говорилось у цілім Ізраїлі, дійшло було до царя в його дім.
And David told them to tell Amasa, “Since you are my own flesh and blood, like Joab, may God strike me and even kill me if I do not appoint you as commander of my army in his place.”
Ви ж мої брати, моя кість і моє тіло; чого ж ви хочете бути останні, щоб привернути царя?
Та й Амасові скажіть: Чи ти ж не моя кість і не моє тіло! Нехай Бог мені відплатить і гіршим, якщо ти не будеш у мене відтепер начальником над військом замість Йоава!”
David’s Return to Jerusalem
So the king started back to Jerusalem. And when he arrived at the Jordan River, the people of Judah came to Gilgal to meet him and escort him across the river.
І прихилив він собі серце всіх людей Юди, всіх як одного чоловіка, і вони послали сказати цареві: “Вертайсь назад — сам і всі твої слуги.”
Shimei son of Gera, the man from Bahurim in Benjamin, hurried across with the men of Judah to welcome King David.
Тож повернувся цар і прибув до Йордану, а юдеї прийшли у Гілгал, щоб зустрічати царя й переправити його через Йордан.
A thousand other men from the tribe of Benjamin were with him, including Ziba, the chief servant of the house of Saul, and Ziba’s fifteen sons and twenty servants. They rushed down to the Jordan to meet the king.
Та й Семей, Герів син, веніяминянин з Бахуріму, теж поспішив і прибув з людьми Юди назустріч цареві Давидові.
They crossed the shallows of the Jordan to bring the king’s household across the river, helping him in every way they could.
David’s Mercy to Shimei
As the king was about to cross the river, Shimei fell down before him.
David’s Mercy to Shimei
As the king was about to cross the river, Shimei fell down before him.
Мав він із собою тисячу чоловік з веніяминового коліна й Ціву, слугу Саулового дому, з його п'ятнадцятьма синами і дванадцятьма слугами. І прибули вони до Йордану ще перед царем.
“My lord the king, please forgive me,” he pleaded. “Forget the terrible thing your servant did when you left Jerusalem. May the king put it out of his mind.
Перейшли вони вбрід, щоб переправити царську родину й стали йому до послуг. Семей, Герів син, упав перед царем, як цей мав переправлятись через Йордан.
І каже він до царя: “Нехай мій пан не вважає мене винним, ані не пам'ятає того, чим твій раб провинився того дня, коли цар, мій пан, виходив з Єрусалиму. Нехай цар не бере того до серця!
Then Abishai son of Zeruiah said, “Shimei should die, for he cursed the LORD’s anointed king!”
Бо твій раб знає, що згрішив; але дивися, сьогодні я прийшов перший з усього Йосифового дому, щоб вийти назустріч, моєму панові.”
Але Авішай, син Церуї, відповів, кажучи: “Чи не повинен Семей піти на смерть за те, що проклинав Господнього помазаника?”
Then, turning to Shimei, David vowed, “Your life will be spared.”
Та Давид сказав: “Яке діло я маю з вами, сини Церуї, що ви сьогодні стаєте як мої противники? Чи ж мав би сьогодні хтось згинути в Ізраїлі? Хіба ви не знаєте, що я сьогодні цар над Ізраїлем?”
І каже цар до Семея: “Ти не помреш!” І поклявсь йому цар.
“Why didn’t you come with me, Mephibosheth?” the king asked him.
Мерібаал, Саулів нащадок, теж вийшов назустріч цареві. Не мив він своїх ніг і не розчісував бороди, і не прав своєї одежі з того дня, як цар відійшов, до того дня, поки він повернувся здоровий.
А коли прийшов він з Єрусалиму назустріч цареві, цар спитав його: “Чому не пішов ти зо мною, Мерібаале!”
Ziba has slandered me by saying that I refused to come. But I know that my lord the king is like an angel of God, so do what you think is best.
Той відповів: “Царю, мій пане, мій слуга обманув мене, бо твій раб сказав був: Осідлаю я собі ослицю, на яку сяду й поїду за моїм царем, бо твій слуга кривий.
All my relatives and I could expect only death from you, my lord, but instead you have honored me by allowing me to eat at your own table! What more can I ask?”
Отож оббрехав він твого раба перед царем, моїм паном, але цар, мій пан, як той янгол Божий, тому вчини, що добре в твоїх очах.
