New Living Translation

Переклад Хоменка

David Destroys the Amalekites

Three days later, when David and his men arrived home at their town of Ziklag, they found that the Amalekites had made a raid into the Negev and Ziklag; they had crushed Ziklag and burned it to the ground.

1

Як же прийшов Давид зі своїми людьми третього дня у Ціклаг, напали були амалекитяни на Негев і на Ціклаг: вони сплюндрували Ціклаг і спалили його вогнем;

2

They had carried off the women and children and everyone else but without killing anyone.

2

зайняли в полон жінок і все, що було в ньому, мале й велике; але нікого не вбили, а погнали геть та пішли своєю дорогою далі.

3

When David and his men saw the ruins and realized what had happened to their families,

3

Як же прийшов Давид зо своїми людьми в місто, воно було спалене; а їхніх жінок, синів і дочок забрано в полон.

4

they wept until they could weep no more.

4

Тоді Давид із людьми, що були з ним, заплакали вголос; і плакали, аж поки в них не стало сили плакати вже більше.

5

David’s two wives, Ahinoam from Jezreel and Abigail, the widow of Nabal from Carmel, were among those captured.

5

Обох жінок Давидових зайняли в полон: Ахіноаму з Єзреела й Авігайлу, вдову по Навалі з Кармелю.

6

David was now in great danger because all his men were very bitter about losing their sons and daughters, and they began to talk of stoning him. But David found strength in the LORD his God.

6

Давид потрапив у велику скруту, бо люди говорили, щоб його каменувати, тому що в усіх було на душі гірко — кожному за своїх синів і дочок. Однак, Давид кріпився духом у Господі, своїм Бозі.

7

Then he said to Abiathar the priest, “Bring me the ephod!” So Abiathar brought it.

7

Давид сказав до священика Евіятара, сина Ахімелеха: «Принеси мені ефод.» І приніс Евіятар Давидові ефод.

8

Then David asked the LORD, “Should I chase after this band of raiders? Will I catch them?”
And the LORD told him, “Yes, go after them. You will surely recover everything that was taken from you!”

8

І Давид спитав Господа: «Чи наздоганяти мені цю орду? Чи я її дожену?» І сказано йому: «Наздоганяй, ти доженеш їх певно та визволиш (бранців).»

9

So David and his 600 men set out, and they came to the brook Besor.

9

І двигнувся Давид, він і шістсот чоловік, що були при ньому, прибули до Бесор-потоку; а ті, що відстали позаду, залишились.

10

But 200 of the men were too exhausted to cross the brook, so David continued the pursuit with 400 men.

10

Давид із чотирма сотнями гнав далі, а решта двісті зупинилась, бо були так потомлені, що не могли перейти Бесор-потоку.

11

Along the way they found an Egyptian man in a field and brought him to David. They gave him some bread to eat and water to drink.

11

Знайшли вони в полі якогось єгиптянина та й привели до Давида. Дали йому з'їсти хліба й води напитись.

12

They also gave him part of a fig cake and two clusters of raisins, for he hadn’t had anything to eat or drink for three days and nights. Before long his strength returned.

12

Дали йому також шматок збитих сухих смокв і двоє грон родзинок. Те все з'їв він і очуняв, бо був не їв і не пив нічого три дні й три ночі.

13

“To whom do you belong, and where do you come from?” David asked him.
“I am an Egyptian — the slave of an Amalekite,” he replied. “My master abandoned me three days ago because I was sick.

13

Тоді Давид його спитав: «Чий ти? Звідки ти?» Той відповів: «Я єгипетський хлопець, раб одного амалекитянина. Пан мій мене покинув, бо три дні тому я був занедужав.

14

We were on our way back from raiding the Kerethites in the Negev, the territory of Judah, and the land of Caleb, and we had just burned Ziklag.”

14

Ми були напали на Негев Керетійський, на той, що належав Юді, та на Негев Калевський, і Ціклаг були підпалили.»

15

“Will you lead me to this band of raiders?” David asked.
The young man replied, “If you take an oath in God’s name that you will not kill me or give me back to my master, then I will guide you to them.”

