Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Турконяка
Цар був глибоко зворушений. Він піднявся у верхню кімнату над брамою і заплакав, і так говорив, коли йшов: Сину мій, Авесаломе, сину мій, сину мій, Авесаломе! Хто б мені завдав смерть замість тебе? Я замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій!
As all the people heard of the king’s deep grief for his son, the joy of that day’s victory was turned into deep sadness.
І Йоавові сповістили, повідомляючи: Ось цар плаче і ридає над Авесаломом!
They crept back into the town that day as though they were ashamed and had deserted in battle.
І в той день спасіння перейшло в плач для всього народу, тому що народ у той день почув, що говорили: Цар сумує за своїм сином!
The king covered his face with his hands and kept on crying, “O my son Absalom! O Absalom, my son, my son!”
І в той день народ, коли заходив у місто, прокрадався так, як прокрадається народ, який відчуває сором, втікаючи під час битви.
Then Joab went to the king’s room and said to him, “We saved your life today and the lives of your sons, your daughters, and your wives and concubines. Yet you act like this, making us feel ashamed of ourselves.
А цар заховав своє обличчя, і цар заволав гучним голосом, проказуючи: Сину мій, Авесаломе, Авесаломе, мій сину!
You seem to love those who hate you and hate those who love you. You have made it clear today that your commanders and troops mean nothing to you. It seems that if Absalom had lived and all of us had died, you would be pleased.
Тоді Йоав увійшов у дім до царя, і сказав: Ти сьогодні засоромив обличчя всіх твоїх рабів, які сьогодні врятували тебе, душу твоїх синів, твоїх дочок, душу твоїх жінок і твоїх наложниць,
Now go out there and congratulate your troops, for I swear by the LORD that if you don’t go out, not a single one of them will remain here tonight. Then you will be worse off than ever before.”
щоб полюбити тих, які тебе ненавидять, і ненавидіти тих, які тебе люблять! Сьогодні ти виявив, що твої старійшини і слуги є нічим, бо я сьогодні зрозумів, що коли б залишився живим Авесалом, а ми всі сьогодні були мертвими, то тоді правильним було б у твоїх очах!
So the king went out and took his seat at the town gate, and as the news spread throughout the town that he was there, everyone went to him.
Meanwhile, the Israelites who had supported Absalom fled to their homes.
Meanwhile, the Israelites who had supported Absalom fled to their homes.
Тож тепер, уставши, вийди і заговори до серця твоїх рабів, бо я поклявся в Господі, що коли сьогодні ти не вийдеш, то цієї ночі з тобою не залишиться нікого! Ти зрозумій, що це тобі буде гіршим від усього зла, яке спіткало тебе від твоєї молодості аж до тепер!
And throughout all the tribes of Israel there was much discussion and argument going on. The people were saying, “The king rescued us from our enemies and saved us from the Philistines, but Absalom chased him out of the country.
І цар устав, і сів у брамі, і сповістили всьому народові, кажучи: Ось цар сидить у брамі! І весь народ вийшов перед царя.
А Ізраїль розбігся, кожний до свого поселення.
А Ізраїль розбігся, кожний до свого поселення.
Now Absalom, whom we anointed to rule over us, is dead. Why not ask David to come back and be our king again?”
І весь народ сперечався в усіх племенах Ізраїля, кажучи: Цар Давид спасав нас від усіх наших ворогів, і він вирвав нас з руки филистимців, а тепер він втік із землі й зі свого царства від Авесалома.
Then King David sent Zadok and Abiathar, the priests, to say to the elders of Judah, “Why are you the last ones to welcome back the king into his palace? For I have heard that all Israel is ready.
Авесалом, якого ми помазали над нами, помер у битві, тож тепер навіщо ви мовчите, щоб повернути царя! І розмови всього Ізраїля дійшли до царя.
You are my relatives, my own tribe, my own flesh and blood! So why are you the last ones to welcome back the king?”
І цар Давид послав до Садока і до Авіятара, священиків, кажучи: Скажіть старійшинам Юди, запитуючи: Чому ви стали останніми, щоб повернути царя в його дім? — слово всього Ізраїля дійшло до царя!
And David told them to tell Amasa, “Since you are my own flesh and blood, like Joab, may God strike me and even kill me if I do not appoint you as commander of my army in his place.”
