Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Хоменка
Jonathan’s Daring Plan
One day Jonathan said to his armor bearer, “Come on, let’s go over to where the Philistines have their outpost.” But Jonathan did not tell his father what he was doing.
One day Jonathan said to his armor bearer, “Come on, let’s go over to where the Philistines have their outpost.” But Jonathan did not tell his father what he was doing.
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав до свого хлопця — зброєноші: «Ходи та перейдемо до філістимлянської сторожі, що он по тому боці.» Батькові ж своєму він не сказав про те нічого.
Саул саме тоді сидів на границі Геви під Гранатовим деревом, що на току, й людей було при ньому якихось шістсот чоловік.
Among Saul’s men was Ahijah the priest, who was wearing the ephod, the priestly vest. Ahijah was the son of Ichabod’s brother Ahitub, son of Phinehas, son of Eli, the priest of the LORD who had served at Shiloh.
No one realized that Jonathan had left the Israelite camp.
No one realized that Jonathan had left the Israelite camp.
Ахія, син Ахітува, брат Іхавода, сина Пінхаса, сина Елі, Господнього священика в Шіло, носив тоді ефод. Люди ж не знали, що Йонатан пішов десь.
To reach the Philistine outpost, Jonathan had to go down between two rocky cliffs that were called Bozez and Seneh.
Були ж у просмику, через який Йонатан старавсь пролізти до філістилянської сторожі, гострий скелястий шпиль по однім боці й гострий скелястий шпиль по другім боці; один називався Боцец, а другий Сенне
The cliff on the north was in front of Micmash, and the one on the south was in front of Geba.
Один шпиль стримів на північ, проти Міхмасу, а другий на південь, проти Геви.
“Let’s go across to the outpost of those pagans,” Jonathan said to his armor bearer. “Perhaps the LORD will help us, for nothing can hinder the LORD. He can win a battle whether he has many warriors or only a few!”
От Йонатан і каже до хлопця, свого зброєноші: «Ходи, перейдімо до сторожі отих необрізаних. Може Господь і пощастить нам! Ніщо бо не може бути Господеві на перешкоді, щоб дати перемогу, чи е когось багато, чи мало.»
“Do what you think is best,” the armor bearer replied. “I’m with you completely, whatever you decide.”
А зброеноша відповів йому: «Чини все, що тобі до серця. Я з тобою й що в тебе на серці, те й у мене.»
“All right, then,” Jonathan told him. “We will cross over and let them see us.
Йонатан сказав: «Ось ми йдемо до тих людей і покажемось їм.
If they say to us, ‘Stay where you are or we’ll kill you,’ then we will stop and not go up to them.
Як вони скажуть нам: стійте, поки ми не наблизимось до вас, то ми зупинимось на нашім місці й не будемо до них здійматись.
But if they say, ‘Come on up and fight,’ then we will go up. That will be the LORD’s sign that he will help us defeat them.”
А коли скажуть: Ідіть до нас угору, — то ми підемо вгору, бо Господь видав їх нам у руки. Це буде для нас знаком.»
When the Philistines saw them coming, they shouted, “Look! The Hebrews are crawling out of their holes!”
Коли ж вони обидва стали на виду в філістимлянської сторожі, філістимляни сказали: «Дивись, євреї вилазять з нор, де були поховались.»
Then the men from the outpost shouted to Jonathan, “Come on up here, and we’ll teach you a lesson!”
“Come on, climb right behind me,” Jonathan said to his armor bearer, “for the LORD will help us defeat them!”
“Come on, climb right behind me,” Jonathan said to his armor bearer, “for the LORD will help us defeat them!”
І люди зо сторожі заговорили до Йонатана та до його зброєноші: «Ходіть до нас, ми маємо щось вам сказати!» Тут Йонатан сказав до свого зброєноші: «Ходи за мною, бо Господь видав їх у руки Ізраїля.»
So they climbed up using both hands and feet, and the Philistines fell before Jonathan, and his armor bearer killed those who came behind them.
І Йонатан став плазувати рачки, руками й ногами, а його зброєноша слідом за ним. І валились вони перед Йонатаном, а його зброєноша добивав їх позад нього.
І полягло в тім першім побою, що завдав Йонатан і його зброєноша, щось із двадцять чоловік на просторі половини дня орання одною парою волів.
Suddenly, panic broke out in the Philistine army, both in the camp and in the field, including even the outposts and raiding parties. And just then an earthquake struck, and everyone was terrified.
Страх обійняв табір, поле навколо і все військо; сторожа й руїнницький загін теж налякались; до того ж і земля затряслася, — і жах Господній найшов на них.
Саулові сторожі, що були в Геві Веніямина, бачили, що табір метушився й розбігався на всі боки.
“Call the roll and find out who’s missing,” Saul ordered. And when they checked, they found that Jonathan and his armor bearer were gone.
І Саул звелів людям, що були при ньому: «Зробіть перегляд та подивіться, хто з наших відлучився.» І як зроблено перегляд — не було Йонатана та його зброєноші.
