Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Куліша та Пулюя
That was the beginning of a long war between those who were loyal to Saul and those loyal to David. As time passed David became stronger and stronger, while Saul’s dynasty became weaker and weaker.
І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
David’s Sons Born in Hebron
These are the sons who were born to David in Hebron:
The oldest was Amnon, whose mother was Ahinoam from Jezreel.
І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
The fourth was Adonijah, whose mother was Haggith.
The fifth was Shephatiah, whose mother was Abital.
The fifth was Shephatiah, whose mother was Abital.
Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
The sixth was Ithream, whose mother was Eglah, David’s wife.
These sons were all born to David in Hebron.
These sons were all born to David in Hebron.
Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
Abner Joins Forces with David
As the war between the house of Saul and the house of David went on, Abner became a powerful leader among those loyal to Saul.
Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
Abner was furious. “Am I some Judean dog to be kicked around like this?” he shouted. “After all I have done for your father, Saul, and his family and friends by not handing you over to David, is this my reward — that you find fault with me about this woman?
За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
May God strike me and even kill me if I don’t do everything I can to help David get what the LORD has promised him!
Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
I’m going to take Saul’s kingdom and give it to David. I will establish the throne of David over Israel as well as Judah, all the way from Dan in the north to Beersheba in the south.”
Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
Ishbosheth didn’t dare say another word because he was afraid of what Abner might do.
І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
Then Abner sent messengers to David, saying, “Doesn’t the entire land belong to you? Make a solemn pact with me, and I will help turn over all of Israel to you.”
От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
“All right,” David replied, “but I will not negotiate with you unless you bring back my wife Michal, Saul’s daughter, when you come.”
І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
Palti followed along behind her as far as Bahurim, weeping as he went. Then Abner told him, “Go back home!” So Palti returned.
Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
Meanwhile, Abner had consulted with the elders of Israel. “For some time now,” he told them, “you have wanted to make David your king.
Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
Now is the time! For the LORD has said, ‘I have chosen David to save my people Israel from the hands of the Philistines and from all their other enemies.’”
Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
Abner also spoke with the men of Benjamin. Then he went to Hebron to tell David that all the people of Israel and Benjamin had agreed to support him.
Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
When Abner and twenty of his men came to Hebron, David entertained them with a great feast.
Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
Then Abner said to David, “Let me go and call an assembly of all Israel to support my lord the king. They will make a covenant with you to make you their king, and you will rule over everything your heart desires.” So David sent Abner safely on his way.
І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
Joab Murders Abner
But just after David had sent Abner away in safety, Joab and some of David’s troops returned from a raid, bringing much plunder with them.
Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
When Joab arrived, he was told that Abner had just been there visiting the king and had been sent away in safety.
Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
Joab rushed to the king and demanded, “What have you done? What do you mean by letting Abner get away?
І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
You know perfectly well that he came to spy on you and find out everything you’re doing!”
Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
Joab then left David and sent messengers to catch up with Abner, asking him to return. They found him at the well of Sirah and brought him back, though David knew nothing about it.
І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
When Abner arrived back at Hebron, Joab took him aside at the gateway as if to speak with him privately. But then he stabbed Abner in the stomach and killed him in revenge for killing his brother Asahel.
Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
When David heard about it, he declared, “I vow by the LORD that I and my kingdom are forever innocent of this crime against Abner son of Ner.
Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
So Joab and his brother Abishai killed Abner because Abner had killed their brother Asahel at the battle of Gibeon.
Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
David Mourns Abner’s Death
Then David said to Joab and all those who were with him, “Tear your clothes and put on burlap. Mourn for Abner.” And King David himself walked behind the procession to the grave.
І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
They buried Abner in Hebron, and the king and all the people wept at his graveside.
І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
Then the king sang this funeral song for Abner:
“Should Abner have died as fools die?
“Should Abner have died as fools die?
І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
Your hands were not bound;
your feet were not chained.
No, you were murdered —
the victim of a wicked plot.”
All the people wept again for Abner.
your feet were not chained.
No, you were murdered —
the victim of a wicked plot.”
All the people wept again for Abner.
Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
David had refused to eat anything on the day of the funeral, and now everyone begged him to eat. But David had made a vow, saying, “May God strike me and even kill me if I eat anything before sundown.”
Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
This pleased the people very much. In fact, everything the king did pleased them!
Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
So everyone in Judah and all Israel understood that David was not responsible for Abner’s murder.
І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
Then King David said to his officials, “Don’t you realize that a great commander has fallen today in Israel?
І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
And even though I am the anointed king, these two sons of Zeruiah — Joab and Abishai — are too strong for me to control. So may the LORD repay these evil men for their evil deeds.”
Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!