Ви, мої брати, мої кості та ви моє тіло, тож чому ви стали останніми, щоб повернути царя в його дім?
Тож скажете Амессаю: Хіба ти не моя кість і моє тіло? І тепер це нехай мені зробить Бог і це додасть, якщо ти не будеш командиром війська переді мною в усі дні — замість Йоава!
David’s Return to Jerusalem
So the king started back to Jerusalem. And when he arrived at the Jordan River, the people of Judah came to Gilgal to meet him and escort him across the river.
І він прихилив серце кожного чоловіка Юди, як одного чоловіка. Тож вони послали до царя, закликаючи: Поверніться, ти і всі твої раби!
Shimei son of Gera, the man from Bahurim in Benjamin, hurried across with the men of Judah to welcome King David.
І цар повернувся, і прийшов до Йордану, а мужі Юди прийшли в Ґалґал, аби вийти назустріч цареві, щоб перевести царя через Йордан.
A thousand other men from the tribe of Benjamin were with him, including Ziba, the chief servant of the house of Saul, and Ziba’s fifteen sons and twenty servants. They rushed down to the Jordan to meet the king.
І поспішив Семей, син Ґира, нащадка Веніаміна, з Вауріма, і спустився з мужами Юди назустріч цареві Давидові,
They crossed the shallows of the Jordan to bring the king’s household across the river, helping him in every way they could.
David’s Mercy to Shimei
As the king was about to cross the river, Shimei fell down before him.
David’s Mercy to Shimei
As the king was about to cross the river, Shimei fell down before him.
а з ним — тисяча мужів з племені Веніаміна і Сіва, слуга дому Саула, і з ним — п’ятнадцять його синів та двадцять його рабів. І вони пішли прямо до Йордану перед царем,
“My lord the king, please forgive me,” he pleaded. “Forget the terrible thing your servant did when you left Jerusalem. May the king put it out of his mind.
і допомагали в службі переведення царя, і він перейшов брід, щоб перенести дім царя і чинити те, що правильне в його очах.
Семей, син Ґири, упав долілиць перед царем, коли він переходив Йордан,
Семей, син Ґири, упав долілиць перед царем, коли він переходив Йордан,
і сказав цареві: Хай мій володар не роздумує над беззаконням! Не згадуй те, що твій раб згрішив у той день, коли мій володар цар виходив з Єрусалима, щоб цар поклав до свого серця!
Then Abishai son of Zeruiah said, “Shimei should die, for he cursed the LORD’s anointed king!”
Адже твій раб зрозумів, що я згрішив, і ось я сьогодні прийшов раніше від кожного дому Йосифа, щоб вийти назустріч моєму володареві-царю.
А син Саруї Авеста у відповідь сказав: Хіба не через це буде вбитий Семей? Адже він прокляв Господнього помазаника!
Then, turning to Shimei, David vowed, “Your life will be spared.”
Та Давид сказав: Що мені й вам, сини Саруї, що ви сьогодні стали мені за зрадника? Сьогодні не буде вбито жодного чоловіка з Ізраїля, бо я не знав, чи сьогодні царюватиму над Ізраїлем.
А Семеєві цар сказав: Не помреш! І цар дав йому клятву.
“Why didn’t you come with me, Mephibosheth?” the king asked him.
Назустріч цареві вийшов і Мемфівостей, син Йонатана, сина Саула. Він не доглядав за своїми ногами і не обрізував нігтів, і не голився, і не прав свого одягу від того дня, коли пішов цар, і аж до дня, коли він прибув у мирі.
І сталося, коли він увійшов у Єрусалим для зустрічі із царем, то цар запитав його: Як це, що ти не пішов зі мною, Мемфівостею?
Ziba has slandered me by saying that I refused to come. But I know that my lord the king is like an angel of God, so do what you think is best.
А Мемфівостей йому відповів: Володарю мій, царю, мене обманув мій раб! Бо твій слуга сказав йому: Засідлай мені осла і сяду на нього, і піду із царем! — бо твій раб кульгавий.
All my relatives and I could expect only death from you, my lord, but instead you have honored me by allowing me to eat at your own table! What more can I ask?”
Він же обманув твого раба перед моїм володарем-царем, а мій володар-цар, як Божий ангел! Тож зроби, що добре у твоїх очах,
“You’ve said enough,” David replied. “I’ve decided that you and Ziba will divide your land equally between you.”
