Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,
Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.
Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.
Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
І цитра моя голосить, і сопілка ридає.
← (Йова 29) | (Йова 31) →