New Living Translation

Переклад Турконяка

“How frail is humanity!
How short is life, how full of trouble!

1

Адже смертна людина, яка народжена від жінки, має коротке життя і повна гніву,

2

We blossom like a flower and then wither.
Like a passing shadow, we quickly disappear.

2

або вона відпала, наче цвіт, що відцвів, зникла, наче тінь, і не затрималася.

3

Must you keep an eye on such a frail creature
and demand an accounting from me?

3

Чи не слово цього звершив Ти, і цього Ти зробив, щоби прийшов із судом перед Тебе?

4

Who can bring purity out of an impure person?
No one!

4

Бо хто на суді буде чистим від нечисті? Але ж ніхто!

5

You have decided the length of our lives.
You know how many months we will live,
and we are not given a minute longer.

5

Хоч і один день його життя на землі, а його місяці пораховані в нього, Ти поклав на час, і він не переступить.

6

So leave us alone and let us rest!
We are like hired hands, so let us finish our work in peace.

6

Відійди від нього, щоб замовчав і мав задоволення від життя, наче найманець.

7

“Even a tree has more hope!
If it is cut down, it will sprout again
and grow new branches.

7

Адже є надія для дерева. Бо якщо буде зрубаним, ще зацвіте, і галузки в нього не бракуватиме.

8

Though its roots have grown old in the earth
and its stump decays,

8

Бо якщо постаріє в землі його корінь, і його пень на камені помре,

9

at the scent of water it will bud
and sprout again like a new seedling.

9

то зацвіте від запаху води, і зробить жнива більше, ніж молодий саджанець.

10

“But when people die, their strength is gone.
They breathe their last, and then where are they?

10

Чоловік же, померши, відійшов, — смертна людина, упавши, більше не існує.

11

As water evaporates from a lake
and a river disappears in drought,

11

Адже в часі помирає море, і ріка, опустівши, висохла.

12

people are laid to rest and do not rise again.
Until the heavens are no more, they will not wake up
nor be roused from their sleep.

12

А людина, заснувши, не встане, доки лишень небо буде зшите разом. І вони не збудяться зі свого сну.

13

“I wish you would hide me in the gravea
and forget me there until your anger has passed.
But mark your calendar to think of me again!

13

Хіба ж не краще Ти зберіг би мене в аді, сховав би мене, доки не спинився б Твій гнів, і признач мені час, в який мене згадаєш.

14

Can the dead live again?
If so, this would give me hope through all my years of struggle,
and I would eagerly await the release of death.

14

Адже якщо чоловік помре, чи житиме, закінчивши дні свого життя? Чи терпітиму, аж доки знову буду?

15

You would call and I would answer,
and you would yearn for me, your handiwork.

15

Тоді покличеш, а я Тебе послухаюся, діло ж Твоїх рук не відкинь.

16

For then you would guard my steps,
instead of watching for my sins.

16

Ти ж почислив мої задуми, і Тебе не омине жоден із моїх гріхів.

17

My sins would be sealed in a pouch,
and you would cover my guilt.

17

Ти ж запечатав мої беззаконня в торбі, позначив, якщо я в чомусь несвідомо вчинив переступ.

18

“But instead, as mountains fall and crumble
and as rocks fall from a cliff,

18

І лише гора, падаючи, розсиплеться, і камінь постаріє на своєму місці.

19

as water wears away the stones
and floods wash away the soil,
so you destroy people’s hope.

19

Вода злизала каміння, і води затопили низини пороху землі. І Ти знищив очікування людини.

20

You always overpower them, and they pass from the scene.
You disfigure them in death and send them away.

20

Ти його скинув до кінця, і він відійшов. Ти йому наставив обличчя і відіслав.

21

They never know if their children grow up in honor
or sink to insignificance.

21

І якщо його сини стали численними, він не знає, і якщо стають нечисленними, він не свідомий того.

22

They suffer painfully;
their life is full of trouble.”

22

Але тільки його тіло відчувало біль, і його душа плакала.

Parallel

New Living Translation

Переклад Турконяка

Job 14

Йова 14