Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Огієнка
That was the beginning of a long war between those who were loyal to Saul and those loyal to David. As time passed David became stronger and stronger, while Saul’s dynasty became weaker and weaker.
І була́ довга та війна́ між домом Сауловим та між домом Давидовим. А Давид усе змі́цнювався, а Саулів дім усе сла́бнув.
David’s Sons Born in Hebron
These are the sons who were born to David in Hebron:
The oldest was Amnon, whose mother was Ahinoam from Jezreel.
І в Хевро́ні народи́лися Давидові сини, — і був його пе́рвісток Амно́н, від їзреелі́тки Ахіно́ам;
а другий син його — Кіл'а́в від Авіґа́їл, коли́шньої жінки кармеля́нина Навала; а третій Авесало́м, син Маахи, дочки Талмая, царя ґешурського;
The fourth was Adonijah, whose mother was Haggith.
The fifth was Shephatiah, whose mother was Abital.
The fifth was Shephatiah, whose mother was Abital.
а четвертий — Адо́нійя, син Хаґґіт, а п'ятий — Шефатія, син Авітал,
The sixth was Ithream, whose mother was Eglah, David’s wife.
These sons were all born to David in Hebron.
These sons were all born to David in Hebron.
а шостий — Їтреам, від Еґли, Давидової жінки, — оці народи́лися Давидові в Хевро́ні.
Abner Joins Forces with David
As the war between the house of Saul and the house of David went on, Abner became a powerful leader among those loyal to Saul.
І сталося, коли була́ війна між домом Сауловим та домом Давидовим, то Авне́р тримався Саулового до́му.
І мав Саул нало́жницю, а ім'я́ їй Ріцпа, дочка Айї. І сказав Іш-Бошет до Авнера: „Чого ти прийшов до нало́жниці батька мого?“
Abner was furious. “Am I some Judean dog to be kicked around like this?” he shouted. “After all I have done for your father, Saul, and his family and friends by not handing you over to David, is this my reward — that you find fault with me about this woman?
І дуже запалився Авне́рові гнів на слова Іш-Бошетові, і він сказав: „Чи я псяча юдська голова́? Сьогодні я роблю́ ласку домові твого батька Саула, його брата́м та його при́ятелям, і не відда́в тебе в Дави́дову руку, а ти сього́дні згадав на мені гріх цієї жінки?
May God strike me and even kill me if I don’t do everything I can to help David get what the LORD has promised him!
Нехай так зро́бить Бог Авне́рові, і нехай ще дода́сть йому, якщо я не зроблю́ Давидові так, як Господь присягну́в був йому,
I’m going to take Saul’s kingdom and give it to David. I will establish the throne of David over Israel as well as Judah, all the way from Dan in the north to Beersheba in the south.”
щоб перене́сти ца́рство від Саулового дому, і щоб поставити Давидів трон над Ізраїлем та над Юдою від Дану й аж до Беер-Шеви“.
Ishbosheth didn’t dare say another word because he was afraid of what Abner might do.
І той не міг уже відповіда́ти Авнерові ані сло́ва, бо боявся його.
Then Abner sent messengers to David, saying, “Doesn’t the entire land belong to you? Make a solemn pact with me, and I will help turn over all of Israel to you.”
І послав Авне́р замість себе послів до Давида сказати: „Чия це земля?“ І ще сказати: „Склади́ ж свою умову зо мною, і ось рука моя буде з тобою, щоб приверну́ти до тебе всього Ізраїля“.
“All right,” David replied, “but I will not negotiate with you unless you bring back my wife Michal, Saul’s daughter, when you come.”
А Давид відказав: „Добре, я складу́ з тобою умову! Тільки одніє речі я жада́ю від тебе, а саме: ти не побачиш обли́ччя мого, якщо ти не приведе́ш Мелхи́, Сау́лової дочки́, коли ти при́йдеш побачити мене“.
І послав Давид послів до Іш-Бо́шета, Саулового сина, говорячи: „Віддай жінку мою Мелху́, яку я заручи́в був собі за сотню крайніх плотів филисти́мських“.
І послав Іш-Бошет, і взяв її від її чоловіка, від Палтіїла, сина Лаїша.
Palti followed along behind her as far as Bahurim, weeping as he went. Then Abner told him, “Go back home!” So Palti returned.
І пішов з нею чоловік її, і все плакав за нею аж до Бахуріму. І сказав до нього Авнер: „Іди, верни́ся!“ І той вернувся.
Meanwhile, Abner had consulted with the elders of Israel. “For some time now,” he told them, “you have wanted to make David your king.
А Авне́рове слово з Ізраїлевими старши́ми було таке: „Ви вже давно бажаєте мати Давида царем над собою.
Now is the time! For the LORD has said, ‘I have chosen David to save my people Israel from the hands of the Philistines and from all their other enemies.’”
А тепер зробіть це, бо Господь сказав був до Давида, говорячи: „Рукою Мого раба Давида Я спасу́ наро́д Мій, Ізраїля, від руки филисти́млян та від руки всіх ворогів його“.
Abner also spoke with the men of Benjamin. Then he went to Hebron to tell David that all the people of Israel and Benjamin had agreed to support him.
І говорив Авне́р також до ушей Веніями́нових. І також пішов Авнер говорити до ушей Давидових у Хевро́ні, — усе, що добре в оча́х Ізраїля та в оча́х усього дому Веніяминового.
When Abner and twenty of his men came to Hebron, David entertained them with a great feast.
І прийшов Авнер до Давида до Хевро́ну, а з ним двадцятеро люда. І Давид зробив прийняття́ Авне́рові та лю́дям, що з ним.