Тоді Саул звелів Ахії: «Принеси ефод сюди», — бо то він носив тоді ефод перед синами Ізраїля.
Тим часом як Саул говорив до священика, тривога в філістимлянському таборі ставала дедалі більшою та більшою, й Саул сказав до священика: «Витягни руку!»
Then Saul and all his men rushed out to the battle and found the Philistines killing each other. There was terrible confusion everywhere.
Зібралися Саул і все військо, що було при ньому, і як прийшли на боєвище, аж ось кожний із мечем один проти одного — замішання дуже велике!
Even the Hebrews who had previously gone over to the Philistine army revolted and joined in with Saul, Jonathan, and the rest of the Israelites.
Євреї, що перед тим були пристали до філістимлян і що були прийшли з ними в табір, також від них відстали, щоб приєднатись до Ізраїля, до Саула та Йонатана.
Likewise, the men of Israel who were hiding in the hill country of Ephraim joined the chase when they saw the Philistines running away.
І всі ізраїльтяни, що були поховались в Ефраїм-горах, почувши, що філістимляни повтікали, кинулись також наздогінці за ними, побиваючи їх.
So the LORD saved Israel that day, and the battle continued to rage even beyond Beth-aven.
Так спас Господь Ізраїля того дня, й битва розтягнулась поза Бет-Хорон.
Saul’s Foolish Oath
Now the men of Israel were pressed to exhaustion that day, because Saul had placed them under an oath, saying, “Let a curse fall on anyone who eats before evening — before I have full revenge on my enemies.” So no one ate anything all day,
Ізраїльтяни були того дня знесилені; Саул же вчинив учинок необачний, бо закляв народ словами: «Проклят, хто їстиме щонебудь до вечора, поки я не помщусь над моїми ворогами!» І ніхто з народу не їв нічого.
even though they had all found honeycomb on the ground in the forest.
Ввесь народ увійшов у лісову поляну, де був мед.
They didn’t dare touch the honey because they all feared the oath they had taken.
Народ прийшов до крижки меду, а мед тече звідти, та ніхто не простягнув руки до рота, бо народ боявсь присяги.
Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. Він простягнув палицю, що була в руці в нього, встромив кінцем у крижку меду, підніс до рота — й очі його заясніли.
But one of the men saw him and said, “Your father made the army take a strict oath that anyone who eats food today will be cursed. That is why everyone is weary and faint.”
Та коли хтось із народу озвавсь до нього, кажучи: «Твій батько суворо закляв людей словами: Проклят хто буде їсти що сьогодні! — хоча народ був виснажений»,
“My father has made trouble for us all!” Jonathan exclaimed. “A command like that only hurts us. See how refreshed I am now that I have eaten this little bit of honey.
Йонатан відповів: «Мій батько занапастив країну! Глядіть, як засвітились мої очі, коли я скуштував так трохи цього меду.
If the men had been allowed to eat freely from the food they found among our enemies, think how many more Philistines we could have killed!”
А що було б, якби люди були сьогодні добре попоїли з ворожої здобичі, що дісталась! Поразка філістимлян була б тепер багато більша!»
They chased and killed the Philistines all day from Micmash to Aijalon, growing more and more faint.
Того дня били вони філістимлян від Міхмасу до Аялону, і народ був дуже втомився.
That evening they rushed for the battle plunder and butchered the sheep, goats, cattle, and calves, but they ate them without draining the blood.
Кинулися люди на здобич, брали овець, волів і телят, заколювали на землі та їли їх з кров'ю.
Someone reported to Saul, “Look, the men are sinning against the LORD by eating meat that still has blood in it.”
“That is very wrong,” Saul said. “Find a large stone and roll it over here.
“That is very wrong,” Saul said. “Find a large stone and roll it over here.
Як же сповіщено Саула, кажучи; «Народ грішить проти Господа, бо їсть із кров'ю», він на це промовив: «Спроневірились ви! Прикотіть мені сюди великого, каменя!»
Then go out among the troops and tell them, ‘Bring the cattle, sheep, and goats here to me. Kill them here, and drain the blood before you eat them. Do not sin against the LORD by eating meat with the blood still in it.’”
So that night all the troops brought their animals and slaughtered them there.
So that night all the troops brought their animals and slaughtered them there.
Далі Саул додав; «Розійдіться поміж людьми й скажіть їм: Хай кожний приведе до мене свого вола й вівцю: ви їх колотимете тут і їстимете, щоб не грішити проти Господа, ївши з кров'ю.» І приводив кожний з народу, що мав тієї ночі під рукою, й заколював на тому місці.
Then Saul built an altar to the LORD; it was the first of the altars he built to the LORD.
Потім Саул спорудив жертовник Господеві. То був перший жертовник, що Саул спорудив Господеві.
Then Saul said, “Let’s chase the Philistines all night and plunder them until sunrise. Let’s destroy every last one of them.”
His men replied, “We’ll do whatever you think is best.”
But the priest said, “Let’s ask God first.”
