New Living Translation

Переклад Огієнка

God’s Selection of Israel

With Christ as my witness, I speak with utter truthfulness. My conscience and the Holy Spirit confirm it.

1

Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,

2

My heart is filled with bitter sorrow and unending grief

2

що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!

3

for my people, my Jewish brothers and sisters.a I would be willing to be forever cursed — cut off from Christ! — if that would save them.

3

Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;

4

They are the people of Israel, chosen to be God’s adopted children.b God revealed his glory to them. He made covenants with them and gave them his law. He gave them the privilege of worshiping him and receiving his wonderful promises.

4

вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,

5

Abraham, Isaac, and Jacob are their ancestors, and Christ himself was an Israelite as far as his human nature is concerned. And he is God, the one who rules over everything and is worthy of eternal praise! Amen.c

5

що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.

6

Well then, has God failed to fulfill his promise to Israel? No, for not all who are born into the nation of Israel are truly members of God’s people!

6

Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,

7

Being descendants of Abraham doesn’t make them truly Abraham’s children. For the Scriptures say, “Isaac is the son through whom your descendants will be counted,”d though Abraham had other children, too.

7

і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.

8

This means that Abraham’s physical descendants are not necessarily children of God. Only the children of the promise are considered to be Abraham’s children.

8

Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.

9

For God had promised, “I will return about this time next year, and Sarah will have a son.”e

9

А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.

10

This son was our ancestor Isaac. When he married Rebekah, she gave birth to twins.f

10

І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,

11

But before they were born, before they had done anything good or bad, she received a message from God. (This message shows that God chooses people according to his own purposes;

11

бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні

12

he calls people, but not according to their good or bad works.) She was told, “Your older son will serve your younger son.”g

12

не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,

13

In the words of the Scriptures, “I loved Jacob, but I rejected Esau.”h

13

як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.

14

Are we saying, then, that God was unfair? Of course not!

14

Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!

15

For God said to Moses,
“I will show mercy to anyone I choose,
and I will show compassion to anyone I choose.”i

15

Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.

16

So it is God who decides to show mercy. We can neither choose it nor work for it.

16

Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.

17

For the Scriptures say that God told Pharaoh, “I have appointed you for the very purpose of displaying my power in you and to spread my fame throughout the earth.”j

17

Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.

18

So you see, God chooses to show mercy to some, and he chooses to harden the hearts of others so they refuse to listen.

18

Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.

19

Well then, you might say, “Why does God blame people for not responding? Haven’t they simply done what he makes them do?”

19

А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“

20

No, don’t say that. Who are you, a mere human being, to argue with God? Should the thing that was created say to the one who created it, “Why have you made me like this?”

20

Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?

21

When a potter makes jars out of clay, doesn’t he have a right to use the same lump of clay to make one jar for decoration and another to throw garbage into?

21

Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?

22

In the same way, even though God has the right to show his anger and his power, he is very patient with those on whom his anger falls, who are destined for destruction.

22

Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,

23

He does this to make the riches of his glory shine even brighter on those to whom he shows mercy, who were prepared in advance for glory.

23

і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,

24

And we are among those whom he selected, both from the Jews and from the Gentiles.

24

на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.

25

Concerning the Gentiles, God says in the prophecy of Hosea,
“Those who were not my people,
I will now call my people.
And I will love those
whom I did not love before.”k

25

Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,

26

And,
“Then, at the place where they were told,
‘You are not my people,’
there they will be called
‘children of the living God.’”l

26

і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“

27

And concerning Israel, Isaiah the prophet cried out,
“Though the people of Israel are as numerous as the sand of the seashore,
only a remnant will be saved.

27

А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,

28

For the LORD will carry out his sentence upon the earth
quickly and with finality.”m

28

бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“

29

And Isaiah said the same thing in another place:
“If the LORD of Heaven’s Armies
had not spared a few of our children,
we would have been wiped out like Sodom,
destroyed like Gomorrah.”n

29

І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“

30

Israel’s Unbelief

What does all this mean? Even though the Gentiles were not trying to follow God’s standards, they were made right with God. And it was by faith that this took place.

30

Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,

31

But the people of Israel, who tried so hard to get right with God by keeping the law, never succeeded.

31

а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.

32

Why not? Because they were trying to get right with God by keeping the lawo instead of by trusting in him. They stumbled over the great rock in their path.

32

Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,

33

God warned them of this in the Scriptures when he said,
“I am placing a stone in Jerusalemp that makes people stumble,
a rock that makes them fall.
But anyone who trusts in him
will never be disgraced.”q

33

як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“

Parallel

New Living Translation

Переклад Огієнка

Romans 9

Римлян 9