Then Abner said to David, “Let me go and call an assembly of all Israel to support my lord the king. They will make a covenant with you to make you their king, and you will rule over everything your heart desires.” So David sent Abner safely on his way.
І сказав Авнер до Давида: „Нехай я встану й піду́, і приведу́ до пана, царя мого, усього Ізраїля, а вони складу́ть із тобою умову, і ти будеш царюва́ти над усім, чого бу́де жадати душа твоя“. І відпустив Давид Авне́ра, і він пішов із ми́ром.
Joab Murders Abner
But just after David had sent Abner away in safety, Joab and some of David’s troops returned from a raid, bringing much plunder with them.
Аж ось прийшли слу́ги Давидові та Йоав із похо́ду, і прине́сли з собою велику здо́бич. А Авнера не було з Давидом у Хевроні, бо він відпустив його, і той пішов із миром.
When Joab arrived, he was told that Abner had just been there visiting the king and had been sent away in safety.
А Йоав та все військо, що було з ним, прийшли. І розповіли́ Йоаву, говорячи: „Прихо́див Авнер, син Нерів, до царя, а він відпустив його, — і той пішов із миром“.
Joab rushed to the king and demanded, “What have you done? What do you mean by letting Abner get away?
І прийшов Йоав до царя та й сказав: „Що́ ти зробив? Ось прихо́див до тебе Авнер, — на́що ти відпустив його, і він відійшов?
You know perfectly well that he came to spy on you and find out everything you’re doing!”
Ти знаєш Авнера, Нерового сина, — він прихо́див, щоб намовити тебе та щоб ви́відати твій вихід та вхід твій, і щоб ви́відати все, що́ ти робиш“.
Joab then left David and sent messengers to catch up with Abner, asking him to return. They found him at the well of Sirah and brought him back, though David knew nothing about it.
І вийшов Йоав від Давида, і послав посланці́в за Авнером, і вони заверну́ли його з Бор-Гассіри, а Давид про те не знав.
When Abner arrived back at Hebron, Joab took him aside at the gateway as if to speak with him privately. But then he stabbed Abner in the stomach and killed him in revenge for killing his brother Asahel.
І вернувся Авнер до Хевро́ну, а Йоав відвів його в сере́дину брами, щоб поговорити з ним таємно, та й ударив його там у живіт, — і той помер за кров брата його Асаїла.
When David heard about it, he declared, “I vow by the LORD that I and my kingdom are forever innocent of this crime against Abner son of Ner.
А по́тім почув про це Давид і сказав: „Невинний я та ца́рство моє перед Го́сподом аж навіки в крові́ Авнера, Нерового сина.
Нехай вона спаде́ на го́лову Йоава та на ввесь дім його батька! І нехай не перестає в Йоавовому домі течи́вий, і прокаже́ний, і той, хто опирається на кия, і хто падає від меча, і хто не має хліба!“
So Joab and his brother Abishai killed Abner because Abner had killed their brother Asahel at the battle of Gibeon.
А Йоав та брат його Авішай убили Авне́ра за те, що він забив їхнього брата Асаїла в Ґів'оні в бою́.
David Mourns Abner’s Death
Then David said to Joab and all those who were with him, “Tear your clothes and put on burlap. Mourn for Abner.” And King David himself walked behind the procession to the grave.
І сказав Давид до Йоава та до всьо́го наро́ду, що був з ним: „Роздеріть вашу оде́жу, і опережіться вере́тищем, та й голосіть за Авнером!“ А цар Давид ішов за ма́рами.
They buried Abner in Hebron, and the king and all the people wept at his graveside.
І похова́ли Авнера в Хевро́ні, а цар підніс свій голос та й плакав над Авне́ровим гробом, і плакав увесь наро́д.
Then the king sang this funeral song for Abner:
“Should Abner have died as fools die?
“Should Abner have died as fools die?
І заспівав цар жало́бну пісню над Авнером та й сказав: „Чи Авне́р мав загинути смертю негі́дного?
Your hands were not bound;
your feet were not chained.
No, you were murdered —
the victim of a wicked plot.”
All the people wept again for Abner.
your feet were not chained.
No, you were murdered —
the victim of a wicked plot.”
All the people wept again for Abner.
Твої ру́ки були не пов'я́зані, не забиті були́ твої но́ги в кайда́ни, — ти впав, як від непра́ведних па́дають!“ І ввесь народ ще більше плакав над ним.
David had refused to eat anything on the day of the funeral, and now everyone begged him to eat. But David had made a vow, saying, “May God strike me and even kill me if I eat anything before sundown.”
І прийшов увесь народ, щоб намо́вити Давида покріпи́тися хлібом ще того дня, та присягну́в Давид, говорячи: „Нехай так зробить мені Бог, і нехай ще додасть, якщо я перед за́ходом сонця скушту́ю хліба або чогобу́дь!“
This pleased the people very much. In fact, everything the king did pleased them!
А ввесь наро́д дові́дався про це, і це було добре в їхніх оча́х, як і все, що́ робив цар, було добре в оча́х усього наро́ду.
So everyone in Judah and all Israel understood that David was not responsible for Abner’s murder.
І того дня дові́далися ввесь народ та ввесь Ізра́їль, що то не було́ від царя, щоб забити Авнера, сина Нерового.
Then King David said to his officials, “Don’t you realize that a great commander has fallen today in Israel?
І сказав цар своїм слу́гам: „Ото ж знайте, що вождь та великий муж упав цього дня!
And even though I am the anointed king, these two sons of Zeruiah — Joab and Abishai — are too strong for me to control. So may the LORD repay these evil men for their evil deeds.”
А я сьогодні слаби́й, хоч пома́заний цар, а ті люди, сини Церуї, сильніші від мене. Нехай відплатить Господь злочи́нцеві за його зло!“