Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Хоменка
Як почули Санбаллат, і Товія, і араби, й аммонії, й ашдодії, що поправа єрусалимських мурів іде наперед, і що проломи вже загулюються, то обурилися вельми
saying in front of his friends and the Samarian army officers, “What does this bunch of poor, feeble Jews think they’re doing? Do they think they can build the wall in a single day by just offering a few sacrifices?b Do they actually think they can make something of stones from a rubbish heap — and charred ones at that?”
й змовились усі разом піти війною на Єрусалим і вчинити заколот у ньому.
Tobiah the Ammonite, who was standing beside him, remarked, “That stone wall would collapse if even a fox walked along the top of it!”
Та ми стали молитись до Бога нашого й ставили сторожу день і ніч для охорони проти них.
Then I prayed, “Hear us, our God, for we are being mocked. May their scoffing fall back on their own heads, and may they themselves become captives in a foreign land!
Але юдеї казали: «Немає сили в носіїв, а румовищ багато. Ми не спроможні мур відбудувати.»
Вороги ж наші говорили: «І не знатимуть, і не побачать нічого, як ми вдеремось посеред них, повбиваємо їх і спинимо роботу.»
At last the wall was completed to half its height around the entire city, for the people had worked with enthusiasm.
Коли ж юдеї, що жили міде ними, приходили разів з десять з усіх сторін і казали нам, що ті задумують на нас напасти,
я поставив на низинах за муром, на відкритих місцях, народ за їхніми родинами, з мечами, списами та луками.
They all made plans to come and fight against Jerusalem and throw us into confusion.
Тоді я зробив перегляд і промовив до значних, до старшин і до решти народу: «Не лякайтесь їх, пам'ятайте про Господа великого та страшного й бийтеся за своїх братів, за своїх синів і за своїх дочок, за своїх жінок та за свої хати.»
But we prayed to our God and guarded the city day and night to protect ourselves.
Отож, як зачули наші вороги, що ми дізнались, і що Бог звів задум їхній нінащо, то всі ми повернулися до муру, кожен до своєї роботи.
Then the people of Judah began to complain, “The workers are getting tired, and there is so much rubble to be moved. We will never be able to build the wall by ourselves.”
Тож від того дня половина моїх людей робила роботу, а друга половина тримала списи, щити, луки та панцері, старшини ж стояли позад усього дому Юди.
Meanwhile, our enemies were saying, “Before they know what’s happening, we will swoop down on them and kill them and end their work.”
Ті, що будували мур, і ті, що носили тягарі, були озброєні; однією рукою робили роботу, а однією тримали зброю.
Кожен, хто будував, мав меч, прив'язаний до боку, і так будували. Коло мене ж стояв сурмач.
So I placed armed guards behind the lowest parts of the wall in the exposed areas. I stationed the people to stand guard by families, armed with swords, spears, and bows.
Сказав я до значних, до старшин і до решти народу: «Робота велика й розтягнена, і ми розсіяні по мурі, один від одного далеко;
Then as I looked over the situation, I called together the nobles and the rest of the people and said to them, “Don’t be afraid of the enemy! Remember the Lord, who is great and glorious, and fight for your brothers, your sons, your daughters, your wives, and your homes!”
тож де тільки почуєте звук сурми, на те місце збирайтесь до нас. Бог наш буде за нас воювати.»
When our enemies heard that we knew of their plans and that God had frustrated them, we all returned to our work on the wall.
Отак робили ми роботу, і половина з нас тримала спис від досвітків і аж до появи зірок.
But from then on, only half my men worked while the other half stood guard with spears, shields, bows, and coats of mail. The leaders stationed themselves behind the people of Judah
Того ж самого часу сказав я ще народові: «Кожний нехай ночує зо своїм слугою в Єрусалимі, і таким робом вони вночі для нас будуть вартою, а вдень робитимуть.»