Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Що, скажемо, здобув Авраам, наш прабатько за тілом?
Якщо Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
Бо що каже Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому за праведність!
Адже тому, хто робить діла, нагорода зараховується не як благодать, а як належне.
А тому, хто не робить, але вірить у Того, Хто оправдує нечестивого, віра його зараховується за праведність.
Давид також називає блаженною ту людину, якій Бог зараховує праведність незалежно від діл:
Блаженні, кому прощені беззаконня і кому покриті гріхи.
Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха!
Отже, чи це блаженство є лише щодо обрізання, чи також і щодо необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахована за праведність.
Але як зарахована? Тоді, коли він був обрізаний, чи коли був необрізаний? Не після обрізання, а до обрізання!
А знак обрізання він одержав як печать праведності через віру, що її мав ще до обрізання, щоби йому бути батьком усіх віруючих, які необрізані, — аби і їм це було зараховано за праведність;
щоб так само бути й батьком обрізаних, — не тільки тих, які обрізані, але й тих, хто йде слідами віри, яку, ще будучи необрізаним, мав наш батько Авраам.
Адже не Законом дано обітницю Авраамові та його нащадкам, що він стане спадкоємцем світу, а через праведність віри.
Бо якщо ті, хто від Закону, — спадкоємці, тоді віра втрачає силу, а обітниця скасовується.
Адже Закон спричиняє гнів, а де немає Закону, там немає і переступу.
Через це обітниця, — щоб вона була з благодаті, аби бути непорушною для всіх нащадків, — є з віри; і не тільки для того, хто від Закону, а й для того, хто є з віри Авраама, який для нас усіх є батьком;
як ото написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів — перед Богом, в Якого він повірив, Який оживляє мертвих та називає те, що не існує, як існуюче.
Він, всупереч сподіванню, повірив надії, що стане батьком багатьох народів, згідно зі сказаним: Таким буде твоє потомство.
Він не ослаб у вірі й не вважав свого тіла, — хоча мав майже сто років, — змертвілим, як і змертвілою утробу Сарри;
він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові,
і був упевнений, що Бог спроможний виконати те, що йому обіцяв.
Тому й зараховано йому це за праведність.
Та не було написано тільки для нього одного те, що зараховано йому,
але й для нас, бо має бути зараховано й нам, що віримо в Того, Хто воскресив Господа нашого Ісуса з мертвих,
Який був виданий за наші переступи й воскрес для нашого оправдання.
← (Римлян 3) | (Римлян 5) →