Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Куліша та Пулюя
Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
The next day when we docked at Sidon, Julius was very kind to Paul and let him go ashore to visit with friends so they could provide for his needs.
А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
Putting out to sea from there, we encountered strong headwinds that made it difficult to keep the ship on course, so we sailed north of Cyprus between the island and the mainland.
А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
Keeping to the open sea, we passed along the coast of Cilicia and Pamphylia, landing at Myra, in the province of Lycia.
І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
There the commanding officer found an Egyptian ship from Alexandria that was bound for Italy, and he put us on board.
А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
We had several days of slow sailing, and after great difficulty we finally neared Cnidus. But the wind was against us, so we sailed across to Crete and along the sheltered coast of the island, past the cape of Salmone.
Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
We struggled along the coast with great difficulty and finally arrived at Fair Havens, near the town of Lasea.
і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
“Men,” he said, “I believe there is trouble ahead if we go on — shipwreck, loss of cargo, and danger to our lives as well.”
кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
But the officer in charge of the prisoners listened more to the ship’s captain and the owner than to Paul.
Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
And since Fair Havens was an exposed harbor — a poor place to spend the winter — most of the crew wanted to go on to Phoenix, farther up the coast of Crete, and spend the winter there. Phoenix was a good harbor with only a southwest and northwest exposure.
Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
The Storm at Sea
When a light wind began blowing from the south, the sailors thought they could make it. So they pulled up anchor and sailed close to the shore of Crete.
Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
But the weather changed abruptly, and a wind of typhoon strength (called a “northeaster”) burst across the island and blew us out to sea.
Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
The sailors couldn’t turn the ship into the wind, so they gave up and let it run before the gale.
Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
Then the sailors bound ropes around the hull of the ship to strengthen it. They were afraid of being driven across to the sandbars of Syrtis off the African coast, so they lowered the sea anchor to slow the ship and were driven before the wind.
котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
The next day, as gale-force winds continued to batter the ship, the crew began throwing the cargo overboard.
А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
The following day they even took some of the ship’s gear and threw it overboard.
А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
The terrible storm raged for many days, blotting out the sun and the stars, until at last all hope was gone.
Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
No one had eaten for a long time. Finally, Paul called the crew together and said, “Men, you should have listened to me in the first place and not left Crete. You would have avoided all this damage and loss.
Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
But take courage! None of you will lose your lives, even though the ship will go down.
А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
For last night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood beside me,
Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
and he said, ‘Don’t be afraid, Paul, for you will surely stand trial before Caesar! What’s more, God in his goodness has granted safety to everyone sailing with you.’
глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
So take courage! For I believe God. It will be just as he said.
Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
At this rate they were afraid we would soon be driven against the rocks along the shore, so they threw out four anchors from the back of the ship and prayed for daylight.
І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
Then the sailors tried to abandon the ship; they lowered the lifeboat as though they were going to put out anchors from the front of the ship.
Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
But Paul said to the commanding officer and the soldiers, “You will all die unless the sailors stay aboard.”
сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
So the soldiers cut the ropes to the lifeboat and let it drift away.
Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
Just as day was dawning, Paul urged everyone to eat. “You have been so worried that you haven’t touched food for two weeks,” he said.
Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
“Please eat something now for your own good. For not a hair of your heads will perish.”
Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
Then he took some bread, gave thanks to God before them all, and broke off a piece and ate it.
Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
After eating, the crew lightened the ship further by throwing the cargo of wheat overboard.
А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
When morning dawned, they didn’t recognize the coastline, but they saw a bay with a beach and wondered if they could get to shore by running the ship aground.
Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
So they cut off the anchors and left them in the sea. Then they lowered the rudders, raised the foresail, and headed toward shore.
І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
But they hit a shoal and ran the ship aground too soon. The bow of the ship stuck fast, while the stern was repeatedly smashed by the force of the waves and began to break apart.
Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
The soldiers wanted to kill the prisoners to make sure they didn’t swim ashore and escape.
Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
But the commanding officer wanted to spare Paul, so he didn’t let them carry out their plan. Then he ordered all who could swim to jump overboard first and make for land.
Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,