Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Ты можешь сменить язык чтения:
uk
en
Параллельное чтение
← (1 Царств 31)
|
(2 Царств 2) →
Новый русский перевод
Переклад Хоменка
После смерти Саула Давид вернулся, победив амаликитян, и пробыл в Циклаге два дня.
По смерті Саула Давид, повертаючись по розгромі амалекитян, перебув два дні в Ціклазі.
На третий день из лагеря Саула пришел человек в разорванной одежде, с пылью на голове. Придя к Давиду, он поклонился ему до земли.
Аж ось третього дня приходить чоловік із табору, від Саула; одіж на ньому розірвана, а голова порохом покрита. Приступивши до Давида, він припав обличчям до землі й поклонився.
— Откуда ты пришел? — спросил его Давид.
Спитав його Давид: “Звідки ти прийшов?” А той йому відповів: “Я врятувався з ізраїльського табору.”
— Что случилось? — спросил Давид. — Расскажи мне.
Давид спитав його: “Що там сталось? Повідай мені.” А той мовив: “Військо втекло з бою, й багато з війська полягло; та й Саула з сином Йонатаном нема в живих.”
Давид сказал юноше, который принес ему это известие:
Тоді спитав Давид юнака, що приніс йому вістку: “Як ти знаєш, що Саул і його сини неживі?”
— Я случайно оказался на горе Гильбоа, — сказал юноша, — и там был Саул, который опирался на свое копье, а колесницы и всадники приближались к нему.
Юнак-звістовник на те: “Я був випадком на горі Гільбоа, коли ж дивлюсь — Саул оперся об свій спис, а колісниці й комонники на нього натискають.
Обернувшись назад и увидев меня, он позвал меня, и я сказал: «Что мне сделать?»
Він обернувсь назад, й побачивши мене, кликнув до мене; я ж відповів: Я тут.
Он спросил меня: «Кто ты?» — «Амаликитянин», — ответил я.
І він спитав мене: Хто ти? Я відповів йому: Я амалекитянин.
Тогда он сказал мне: «Подойди и убей меня! У меня агония, но я еще жив».
Сказав він тоді до мене: Приступи но до мене та й убий мене, бо тривога смертна мене огорнула, хоч і життя ще все в мені.
Я подошел и убил его, потому что знал, что после своего поражения он не сможет жить. Я взял венец, который был у него на голове, и браслет с его руки и принес их сюда, к моему господину.
І приступив я й завдав йому смерть, бо знав, що він не переживе своєї поразки. Далі я зняв у нього з голови царський вінець і запинку з руки та й оце приніс сюди моєму панові.”
Тогда Давид и все, кто был с ним, разорвали на себе одежду.
Тоді Давид ухопився за свою одежу й роздер її, а й усі люди, що були при ньому.
Они рыдали, плакали и постились до вечера о Сауле, и о его сыне Ионафане, и о войске Господа, и о доме Израиля, потому что все они пали от меча.
І сумували, плачучи, й постили до вечора за Саулом, за його сином Йонатаном, за Господнім народом і за домом Ізраїля, вони бо полягли від меча.
Давид сказал юноше, который принес ему известие:
Давид спитав юнака-звістовника: “Звідки ти?” А той: “Я син амалекитянина, поселенця.”
Давид сказал ему:
Давид сказав до нього: “Як же ти не боявся простягти руку, щоб убити помазаника Господнього?”
Давид позвал одного из своих людей и сказал ему:
Кликнув Давид до одного зо слуг і звелів: “Приступи до нього й убий його!” Той рубнув, і вмер він.
А Давид сказал, повернувшись к амаликитянину:
Давид сказав до нього: “Кров твоя на твоїй голові, бо твої уста свідчили проти тебе, коли ти сказав: Я вбив Господнього помазаника.”
Давид оплакивал Саула и его сына Ионафана этой горестной песней
Давид співав тужливу пісню над Саулом і над його сином Йонатаном;
и приказал научить жителей Иудеи этой «Песне лука» (она записана в «Книге Праведного»1 ):
він учинив так, щоб навчити синів Юди, — вона записана в “Книзі Праведного”, — тож примовляв він:
— Слава твоя, о Израиль,
“Ой, слава твоя, Ізраїлю, лежить прошита стрілами на твоїх горах! Як же то полягли хоробрі?
Не говорите об этом в Гате,
Не оповідайте про це в Гаті, не звіщайте по вулицях Аскалону, щоб не раділи дочки філістимлян, щоб дочки необрізаних не веселились!
О горы Гильбоа, 2
Ой Гільбоа-гори! Ані роса, ні дощ нехай на вас не спадає, о поля смерти, бо там заплямлений був щит хоробрих, щит Саула, не помазаний олією ніколи,
От крови сраженных,
лише кров'ю поранених, туком хоробрих. Лук Йонатана не повертавсь назад ніколи, ні меч Саула — не повертався намарно.
Саул и Ионафан —
Сауле та Йонатане, любі та милі, і за життя й по смерті нерозлучні! Вони були понад орлів прудкіші, сильніші понад левів.
О, дочери Израиля,
Дочки Ізраїля, ридайте над Саулом, що одягав вас у пурпуру й дорогі тканини, чіпляв вам на одежу золоті прикраси.
Как пали могучие в бою!
Як полягли хоробрі в битві? О Йонатане, смерть твоя зранила мене важко.
Я скорблю по тебе, Ионафан, брат мой,
Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча.
Как пали могучие!
Як полягли хоробрі, як загинуло військове знаряддя?”
← (1 Царств 31)
|
(2 Царств 2) →