15

Давид його спитав: «Чи проведеш мене до тієї орди?» Той відповів: «Поклянись мені Богом, що не вб'єш мене й не видаси моєму панові, то я проведу тебе до тієї орди.»

16

So he led David to them, and they found the Amalekites spread out across the fields, eating and drinking and dancing with joy because of the vast amount of plunder they had taken from the Philistines and the land of Judah.

16

Повів він його туди, а вони розкинулись по всій країні, — їдять, п'ють і танцюють, святкуючи із-за великої здобичі, що були забрали з Філістимлянської землі й землі Юди.

17

David and his men rushed in among them and slaughtered them throughout that night and the entire next day until evening. None of the Amalekites escaped except 400 young men who fled on camels.

17

Громив їх Давид від світанку аж до вечора, винищуючи так, що ніхто з них не врятувався, крім чотирьохсот молодих чоловіків, які скочили на верблюдів та повтікали.

18

David got back everything the Amalekites had taken, and he rescued his two wives.

18

І визволив Давид усе, що амалекитяни були забрали, й обох своїх жінок теж визволив.

19

Nothing was missing: small or great, son or daughter, nor anything else that had been taken. David brought everything back.

19

Нічого в них не пропало, ні з малого, ні з великого, ні з синів, ні з дочок, ні зо здобичі, та ніщо з того, що ті були забрали, — все Давид повернув назад.

20

He also recovered all the flocks and herds, and his men drove them ahead of the other livestock. “This plunder belongs to David!” they said.

20

і забрали всіх овець і худобу та гнали їх перед Давидом, вигукуючи: «Це Давидова здобич!»

21

Then David returned to the brook Besor and met up with the 200 men who had been left behind because they were too exhausted to go with him. They went out to meet David and his men, and David greeted them joyfully.

21

Тоді Давид повернувсь до тих двох сотень чоловік, що були надто стомлені й не могли йти за Давидом і що він лишив їх був при Бесор-потоці. Вони вийшли назустріч Давидові й людям, що були при ньому, й, приступивши до Давида та людей, поздоровили їх.

22

But some evil troublemakers among David’s men said, “They didn’t go with us, so they can’t have any of the plunder we recovered. Give them their wives and children, and tell them to be gone.”

22

Та всякі злостивці й негідники між людьми, що ходили з Давидом, заговорили так: «Тому, що вони не ходили з нами, не дамо їм нічого зо здобичі, яку ми відібрали, крім Їхніх жінок та їхніх дітей: нехай собі їх візьмуть та йдуть.»

23

But David said, “No, my brothers! Don’t be selfish with what the LORD has given us. He has kept us safe and helped us defeat the band of raiders that attacked us.

23

Але Давид мовив: «Не чиніте так після того, що Господь дав нам: нас оборонив, а орду, що була вийшла проти нас, він видав нам у руки.

24

Who will listen when you talk like this? We share and share alike — those who go to battle and those who guard the equipment.”

24

Та й хто вас слухатиме в цій справі? Бо яка частина тих, що ходили в битву, така частина й тих, що сиділи при обозі! Всім приділять по-рівному.»

25

From then on David made this a decree and regulation for Israel, and it is still followed today.

25

Так було воно з того дня надалі. Він це зробив законом та звичаєм в Ізраїлі по цей день.

26

When he arrived at Ziklag, David sent part of the plunder to the elders of Judah, who were his friends. “Here is a present for you, taken from the LORD’s enemies,” he said.

26

Повернувшися в Ціклаг, Давид послав частину здобичі старшим юдейським, своїм приятелям, зо словами: «Ось вам гостинець зо здобичі від ворогів Господніх.»

27

The gifts were sent to the people of the following towns David had visited: Bethel, Ramoth-negev, Jattir,

27

І послав тим, що в Бетулі, в Рамоті-Негеві, в Яттірі,

28

Aroer, Siphmoth, Eshtemoa,

28

тим, що в Ароері, в Сіфмоті, в Ештемоа,

29

Racal,a the towns of the Jerahmeelites, the towns of the Kenites,

29

тим, що в Кармелі, по містах єрахмаельських, по містах кеніїв,