Welcome to our website where we explore the Bible! Pleasure to meet you here!
May your journey into the world of the Holy Scriptures be engaging and inspiring!
You can change reading language: uk ru
Parallel
New Living Translation
Переклад Огієнка
Jonathan Helps David
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
David now fled from Naioth in Ramah and found Jonathan. “What have I done?” he exclaimed. “What is my crime? How have I offended your father that he is so determined to kill me?”
І втік Давид з Найо́ту в Рамі́, і прийшов та й сказав перед Йонатаном: „Що́ я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед батьком твоїм, що він шукає моєї душі?“
“That’s not true!” Jonathan protested. “You’re not going to die. He always tells me everything he’s going to do, even the little things. I know my father wouldn’t hide something like this from me. It just isn’t so!”
А той відказав: „Борони Боже, — ти не помреш! Таж ба́тько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не бу́де!“
Then David took an oath before Jonathan and said, “Your father knows perfectly well about our friendship, so he has said to himself, ‘I won’t tell Jonathan — why should I hurt him?’ But I swear to you that I am only a step away from death! I swear it by the LORD and by your own soul!”
А Давид іще присягнув та й сказав: „Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в оча́х твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Йонатан, щоб не був він засму́чений. Але як живий Господь і як жива душа твоя, — між мною та смертю не більше кро́ку!“
“Tell me what I can do to help you,” Jonathan exclaimed.
І сказав Йонатан до Давида: „Що́ підкаже душа твоя, те зроблю́ тобі!“
David replied, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. I’ve always eaten with the king on this occasion, but tomorrow I’ll hide in the field and stay there until the evening of the third day.
І сказав Давид до Йонатана: „Ось узавтра новомі́сяччя, коли звичайно сиджу́ я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.
If your father asks where I am, tell him I asked permission to go home to Bethlehem for an annual family sacrifice.
Якщо дійсно згадає про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна́ жертва для всього роду його.
If he says, ‘Fine!’ you will know all is well. But if he is angry and loses his temper, you will know he is determined to kill me.
Якщо він скаже так: „Добре!“ то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постано́влене те зло від нього.
Show me this loyalty as my sworn friend — for we made a solemn pact before the LORD — or kill me yourself if I have sinned against your father. But please don’t betray me to him!”
І зробиш милість своє́му рабові, бо ти ввів свого раба в Господній запові́т із собою. А якщо є на мені прови́на, — убий мене ти, а до батька твого по́що мене ве́сти?“
“Never!” Jonathan exclaimed. “You know that if I had the slightest notion my father was planning to kill you, I would tell you at once.”
І відказав Йонатан: „Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізна́ю, що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не розкажу́ тобі?“
Then David asked, “How will I know whether or not your father is angry?”
І сказав Давид до Йонатана: „Хто повідо́мить мене, якщо батько твій відповість тобі жорсто́ке?“
“Come out to the field with me,” Jonathan replied. And they went out there together.
А Йонатан сказав до Давида: „Ходи ж, і ви́йдемо на поле“. І вийшли вони оби́два на поле.
Then Jonathan told David, “I promise by the LORD, the God of Israel, that by this time tomorrow, or the next day at the latest, I will talk to my father and let you know at once how he feels about you. If he speaks favorably about you, I will let you know.
І сказав Йоната́н до Давида: „Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязавтра цього ча́су ви́відаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю́ до тебе, і не сповіщу́ тебе, —
But if he is angry and wants you killed, may the LORD strike me and even kill me if I don’t warn you so you can escape and live. May the LORD be with you as he used to be with my father.
так нехай зробить Госпо́дь Йонатану, і так нехай додасть! А якщо моєму ба́тькові вгодно зробити зло тобі, то сповіщу́ тебе, і відішлю́ тебе, і ти пі́деш у мирі, а Господь буде з тобою, як Він був із моїм ба́тьком.
And may you treat me with the faithful love of the LORD as long as I live. But if I die,
І ти, якщо я бу́ду ще живий, хіба не зро́биш зо мною Господньої ми́лости? Коли ж я помру́,
treat my family with this faithful love, even when the LORD destroys all your enemies from the face of the earth.”
то не відбирай своєї ми́лости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь понищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.
І нехай пошукає Господь душі́ від Давидових ворогів!“ І склав Йонатан умову з Давидовим домом.
And Jonathan made David reaffirm his vow of friendship again, for Jonathan loved David as he loved himself.
І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу.
Then Jonathan said, “Tomorrow we celebrate the new moon festival. You will be missed when your place at the table is empty.
І сказав йому Йонатан: „Узавтра новомісяччя, і ти будеш зга́даний, бо буде порожнє твоє місце.