His men replied, “We’ll do whatever you think is best.”
But the priest said, “Let’s ask God first.”
Саул сказав: «Ходімо вслід за філістимлянами цієї ночі й грабуймо їх, аж доки не настане ранок. Не лишімо з них ні одного!» Йому сказали: «Чини все, що тобі довподоби.» Але священик мовив: «Удаймося раніш ось тут до Бога!»
So Saul asked God, “Should we go after the Philistines? Will you help us defeat them?” But God made no reply that day.
І спитав Саул у Бога: «Чи двигнутися мені навздогінці за філістимлянами? Чи видаси їх Ізраїлеві в руки?» Та того дня Бог не відповів йому.
Then Saul said to the leaders, “Something’s wrong! I want all my army commanders to come here. We must find out what sin was committed today.
Тоді Саул звелів: «Приступіть сюди, всі начальники в народі, й розвідайтеся добре, в чому був гріх сьогодні.
I vow by the name of the LORD who rescued Israel that the sinner will surely die, even if it is my own son Jonathan!” But no one would tell him what the trouble was.
Бо — як живий Господь, що дарував Ізраїлеві перемогу! — навіть як Йонатан, син мій, причасний при тому, то смерть йому!» Ніхто з народу не мав відваги йому відповісти.
Then Saul said, “Jonathan and I will stand over here, and all of you stand over there.”
And the people responded to Saul, “Whatever you think is best.”
And the people responded to Saul, “Whatever you think is best.”
І він звелів усьому Ізраїлеві: «Станьте по однім боці, а я з сином Йонатаном станемо по другім.» Народ озвався до Саула: «Чини, що тобі довподоби.»
Саул сказав: «Господи Боже Ізраїля! Чому ти не відповів твоєму слузі сьогодні? Коли ця провина на мені або моєму синові Йонатанові, Господи Боже Ізраїля, дай Урім, коли ж на Ізраїлі, твоїм народі — дай Туммім.» І жереб випав на Йонатана Й Саула, а народ вийшов невинним.
Then Saul said, “Now cast lots again and choose between me and Jonathan.” And Jonathan was shown to be the guilty one.
Тоді Саул і звелів: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном.» І жереб випав на Йонатана.
“Tell me what you have done,” Saul demanded of Jonathan.
“I tasted a little honey,” Jonathan admitted. “It was only a little bit on the end of my stick. Does that deserve death?”
“I tasted a little honey,” Jonathan admitted. “It was only a little bit on the end of my stick. Does that deserve death?”
Саул сказав до Йонатана: «Признайсь мені, що ти зробив.» І признавсь йому Йонатан та й каже: «Я скуштував кінцем палиці, що в руці в мене, трохи меду. Ось я готовий умерти.»
“Yes, Jonathan,” Saul said, “you must die! May God strike me and even kill me if you do not die for this.”
Саул сказав: «Нехай Бог учинить мені те й гірше! Ти мусиш умерти, Йонатане!»
But the people broke in and said to Saul, “Jonathan has won this great victory for Israel. Should he die? Far from it! As surely as the LORD lives, not one hair on his head will be touched, for God helped him do a great deed today.” So the people rescued Jonathan, and he was not put to death.
Тоді народ озвався до Саула: «Вмирати Йонатанові, що довершив оцю велику перемогу в Ізраїлі? Не бути цьому, як живий Господь, і волосинки не впаде в нього з голови на землю, бо він за Божою допомогою виконав це сьогодні.» Отак народ урятував Йонатана від смерти.
Then Saul called back the army from chasing the Philistines, and the Philistines returned home.
Саул повернувся від погоні за філістимлянами, а філістимляни пішли в свою країну.
Перебравши царську владу над Ізраїлем, Саул воював навкруги проти своїх ворогів: проти Моава, проти синів Аммона, проти Едому, проти Бет-Рехова, царя Цова, та проти філістимлян: куди б не повернувсь, перемагав.
He performed great deeds and conquered the Amalekites, saving Israel from all those who had plundered them.
Виявляючи хоробрість, побив також амалекитян і визволив Ізраїля з потали тих, що його грабували.
Сини ж Саула були: Йонатан, Їшйо та Малкішуа; а двох дочок його звали: старшу Мерав, молодшу Міхаль.
Saul’s wife was Ahinoam, the daughter of Ahimaaz. The commander of Saul’s army was Abner, the son of Saul’s uncle Ner.
Жінка Саула була на ім'я Ахіноам, дочка Ахімаца. Начальник його війська звавсь Авнер, син Нера, Саулового дядька.
Saul’s father, Kish, and Abner’s father, Ner, were both sons of Abiel.
Як Кіш, Саулів батько, так і Пер, Авнерів батько, були сини Авієла.
The Israelites fought constantly with the Philistines throughout Saul’s lifetime. So whenever Saul observed a young man who was brave and strong, he drafted him into his army.
Війна ж була запекла проти філістимлян, покіль було віку Саула. І де було Саул побачить хороброго та сильного якого, — всіх приймав до себе.