Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Куліша та Пулюя
Jonathan Helps David
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?
“That’s not true!” Jonathan protested. “You’re not going to die. He always tells me everything he’s going to do, even the little things. I know my father wouldn’t hide something like this from me. It just isn’t so!”
І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.
Then David took an oath before Jonathan and said, “Your father knows perfectly well about our friendship, so he has said to himself, ‘I won’t tell Jonathan — why should I hurt him?’ But I swear to you that I am only a step away from death! I swear it by the LORD and by your own soul!”
А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом — так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!
“Tell me what I can do to help you,” Jonathan exclaimed.
І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.
David replied, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. I’ve always eaten with the king on this occasion, but tomorrow I’ll hide in the field and stay there until the evening of the third day.
І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.
If your father asks where I am, tell him I asked permission to go home to Bethlehem for an annual family sacrifice.
Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.
If he says, ‘Fine!’ you will know all is well. But if he is angry and loses his temper, you will know he is determined to kill me.
Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.
Show me this loyalty as my sworn friend — for we made a solemn pact before the LORD — or kill me yourself if I have sinned against your father. But please don’t betray me to him!”
Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?
“Never!” Jonathan exclaimed. “You know that if I had the slightest notion my father was planning to kill you, I would tell you at once.”
І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?
Then David asked, “How will I know whether or not your father is angry?”
І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!
“Come out to the field with me,” Jonathan replied. And they went out there together.
І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.
Then Jonathan told David, “I promise by the LORD, the God of Israel, that by this time tomorrow, or the next day at the latest, I will talk to my father and let you know at once how he feels about you. If he speaks favorably about you, I will let you know.
От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,
But if he is angry and wants you killed, may the LORD strike me and even kill me if I don’t warn you so you can escape and live. May the LORD be with you as he used to be with my father.
Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.
And may you treat me with the faithful love of the LORD as long as I live. But if I die,
Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;
treat my family with this faithful love, even when the LORD destroys all your enemies from the face of the earth.”
А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.
Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!
And Jonathan made David reaffirm his vow of friendship again, for Jonathan loved David as he loved himself.
І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.
Then Jonathan said, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. You will be missed when your place at the table is empty.
І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);
Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;
I will come out and shoot three arrows to the side of the stone pile as though I were shooting at a target.
Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.
Then I will send a boy to bring the arrows back. If you hear me tell him, ‘They’re on this side,’ then you will know, as surely as the LORD lives, that all is well, and there is no trouble.
А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.
But if I tell him, ‘Go farther — the arrows are still ahead of you,’ then it will mean that you must leave immediately, for the LORD is sending you away.
Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;
And may the LORD make us keep our promises to each other, for he has witnessed them.”
Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
So David hid himself in the field, and when the new moon festival began, the king sat down to eat.
І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
Saul didn’t say anything about it that day, for he said to himself, “Something must have made David ceremonially unclean.”
Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
But when David’s place was empty again the next day, Saul asked Jonathan, “Why hasn’t the son of Jesse been here for the meal either yesterday or today?”
Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?
Jonathan replied, “David earnestly asked me if he could go to Bethlehem.
І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
He said, ‘Please let me go, for we are having a family sacrifice. My brother demanded that I be there. So please let me get away to see my brothers.’ That’s why he isn’t here at the king’s table.”
Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.
І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!
As long as that son of Jesse is alive, you’ll never be king. Now go and get him so I can kill him!”
Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!
“But why should he be put to death?” Jonathan asked his father. “What has he done?”
І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?
Then Saul hurled his spear at Jonathan, intending to kill him. So at last Jonathan realized that his father was really determined to kill David.
І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.
Jonathan left the table in fierce anger and refused to eat on that second day of the festival, for he was crushed by his father’s shameful behavior toward David.
І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.
The next morning, as agreed, Jonathan went out into the field and took a young boy with him to gather his arrows.
Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.
“Start running,” he told the boy, “so you can find the arrows as I shoot them.” So the boy ran, and Jonathan shot an arrow beyond him.
І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.
When the boy had almost reached the arrow, Jonathan shouted, “The arrow is still ahead of you.
Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!
Hurry, hurry, don’t wait.” So the boy quickly gathered up the arrows and ran back to his master.
І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.
He, of course, suspected nothing; only Jonathan and David understood the signal.
Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.
Then Jonathan gave his bow and arrows to the boy and told him to take them back to town.
І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.
Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.
І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.