Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Куліша та Пулюя
Jephthah Becomes Israel’s Judge
Now Jephthah of Gilead was a great warrior. He was the son of Gilead, but his mother was a prostitute.
Now Jephthah of Gilead was a great warrior. He was the son of Gilead, but his mother was a prostitute.
Галаадїй Ефтай був чоловік хоробрий; він родився од блудницї; в Галаадї родився Ефтай.
Gilead’s wife also had several sons, and when these half brothers grew up, they chased Jephthah off the land. “You will not get any of our father’s inheritance,” they said, “for you are the son of a prostitute.”
І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.
So Jephthah fled from his brothers and lived in the land of Tob. Soon he had a band of worthless rebels following him.
От і зник Ефтай од братів своїх, і пробував у землї Тоб: і зібрались там круг Ефтая волокити та й ходили за ним.
At about this time, the Ammonites began their war against Israel.
Після якогось часу розпочали Аммонїї війну з Ізраїлем.
When the Ammonites attacked, the elders of Gilead sent for Jephthah in the land of Tob.
Як же розпочали Аммонїї з Ізраїлем війну, пійшла старшина Галаадська, щоб узяти Ефтая з Тоб-землї.
The elders said, “Come and be our commander! Help us fight the Ammonites!”
І мовляли вони до Ефтая: Іди до нас та й гетьмануй над нами, й будемо воювати з Аммонїями.
But Jephthah said to them, “Aren’t you the ones who hated me and drove me from my father’s house? Why do you come to me now when you’re in trouble?”
Відказує Ефтай начальникам Галаадським: Хиба ж то не ви зворогували на мене і прогнали з моєї родини?
“Because we need you,” the elders replied. “If you lead us in battle against the Ammonites, we will make you ruler over all the people of Gilead.”
Старшина ж Галаадська промовила до Ефтая: Тому ж то тепер ми й прийшли до тебе, й коли пійдеш з нами та воювати меш із Аммонїями, так будеш головою над нами, над усїма осадниками Галаадськими.
Jephthah said to the elders, “Let me get this straight. If I come with you and if the LORD gives me victory over the Ammonites, will you really make me ruler over all the people?”
І відказав Ефтай старшинї Галаадській: Коли мене вернете, щоб воював я Аммонїїв і Господь віддасть їх у мої руки, то чи справдї буду я в вас головою?
“The LORD is our witness,” the elders replied. “We promise to do whatever you say.”
І відказали Галаадські начальники Ефтайові: Нехай буде Господь сьвідком між нами, що ми так вчинимо, як ти оце сказав.
So Jephthah went with the elders of Gilead, and the people made him their ruler and commander of the army. At Mizpah, in the presence of the LORD, Jephthah repeated what he had said to the elders.
Пійшов тодї Ефтай з старшиною Галаадською, і настановив його народ головою й гетьманом над собою, й принїс Ефтай усї свої бажання перед Господа в Массифі.
Then Jephthah sent messengers to the king of Ammon, asking, “Why have you come out to fight against my land?”
І послав Ефтай посли до царя Аммонїйського з таким наказом: Що тобі до мене, що наступаєш на мене, щоб мою землю пустошити війною?
The king of Ammon answered Jephthah’s messengers, “When the Israelites came out of Egypt, they stole my land from the Arnon River to the Jabbok River and all the way to the Jordan. Now then, give back the land peaceably.”
І відказав царь Аммонїйський послам Ефтайовим: Ізраїль, ідучи з Египту, відняв у мене землю від Арнону до Ябоку й до Йорданї, так верни її тепер подобру.
Jephthah sent this message back to the Ammonite king:
І послав Ефтай удруге посли до царя Аммонїйського,
“This is what Jephthah says: Israel did not steal any land from Moab or Ammon.
І наказав їм промовити: От що каже Ефтай: Ізраїль не відіймав у Моабіїв та в Аммонїїв їх землї;
А як ійшов із Египту, і дійшов степом до Червоного моря, й прийшов у Кадес,
they sent messengers to the king of Edom asking for permission to pass through his land. But their request was denied. Then they asked the king of Moab for similar permission, but he wouldn’t let them pass through either. So the people of Israel stayed in Kadesh.
Дак вислав посли до царя Едомського з просьбою: дозволь менї перейти через твою землю! Та царь Едомський не вволив його волї. Так само послано було й до царя Моабійського, та не схотїв і той; тож пробував Ізраїль у Кадесї,
“Finally, they went around Edom and Moab through the wilderness. They traveled along Moab’s eastern border and camped on the other side of the Arnon River. But they never once crossed the Arnon River into Moab, for the Arnon was the border of Moab.
