Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Хоменка
Jephthah Becomes Israel’s Judge
Now Jephthah of Gilead was a great warrior. He was the son of Gilead, but his mother was a prostitute.
Now Jephthah of Gilead was a great warrior. He was the son of Gilead, but his mother was a prostitute.
Єфта, гілеадій, був муж хоробрий; а був він син блудниці, — батько ж Єфти був Гілеад.
Gilead’s wife also had several sons, and when these half brothers grew up, they chased Jephthah off the land. “You will not get any of our father’s inheritance,” they said, “for you are the son of a prostitute.”
Жінка Гілеада породила йому також синів. І коли повиростали сини його жінки, то й прогнали Єфту, кажучи йому: “Нема тобі спадщини в домі нашого батька, бо ти син другої жінки.”
So Jephthah fled from his brothers and lived in the land of Tob. Soon he had a band of worthless rebels following him.
І втік Єфта геть від братів своїх і оселився в краю Тов. Збирались до Єфти пройдисвіти та й мандрували за ним.
At about this time, the Ammonites began their war against Israel.
Після якогось часу розпочали сини Аммона Війну з Ізраїлем.
When the Ammonites attacked, the elders of Gilead sent for Jephthah in the land of Tob.
Як же розпочали сини Аммона війну з Ізраїлем, пішли старші гілеадські, щоб узяти Єфту з краю Тов.
The elders said, “Come and be our commander! Help us fight the Ammonites!”
Сказали вони до Єфти: “Ходи, будеш нашим вождем, і ми будемо воювати з синами Аммона.”
But Jephthah said to them, “Aren’t you the ones who hated me and drove me from my father’s house? Why do you come to me now when you’re in trouble?”
А Єфта відповів старшинам гілеадським: “Хіба ви не зненавиділи мене й не прогнали мене з батьківського дому? Чого ж тепер, коли вам скрутно, приходите до мене?”
“Because we need you,” the elders replied. “If you lead us in battle against the Ammonites, we will make you ruler over all the people of Gilead.”
Старші ж сказали до Єфти: “Власне того ми й вернулися тепер до тебе; ходи з нами, воюватимеш із синами Аммона й будеш головою над нами та над усіма мешканцями Гілеаду.”
Jephthah said to the elders, “Let me get this straight. If I come with you and if the LORD gives me victory over the Ammonites, will you really make me ruler over all the people?”
Єфта же мовив до старших гілеадських: “Коли мене повернете, щоб я воював із синами Аммона, й Господь віддасть їх у мої руки, чи справді стану я над вами головою?”
“The LORD is our witness,” the elders replied. “We promise to do whatever you say.”
Старші гілеадські відповіли Єфті: “Нехай буде Господь свідком між нами, коли не вчинимо по твоєму слову.”
So Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him their ruler and commander of the army. At Mizpah, in the presence of the LORD, Jephthah repeated what he had said to the elders.
От і пішов Єфта з гілеадськими старшинами, й настановив його народ головою й вождем над собою. І повторив Єфта усі свої слова в Міцпі перед Господом.
Then Jephthah sent messengers to the king of Ammon, asking, “Why have you come out to fight against my land?”
Тоді Єфта послав до аммонського царя послів сказати йому: “Що тобі до мене, що виступаєш проти мене, щоб іти війною на мою землю?”
The king of Ammon answered Jephthah’s messengers, “When the Israelites came out of Egypt, they stole my land from the Arnon River to the Jabbok River and all the way to the Jordan. Now then, give back the land peaceably.”
І відповів цар аммонський до послів Єфти: “Бо Ізраїль, ідучи з Єгипту, забрав у мене землю від Арнона до Яббоку та до Йордану. Тож поверни мені її тепер мирно.”
Jephthah sent this message back to the Ammonite king:
Але Єфта послав знову послів до царя аммонського
“This is what Jephthah says: Israel did not steal any land from Moab or Ammon.
і звелів йому сказати: “От що каже Єфта: Ізраїль не забирав у моавитян та синів Аммона їхньої землі.
Бо вийшовши з Єгипту, Ізраїль перейшов пустиню до Червоного моря й прийшов у Кадеш.
they sent messengers to the king of Edom asking for permission to pass through his land. But their request was denied. Then they asked the king of Moab for similar permission, but he wouldn’t let them pass through either. So the people of Israel stayed in Kadesh.
Звідсіль вислав він послів до едомського царя з просьбою: Дозволь мені, будь ласка, перейти через твою землю! Та цар едомський не вволив його волі. Так само послано було й до царя моавського, та не хотів і той. Тож і сидів Ізраїль у Кадеші.
“Finally, they went around Edom and Moab through the wilderness. They traveled along Moab’s eastern border and camped on the other side of the Arnon River. But they never once crossed the Arnon River into Moab, for the Arnon was the border of Moab.