бо весь дім мого батька не був іншим, хіба що приреченими на смерть перед моїм володарем-царем, а ти поставив твого раба між тими, які їдять при твоєму столі! І яке в мене ще оправдання, щоб мені ще кликати до царя?
“Give him all of it,” Mephibosheth said. “I am content just to have you safely back again, my lord the king!”
А цар відповів йому: Навіщо ще говориш твої слова? Я сказав: Ти і Сіва поділите поле!
David’s Kindness to Barzillai
Barzillai of Gilead had come down from Rogelim to escort the king across the Jordan.
Та Мемфівостей промовив до царя: Нехай візьме все, бо мій володар-цар повернувся в мирі до свого дому!
He was very old — eighty years of age — and very wealthy. He was the one who had provided food for the king during his stay in Mahanaim.
І Верзеллій, ґалаадець, прийшов з Роґелліма, і перейшов із царем Йордан, щоб перевести його через Йордан.
“Come across with me and live in Jerusalem,” the king said to Barzillai. “I will take care of you there.”
Верзеллій — дуже старий чоловік, вісімдесятилітнього віку, і він годував царя, коли той жив у Манаїмі, оскільки був дуже великою людиною.
“No,” he replied, “I am far too old to go with the king to Jerusalem.
І сказав цар Верзеллієві: Ти перейдеш зі мною, і прогодую зі мною твою старість у Єрусалимі.
I am eighty years old today, and I can no longer enjoy anything. Food and wine are no longer tasty, and I cannot hear the singers as they sing. I would only be a burden to my lord the king.
А Верзеллій сказав цареві: Скільки днів літ життя мені, що я піду із царем у Єрусалим?
Just to go across the Jordan River with the king is all the honor I need!
Я сьогодні є вісімдесятилітнього віку, не пізнаю між добром і злом. Хіба твій раб ще куштує те, що їсть чи п’є? Чи ще почую голос співаків і співачок? Навіщо твій раб надалі буде тягарем для мого володаря-царя!
Then let me return again to die in my own town, where my father and mother are buried. But here is your servant, my son Kimham. Let him go with my lord the king and receive whatever you want to give him.”
Ще трохи пройде твій раб за Йордан із царем, та чому цар віддячується мені цією відплатою?
“Good,” the king agreed. “Kimham will go with me, and I will help him in any way you would like. And I will do for you anything you want.”
Нехай же сидить твій раб, і помру в моєму місті біля гробниці мого батька і моєї матері. А ось твій раб Хамаам перейде з моїм володарем-царем, тож учини йому те, що добре у твоїх очах!
So all the people crossed the Jordan with the king. After David had blessed Barzillai and kissed him, Barzillai returned to his own home.
Гаразд, нехай зі мною перейде Хамаам, — сказав цар, — і я вчиню йому те, що добре у твоїх очах, і все, що тільки зажадаєш від мене, тобі вчиню.
The king then crossed over to Gilgal, taking Kimham with him. All the troops of Judah and half the troops of Israel escorted the king on his way.
Тож весь народ перейшов Йордан, і цар перейшов. Цар поцілував Верзеллія і поблагословив його, і він повернув до своєї місцевості.
An Argument over the King
But all the men of Israel complained to the king, “The men of Judah stole the king and didn’t give us the honor of helping take you, your household, and all your men across the Jordan.”
І перейшов цар у Ґалґал, і з ним перейшов Хамаам і весь народ Юди, який переходив із царем, і половина народу Ізраїля.
The men of Judah replied, “The king is one of our own kinsmen. Why should this make you angry? We haven’t eaten any of the king’s food or received any special favors!”
І ось кожний чоловік Ізраїля прийшов до царя, і вони сказали цареві: Як це тебе вкрали наші брати, кожний чоловік Юди, і вони перевели царя і його сім’ю через Йордан, і з ним — усіх мужів Давида?
“But there are ten tribes in Israel,” the others replied. “So we have ten times as much right to the king as you do. What right do you have to treat us with such contempt? Weren’t we the first to speak of bringing him back to be our king again?” The argument continued back and forth, and the men of Judah spoke even more harshly than the men of Israel.
І промовив кожний чоловік Юди до ізраїльського чоловіка, і сказали: Тому що близький мені цар, і навіщо ти так розгнівався за цю справу? Хіба ми їли їжу царя, чи він дари роздавав, чи виділив нам частку?