Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
У перший день тижня, [87] рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса.
Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік.
Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.
Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні.
Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий?
Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї.
Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».
І тоді жінки згадали Ісусові слова.
Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим.
Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося.
Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.
Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись — що то могло статися? [88]
Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах [89] від Єрусалиму.
По дорозі вони обговорювали все, що сталося.
І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом.
Але ж їм не дозволено було впізнати Христа.
Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього.
Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».
Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми.
І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розіп’яття на хресті.
Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено,
деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла.
Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння — вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий.
Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».
Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки!
Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у Славу Свою?»
І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.
Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі.
Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.
Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм.
І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник.
І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»
Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними.
Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові».
Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.
Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!»
Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.
Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях?
Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите — Я маю».
І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.
Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»
Апостоли дали Йому шмат печеної риби.
Він узяв і почав їсти перед ними.
І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах — мусить збутися».
І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання.
І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день.
Ви — свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму.
Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з Небес».
Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх.
Благословляючи, Ісус залишив їх і був вознесений на Небо.
Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості.
І весь час, перебуваючи в Храмі, вони славили Бога.
← (Луки 23) | (Івана 1) →