І мандрував він пустинею, і, обійшовши Едомську й Моавську землю, пройшов на схід від Моав-землі та й отаборився по тім боці Арнону, не порушуючи моавської границі: Ар-нон бо становив моавську границю.
“Then Israel sent messengers to King Sihon of the Amorites, who ruled from Heshbon, asking for permission to cross through his land to get to their destination.
Потім післав Ізраїль послів до Сихона, царя аморійського, царя Хешбону, й звелів йому сказати: Дозволь нам лишень пройти через твою землю до нашої оселі!
But King Sihon didn’t trust Israel to pass through his land. Instead, he mobilized his army at Jahaz and attacked them.
Сихон же не згодився дозволити Ізраїлеві пройти через свою землю. Зібрав він увесь народ свій і, отаборившись у Ягці, вдарив на Ізраїля.
But the LORD, the God of Israel, gave his people victory over King Sihon. So Israel took control of all the land of the Amorites, who lived in that region,
Але Господь, Бог Ізраїля, віддав Сихона й увесь люд його Ізраїлеві на поталу, й він побив їх і тим робом заволодів Ізраїль усією землею аморіїв, що жили в ній;
from the Arnon River to the Jabbok River, and from the eastern wilderness to the Jordan.
і зайняв усі границі аморійські від Арнону до Яббоку й від пустині до Йордану.
“So you see, it was the LORD, the God of Israel, who took away the land from the Amorites and gave it to Israel. Why, then, should we give it back to you?
І оце тепер, коли Господь, Бог Ізраїля, прогнав аморіїв перед своїм народом Ізраїлем, ти хочеш і собі нас прогнати?
You keep whatever your god Chemosh gives you, and we will keep whatever the LORD our God gives us.
Хіба ти не володієш тим, чим твій бог Кемош наділив тебе? Чому б нам не володіти всім тим, що Господь, Бог наш, зоставив пустим перед нами?
Are you any better than Balak son of Zippor, king of Moab? Did he try to make a case against Israel for disputed land? Did he go to war against them?
Хіба ти часом ліпший від Балака, сина Ціпора, царя моавського? Чи ж він задирався коли з Ізраїлем, або, може, воював із ним?
“Israel has been living here for 300 years, inhabiting Heshbon and its surrounding settlements, all the way to Aroer and its settlements, and in all the towns along the Arnon River. Why have you made no effort to recover it before now?
Вже триста років, як осівсь Ізраїль у Хешбоні і в його містечках, в Ароері та в його містечках, і в усіх містах, що вздовж Арнону: чому ж ви за ввесь той час не віднімали їх?
Therefore, I have not sinned against you. Rather, you have wronged me by attacking me. Let the LORD, who is judge, decide today which of us is right — Israel or Ammon.”
Не заподіяв я тобі ніякого лиха. Ти мене кривдиш, вдираючись до мене війною! Нехай Господь, Суддя, сьогодні розсудить між синами Ізраїля й синами Аммона.”
But the king of Ammon paid no attention to Jephthah’s message.
Та цар синів Аммона не зважав на слова, що переказав йому Єфта послами.
Jephthah’s Vow
At that time the Spirit of the LORD came upon Jephthah, and he went throughout the land of Gilead and Manasseh, including Mizpah in Gilead, and from there he led an army against the Ammonites.
Тоді зійшов на Єфту дух Господній, і він перейшов Гілеад і Манассію, далі двигнувся на Міцпу гілеадську й звідтіль прибув до синів Аммона.
And Jephthah made a vow to the LORD. He said, “If you give me victory over the Ammonites,
І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: “Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки,
I will give to the LORD whatever comes out of my house to meet me when I return in triumph. I will sacrifice it as a burnt offering.”
то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.”
So Jephthah led his army against the Ammonites, and the LORD gave him victory.
І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки.
He crushed the Ammonites, devastating about twenty towns from Aroer to an area near Minnith and as far away as Abel-keramim. In this way Israel defeated the Ammonites.
І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля.
When Jephthah returned home to Mizpah, his daughter came out to meet him, playing on a tambourine and dancing for joy. She was his one and only child; he had no other sons or daughters.
Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.
When he saw her, he tore his clothes in anguish. “Oh, my daughter!” he cried out. “You have completely destroyed me! You’ve brought disaster on me! For I have made a vow to the LORD, and I cannot take it back.”
Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: “Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова.”
And she said, “Father, if you have made a vow to the LORD, you must do to me what you have vowed, for the LORD has given you a great victory over your enemies, the Ammonites.
Вона відказала йому: “Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона.”
But first let me do this one thing: Let me go up and roam in the hills and weep with my friends for two months, because I will die a virgin.”
Просила вона лише в батька свого: “Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво.”
“You may go,” Jephthah said. And he sent her away for two months. She and her friends went into the hills and wept because she would never have children.
Він відказав: “Іди!” І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво.
When she returned home, her father kept the vow he had made, and she died a virgin.
So it has become a custom in Israel
So it has become a custom in Israel
Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся. Вона ж не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі: