Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Сучасний переклад
Old Rules about Worship
That first covenant between God and Israel had regulations for worship and a place of worship here on earth.
That first covenant between God and Israel had regulations for worship and a place of worship here on earth.
Перша Угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми.
Їх було розташовано в Наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина Намету називалася Святим Місцем.
За другою завісою був відділ Намету, який називався «Святая Святих».[22]
In that room were a gold incense altar and a wooden chest called the Ark of the Covenant, which was covered with gold on all sides. Inside the Ark were a gold jar containing manna, Aaron’s staff that sprouted leaves, and the stone tablets of the covenant.
В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і Ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім Ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл,[23] а також таблиці з Заповітом.
Above the Ark were the cherubim of divine glory, whose wings stretched out over the Ark’s cover, the place of atonement. But we cannot explain these things in detail now.
Понад ковчегом Херувими Слави Божої охороняли місце спокути.[24] Та не будемо зараз про все це так докладно.
Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу Намету, виконуючи обряд поклоніння.[25]
But only the high priest ever entered the Most Holy Place, and only once a year. And he always offered blood for his own sins and for the sins the people had committed in ignorance.
І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо.[26]
Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святая Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший Намет.
This is an illustration pointing to the present time. For the gifts and sacrifices that the priests offer are not able to cleanse the consciences of the people who bring them.
Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим.
For that old system deals only with food and drink and various cleansing ceremonies — physical regulations that were in effect only until a better system could be established.
Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у Наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові.
With his own blood — not the blood of goats and calves — he entered the Most Holy Place once for all time and secured our redemption forever.
Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святая Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас.
Under the old system, the blood of goats and bulls and the ashes of a heifer could cleanse people’s bodies from ceremonial impurity.
Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
That is why he is the one who mediates a new covenant between God and people, so that all who are called can receive the eternal inheritance God has promised them. For Christ died to set them free from the penalty of the sins they had committed under that first covenant.
Через це Христос — посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає.
The will goes into effect only after the person’s death. While the person who made it is still alive, the will cannot be put into effect.
Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили.
That is why even the first covenant was put into effect with the blood of an animal.
Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові.
Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп [27] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей,
і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися».
And in the same way, he sprinkled blood on the Tabernacle and on everything used for worship.
Так само він кропив кров’ю і Намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння.
In fact, according to the law of Moses, nearly everything was purified with blood. For without the shedding of blood, there is no forgiveness.
Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення.[28]
That is why the Tabernacle and everything in it, which were copies of things in heaven, had to be purified by the blood of animals. But the real things in heaven had to be purified with far better sacrifices than the blood of animals.
То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці.
For Christ did not enter into a holy place made with human hands, which was only a copy of the true one in heaven. He entered into heaven itself to appear now before God on our behalf.
Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
And he did not enter heaven to offer himself again and again, like the high priest here on earth who enters the Most Holy Place year after year with the blood of an animal.
І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святая Святих щороку з несвоєю кров’ю.[29]
Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
And just as each person is destined to die once and after that comes judgment,
Доля людей — померти один раз, і після цього постати перед Судом.
so also Christ was offered once for all time as a sacrifice to take away the sins of many people. He will come again, not to deal with our sins, but to bring salvation to all who are eagerly waiting for him.
Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.