Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
← (Псалмів 150) | (Приповістей 2) →