New Living Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Job’s Final Protest of Innocence

“I made a covenant with my eyes
not to look with lust at a young woman.

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

For what has God above chosen for us?
What is our inheritance from the Almighty on high?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Isn’t it calamity for the wicked
and misfortune for those who do evil?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Doesn’t he see everything I do
and every step I take?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

“Have I lied to anyone
or deceived anyone?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

Let God weigh me on the scales of justice,
for he knows my integrity.

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

If I have strayed from his pathway,
or if my heart has lusted for what my eyes have seen,
or if I am guilty of any other sin,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

then let someone else eat the crops I have planted.
Let all that I have planted be uprooted.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

“If my heart has been seduced by a woman,
or if I have lusted for my neighbor’s wife,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

then let my wife servea another man;
let other men sleep with her.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

For lust is a shameful sin,
a crime that should be punished.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

It is a fire that burns all the way to hell.b
It would wipe out everything I own.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

“If I have been unfair to my male or female servants
when they brought their complaints to me,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

how could I face God?
What could I say when he questioned me?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

For God created both me and my servants.
He created us both in the womb.

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

“Have I refused to help the poor,
or crushed the hopes of widows?

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

Have I been stingy with my food
and refused to share it with orphans?

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

No, from childhood I have cared for orphans like a father,
and all my life I have cared for widows.

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

Whenever I saw the homeless without clothes
and the needy with nothing to wear,

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

did they not praise me
for providing wool clothing to keep them warm?

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

“If I raised my hand against an orphan,
knowing the judges would take my side,

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

then let my shoulder be wrenched out of place!
Let my arm be torn from its socket!

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

That would be better than facing God’s judgment.
For if the majesty of God opposes me, what hope is there?

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

“Have I put my trust in money
or felt secure because of my gold?

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

Have I gloated about my wealth
and all that I own?

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

“Have I looked at the sun shining in the skies,
or the moon walking down its silver pathway,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

and been secretly enticed in my heart
to throw kisses at them in worship?

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

If so, I should be punished by the judges,
for it would mean I had denied the God of heaven.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

“Have I ever rejoiced when disaster struck my enemies,
or become excited when harm came their way?

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

No, I have never sinned by cursing anyone
or by asking for revenge.

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

“My servants have never said,
‘He let others go hungry.’

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

I have never turned away a stranger
but have opened my doors to everyone.

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

“Have I tried to hide my sins like other people do,
concealing my guilt in my heart?

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

Have I feared the crowd
or the contempt of the masses,
so that I kept quiet and stayed indoors?

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

“If only someone would listen to me!
Look, I will sign my name to my defense.
Let the Almighty answer me.
Let my accuser write out the charges against me.

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

I would face the accusation proudly.
I would wear it like a crown.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

For I would tell him exactly what I have done.
I would come before him like a prince.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

“If my land accuses me
and all its furrows cry out together,

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

or if I have stolen its crops
or murdered its owners,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

then let thistles grow on that land instead of wheat,
and weeds instead of barley.”
Job’s words are ended.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Parallel

New Living Translation

Переклад Куліша та Пулюя

Job 31

Йова 31