А третього дня скоро зі́йдеш, і при́йдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при камені Азе́л.
I will come out and shoot three arrows to the side of the stone pile as though I were shooting at a target.
А я пущу́ три стрілі́ набік, ніби стріляючи собі до мети.
Then I will send a boy to bring the arrows back. If you hear me tell him, ‘They’re on this side,’ then you will know, as surely as the LORD lives, that all is well, and there is no trouble.
І ось пошлю́ я слугу: „Іди, знайди ті стрі́ли!“ Якщо, говорячи, скажу́ я до хлопця: „Он ті стрі́ли тут перед тобою, візьми їх“, то прихо́дь, бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!“
But if I tell him, ‘Go farther — the arrows are still ahead of you,’ then it will mean that you must leave immediately, for the LORD is sending you away.
А якщо я скажу́ до того юнака́ так: „Он ті стріли за тобою далі“, то втікай, бо Господь відпускає тебе.
And may the LORD make us keep our promises to each other, for he has witnessed them.”
А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, — ось Господь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!“
So David hid himself in the field, and when the new moon festival began, the king sat down to eat.
І сховався Давид у полі. І було новомі́сяччя, а цар засів до ї́жі.
І сів цар на стільці́ своїм, як раз-у-раз, на стільці́ при стіні. І встав Йонатан, а Авне́р сів збо́ку Саула, а Давидове місце було порожнє.
Saul didn’t say anything about it that day, for he said to himself, “Something must have made David ceremonially unclean.”
Та Саул нічого не говорив того дня, бо сказав собі: „Це випа́док, Давид не чистий, бо не очистився“.
But when David’s place was empty again the next day, Saul asked Jonathan, “Why hasn’t the son of Jesse been here for the meal either yesterday or today?”
І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, — було́ порожнє Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: „Чому́ не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?“
Jonathan replied, “David earnestly asked me if he could go to Bethlehem.
І відповів Йонатан Саулові: „Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.
He said, ‘Please let me go, for we are having a family sacrifice. My brother demanded that I be there. So please let me get away to see my brothers.’ That’s why he isn’t here at the king’s table.”
І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова́ жертва, і запросив мене брат мій. А тепер, якщо знайшов я милість в оча́х твоїх, нехай я побіжу́ та побачу братів моїх. Тому́ не прийшов він до царсько́го столу“.
І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: „Негідний і неслухня́ний си́ну! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?
As long as that son of Jesse is alive, you’ll never be king. Now go and get him so I can kill him!”
Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи́ його до мене, бо він призначений на смерть“.
“But why should he be put to death?” Jonathan asked his father. “What has he done?”
І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: „Чому́ він буде забитий? Що́ він зробив?“
Then Saul hurled his spear at Jonathan, intending to kill him. So at last Jonathan realized that his father was really determined to kill David.
Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то постановлене від батька, щоб убити Давида.
Jonathan left the table in fierce anger and refused to eat on that second day of the festival, for he was crushed by his father’s shameful behavior toward David.
І встав Йонатан від сто́лу, розпалений гнівом, і не їв хліба і дру́гого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його обра́зив його батько.
The next morning, as agreed, Jonathan went out into the field and took a young boy with him to gather his arrows.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умо́влений з Давидом час, а з ним був мали́й хлопець.
“Start running,” he told the boy, “so you can find the arrows as I shoot them.” So the boy ran, and Jonathan shot an arrow beyond him.
І сказав він до хлопця свого: „Побіжи, знайди ті стріли, що я ви́стріляю“. Хлопець побіг, а він пустив стрілу́ поза нього.
When the boy had almost reached the arrow, Jonathan shouted, “The arrow is still ahead of you.
І прийшов хлопець до місця стріли́, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: „Он та стріла за тобою далі!“
Hurry, hurry, don’t wait.” So the boy quickly gathered up the arrows and ran back to his master.
І кликнув Йонатан за хлопцем: „Скоро, поспіши, не ставай!“ І зібрав Йонатанів хлопець стрі́ли, та й прийшов до свого пана.
He, of course, suspected nothing; only Jonathan and David understood the signal.
А той хлопець нічого не знав, — тільки Йонатан та Давид знали ту справу.
Then Jonathan gave his bow and arrows to the boy and told him to take them back to town.
І віддав Йоната́н свою зброю юнако́ві, якого мав, та й сказав йому: „Іди, занеси це до міста!“
Той юна́к пішов, а Давид устав із південного бо́ку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один о́дного, і оплакували один о́дного, а Давид гірко плакав.
І сказав Йонатан до Давида: „Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я́, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, — нехай буде аж навіки!“