“You’ve said enough,” David replied. “I’ve decided that you and Ziba will divide your land equally between you.”
Вся бо родина мого батька на смерть заслужила собі перед царем, моїм паном, проте ти поставив твого слугу між тих, що їдять з твого столу. Та й яке ж у мене ще право взивати до царя?”
“Give him all of it,” Mephibosheth said. “I am content just to have you safely back again, my lord the king!”
Відповів йому цар: “Та чого ти так розводишся словами? Я вирішив: ти й Ціва поділитесь посілістю.”
David’s Kindness to Barzillai
Barzillai of Gilead had come down from Rogelim to escort the king across the Jordan.
Тоді Мерібаал каже до царя: “То нехай радше забере собі все, бо ти пан мій, цар, здоров вернувсь до себе додому.”
He was very old — eighty years of age — and very wealthy. He was the one who had provided food for the king during his stay in Mahanaim.
Барзіллай-гілеадянин зійшов з Рогеліму й пішов із царем до Йордану, щоб провести його до річки.
“Come across with me and live in Jerusalem,” the king said to Barzillai. “I will take care of you there.”
Був Барзіллай вельми старий. Було йому вісімдесят років. То він харчував царя за його побуту в Махнаїмі, бо був він людиною вельми заможною.
“No,” he replied, “I am far too old to go with the king to Jerusalem.
І цар каже Барзіллаєві: “Ходи зо мною, я влаштую тебе в себе в Єрусалимі.”
I am eighty years old today, and I can no longer enjoy anything. Food and wine are no longer tasty, and I cannot hear the singers as they sing. I would only be a burden to my lord the king.
Барзіллай же каже цареві: “Скільки то ще років мого життя, щоб мені йти з царем у Єрусалим?
Just to go across the Jordan River with the king is all the honor I need!
Вісімдесят років мені тепер. Чи ж: можу я розрізнити між добрим і злим? Чи твоєму слузі смакує те, що він їсть або що п'є? Чи можу ще я слухати голос співаків та співачок? Чого ж то твій слуга мав би бути ще тягарем цареві, моєму панові?
Then let me return again to die in my own town, where my father and mother are buried. But here is your servant, my son Kimham. Let him go with my lord the king and receive whatever you want to give him.”
Тільки трохи твій слуга проведе царя за Йордан. І за що цар віддячуватиме мені такою милістю?
“Good,” the king agreed. “Kimham will go with me, and I will help him in any way you would like. And I will do for you anything you want.”
Дозволь, нехай твій раб повернеться, щоб умерти у своїм родиннім місті коло гробу мого батька й моєї матері. Але нехай твій слуга Кімгам іде з царем, моїм паном. Зроби з ним, що тобі довподоби.”
So all the people crossed the Jordan with the king. After David had blessed Barzillai and kissed him, Barzillai returned to his own home.
І відповів цар: “Нехай Кімгам іде зо мною, я зроблю йому те, що тобі подобається. Що б не забажав від мене, зроблю для тебе
The king then crossed over to Gilgal, taking Kimham with him. All the troops of Judah and half the troops of Israel escorted the king on his way.
Тоді народ перебрів Йордан, і цар теж перейшов. І поцілував цар Барзіллая та поблагословив його, і той повернувся додому.
An Argument over the King
But all the men of Israel complained to the king, “The men of Judah stole the king and didn’t give us the honor of helping take you, your household, and all your men across the Jordan.”
Далі пішов цар до Гілгалу, Кімгам же ішов з ним. Увесь народ Юди, як також: і половина народу ізраїльського, проводжали царя.
The men of Judah replied, “The king is one of our own kinsmen. Why should this make you angry? We haven’t eaten any of the king’s food or received any special favors!”
Та прийшли всі мужі ізраїльські до царя й питають царя: “Чому наші брати, мужі Юди, викрали тебе й переправили через Йордан царя й увесь його дім та й усіх людей Давида з ним?”
“But there are ten tribes in Israel,” the others replied. “So we have ten times as much right to the king as you do. What right do you have to treat us with such contempt? Weren’t we the first to speak of bringing him back to be our king again?” The argument continued back and forth, and the men of Judah spoke even more harshly than the men of Israel.
І відповіли мужі Юди мужам ізраїльським: “Бо цар наш родич; і чого ви сердитесь за це? Чи ми їли щось від царя або одержали щось від нього?”