New Living Translation

Переклад Куліша та Пулюя

David Destroys the Amalekites

Three days later, when David and his men arrived home at their town of Ziklag, they found that the Amalekites had made a raid into the Negev and Ziklag; they had crushed Ziklag and burned it to the ground.

1

Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,

2

They had carried off the women and children and everyone else but without killing anyone.

2

І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.

3

When David and his men saw the ruins and realized what had happened to their families,

3

Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.

4

they wept until they could weep no more.

4

І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.

5

David’s two wives, Ahinoam from Jezreel and Abigail, the widow of Nabal from Carmel, were among those captured.

5

І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.

6

David was now in great danger because all his men were very bitter about losing their sons and daughters, and they began to talk of stoning him. But David found strength in the LORD his God.

6

Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.

7

Then he said to Abiathar the priest, “Bring me the ephod!” So Abiathar brought it.

7

І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.

8

Then David asked the LORD, “Should I chase after this band of raiders? Will I catch them?”
And the LORD told him, “Yes, go after them. You will surely recover everything that was taken from you!”

8

І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.

9

So David and his 600 men set out, and they came to the brook Besor.

9

І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.

10

But 200 of the men were too exhausted to cross the brook, so David continued the pursuit with 400 men.

10

І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.

11

Along the way they found an Egyptian man in a field and brought him to David. They gave him some bread to eat and water to drink.

11

І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,

12

They also gave him part of a fig cake and two clusters of raisins, for he hadn’t had anything to eat or drink for three days and nights. Before long his strength returned.

12

І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.

13

“To whom do you belong, and where do you come from?” David asked him.
“I am an Egyptian — the slave of an Amalekite,” he replied. “My master abandoned me three days ago because I was sick.

13

І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.

14

We were on our way back from raiding the Kerethites in the Negev, the territory of Judah, and the land of Caleb, and we had just burned Ziklag.”

14

Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Сикелаг.

15

“Will you lead me to this band of raiders?” David asked.
The young man replied, “If you take an oath in God’s name that you will not kill me or give me back to my master, then I will guide you to them.”

15

І питає в його Давид: Чи проведеш нас до тото там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.

16

So he led David to them, and they found the Amalekites spread out across the fields, eating and drinking and dancing with joy because of the vast amount of plunder they had taken from the Philistines and the land of Judah.

16

Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.

17

David and his men rushed in among them and slaughtered them throughout that night and the entire next day until evening. None of the Amalekites escaped except 400 young men who fled on camels.

17

Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.

18

David got back everything the Amalekites had taken, and he rescued his two wives.

18

І визволив Давид усе, що пожакували Амалекії, і жінок своїх обох відняв Давид,

19

Nothing was missing: small or great, son or daughter, nor anything else that had been taken. David brought everything back.

19

Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;

20

He also recovered all the flocks and herds, and his men drove them ahead of the other livestock. “This plunder belongs to David!” they said.

20

І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!

21

Then David returned to the brook Besor and met up with the 200 men who had been left behind because they were too exhausted to go with him. They went out to meet David and his men, and David greeted them joyfully.

21

І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.

22

But some evil troublemakers among David’s men said, “They didn’t go with us, so they can’t have any of the plunder we recovered. Give them their wives and children, and tell them to be gone.”

22

Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.

23

But David said, “No, my brothers! Don’t be selfish with what the LORD has given us. He has kept us safe and helped us defeat the band of raiders that attacked us.

23

Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.

24

Who will listen when you talk like this? We share and share alike — those who go to battle and those who guard the equipment.”

24

Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.

25

From then on David made this a decree and regulation for Israel, and it is still followed today.

25

На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.

26

When he arrived at Ziklag, David sent part of the plunder to the elders of Judah, who were his friends. “Here is a present for you, taken from the LORD’s enemies,” he said.

26

Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,

27

The gifts were sent to the people of the following towns David had visited: Bethel, Ramoth-negev, Jattir,

27

Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,

28

Aroer, Siphmoth, Eshtemoa,

28

Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,

29

Racal,a the towns of the Jerahmeelites, the towns of the Kenites,

29

Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,