І йшов собі пустинею, обійшов землю Едом і землю Моаб, і дійшов сим робом до займища на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.
“Then Israel sent messengers to King Sihon of the Amorites, who ruled from Heshbon, asking for permission to cross through his land to get to their destination.
І послав Ізраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон; і звелїв Ізраїль сказати йому: дозволь нам пройти через твою землю!
But King Sihon didn’t trust Israel to pass through his land. Instead, he mobilized his army at Jahaz and attacked them.
Сигон же не згодився пустити Ізраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Яазою та й ударив на Ізраїля.
But the LORD, the God of Israel, gave his people victory over King Sihon. So Israel took control of all the land of the Amorites, who lived in that region,
І Господь, Бог Ізраїльський, подав Сигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддє всю землю Аморія, що жив у нїй;
from the Arnon River to the Jabbok River, and from the eastern wilderness to the Jordan.
Сим робом одержали вони все займище Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустинї до Йорданї.
“So you see, it was the LORD, the God of Israel, who took away the land from the Amorites and gave it to Israel. Why, then, should we give it back to you?
Оце ж прогнав Господь, Бог Ізрайлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?
You keep whatever your god Chemosh gives you, and we will keep whatever the LORD our God gives us.
Хиба ж ти не вживаєш те, що дав тобі Хамос, бог твій? Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.
Are you any better than Balak son of Zippor, king of Moab? Did he try to make a case against Israel for disputed land? Did he go to war against them?
Або хиба ти луччий за Балака Зипоренка, царя Моабського? Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?
“Israel has been living here for 300 years, inhabiting Heshbon and its surrounding settlements, all the way to Aroer and its settlements, and in all the towns along the Arnon River. Why have you made no effort to recover it before now?
Уже триста год, як осївсь Ізраїль у Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднїмали їх?
Therefore, I have not sinned against you. Rather, you have wronged me by attacking me. Let the LORD, who is judge, decide today which of us is right — Israel or Ammon.”
Не заподїяв я тобі нїякого лиха, а ти кривдиш мене вриваючись до мене. Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.
But the king of Ammon paid no attention to Jephthah’s message.
Та царь Аммонїйський не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.
Jephthah’s Vow
At that time the Spirit of the LORD came upon Jephthah, and he went throughout the land of Gilead and Manasseh, including Mizpah in Gilead, and from there he led an army against the Ammonites.
Тодї найшов на Ефтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов через Массифу Галаадську, а з Массифи Галаадської двинув проти Аммонїїв.
And Jephthah made a vow to the LORD. He said, “If you give me victory over the Ammonites,
І обрік Ефтай себе таким обітом: Коли ти справдї подаси Аммонїїв менї на поталу,
I will give to the LORD whatever comes out of my house to meet me when I return in triumph. I will sacrifice it as a burnt offering.”
Тодї, хто б нї вийшов із дверей моєї господи зустріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.
So Jephthah led his army against the Ammonites, and the LORD gave him victory.
І двинув Ефтай проти Аммонїїв воювати з ними, і подав Господь їх на поталу йому.
He crushed the Ammonites, devastating about twenty towns from Aroer to an area near Minnith and as far away as Abel-keramim. In this way Israel defeated the Ammonites.
І побив він їх страшенно, від Ароера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.
When Jephthah returned home to Mizpah, his daughter came out to meet him, playing on a tambourine and dancing for joy. She was his one and only child; he had no other sons or daughters.
Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить зустріч йому дочка його з музиками й танцями. Була вона в його дитина єдина; опріч неї не було нї сина, нї дочки.
When he saw her, he tore his clothes in anguish. “Oh, my daughter!” he cried out. “You have completely destroyed me! You’ve brought disaster on me! For I have made a vow to the LORD, and I cannot take it back.”
Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя! як ти пригнула мене к земли! Ти ж то й занапастила мій супокій! Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.
And she said, “Father, if you have made a vow to the LORD, you must do to me what you have vowed, for the LORD has given you a great victory over your enemies, the Ammonites.
Вона відказала йому: Батеньку мій! коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини зо мною так, як промовив єси. Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.
But first let me do this one thing: Let me go up and roam in the hills and weep with my friends for two months, because I will die a virgin.”
Просила тільки панотця свого: Дай менї ще два місяцї пожити: пійду я в гори та оплачу моє дївоцтво з подругами моїми.
“You may go,” Jephthah said. And he sent her away for two months. She and her friends went into the hills and wept because she would never have children.
Він відказав: Ійди! І пустив її на два місяцї. І пійшла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дївоцтво своє.
When she returned home, her father kept the vow he had made, and she died a virgin.
So it has become a custom in Israel
So it has become a custom in Israel
Як уплило ж два місяцї, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вона не взнала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлї,