Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!
Ты можешь сменить язык чтения: uk en
Параллельное чтение
Новый русский перевод
Переклад Огієнка
Господь послал к Давиду Нафана. Он пришел к нему и сказал:
— В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
— В одном городе было два человека, один богатый, а другой бедный.
І послав Господь Ната́на до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: „Два чолові́ки були́ в одно́му місті, — один замо́жний, а один убогий.
У богача было очень много мелкого и крупного скота,
У замо́жного було дуже багато худоби дрібно́ї та худоби великої.
а у бедняка не было ничего, кроме одной маленькой овечки, которую он купил. Он заботился о ней, и она выросла у него вместе с его детьми. Она ела из его тарелки, пила из его чаши и даже спала у него на груди. Она была у него как дочь.
А вбогий нічого не мав, окрім однієї мало́ї овечки, яку він набув та утри́мував при житті. І росла вона з ним та з синами його ра́зом, — із кавалка хліба його їла й з келіха його пила́, та на лоні його лежала, і була́ йому як дочка́.
К богачу пришел путник, но богач пожалел взять что-либо из своего мелкого или крупного скота, чтобы приготовить пищу для пришедшего к нему путника. Вместо этого он взял овечку бедняка и приготовил ее для того, кто пришел к нему.
І прийшов до багатого чоловіка подоро́жній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібно́ї чи з худоби своєї великої, щоб споряди́ти їжу для подоро́жнього, що до нього прийшов, — і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і споряди́в її для чоловіка, що до нього прийшов“.
Сильно разгневался Давид на этого человека и сказал Нафану:
— Верно, как и то, что жив Господь, человек, который сделал это, заслуживает смерти!
— Верно, как и то, что жив Господь, человек, который сделал это, заслуживает смерти!
І сильно запала́в Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Ната́на: „Як живий Господь, — вартий смерти той чоловік, що чинить таке́.
Он должен заплатить за овечку четырехкратно, потому что он сделал это и не имел сострадания.
А овечку він опла́тить чотирикро́тно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосе́рдився“.
Тогда Нафан сказал Давиду:
— Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: «Я помазал тебя царем над Израилем и избавил тебя от руки Саула.
— Ты — тот человек! Вот что говорит Господь, Бог Израиля: «Я помазал тебя царем над Израилем и избавил тебя от руки Саула.
І сказав Ната́н до Давида: „Ти́ той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я пома́зав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Сау́лової руки.
Я отдал тебе дом твоего господина и жен твоего господина отдал в твои объятия. Я отдал тебе дом Израиля и Иуды. И если бы всего этого было слишком мало, Я дал бы тебе еще больше.
І дав тобі дім твого пана, та жіно́к пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того.
Так почему же ты пренебрег словом Господа, сделав зло в Его глазах? Ты поразил хетта Урию мечом и взял его жену себе в жены. Ты убил его мечом аммонитян.
І чому ти знева́жив Господнє слово, і вчинив це зло в оча́х Його? Хіттеянина Урію вбив ти мече́м, а його дружи́ну взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів.
Поэтому меч никогда не отступит от твоего дома, так как ты пренебрег Мной и взял себе в жены жену хетта Урии».
А тепер не відсту́пить меч від твого дому аж навіки за те, що знева́жив ти Мене́, і взяв дружи́ну хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку.
Так говорит Господь: «Я наведу на тебя беду из твоего же дома. У тебя на глазах Я возьму твоих жен и отдам их твоему ближнему, и он будет спать с твоими женами так, что все будут об этом знать.
Так сказав Господь: Ось Я наведу́ на тебе зло з твого дому, і заберу́ жінок твоїх на оча́х твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладе́ться з жінка́ми твоїми при світлі цього сонця.
Ты сделал это тайно, а Я сделаю это пред всем Израилем и пред солнцем».
Хоч ти вчинив потає́мно, а Я зроблю́ цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем“.
И Давид сказал Нафану:
— Я согрешил перед Господом.
Нафан ответил:
— И Господь снял с тебя твой грех. Ты не умрешь.
— Я согрешил перед Господом.
Нафан ответил:
— И Господь снял с тебя твой грех. Ты не умрешь.
І сказав Давид до Ната́на: „Згрішив я перед Господом!“ А Ната́н сказав до Давида: „І Господь зняв твій гріх, — не помреш!
Но так как, сделав это, ты выказал совершенное презрение Господу,43 сын, который у тебя родится, умрет.
Та що ти спонука́в знева́ження Господа цією річчю, то син твій, наро́джений тобі, конче помре“.
После этого Нафан ушел к себе домой. Господь поразил ребенка, которого жена Урии родила Давиду, и он заболел.
І пішов Ната́н до свого дому, а Господь ура́зив дитя, що Давидові породи́ла Урієва жінка, і воно захво́ріло.
Давид молился Богу о ребенке. Он постился и проводил ночи в своей комнате лежа на земле.
А Давид молив Бога за дитинку, і по́стив Давид, і вхо́див до кімна́ти, і ночував, поклавшись на землю.
Старейшины его дома стояли рядом с ним, пытаясь поднять его с земли, но он отказывался и не ел с ними никакой пищи.
I прийшли старші́ його дому до нього, щоб підня́ти його з землі, та він не хотів, і не підкріпи́вся з ними хлібом.
На седьмой день ребенок умер. Слуги Давида боялись сказать ему, что ребенок мертв, так как они думали: «Когда ребенок был еще жив, мы говорили с Давидом, но он не слушал нас. Как же нам сказать ему, что ребенок умер? Он может что-нибудь сделать с собой».
І сталося сьо́мого дня, — і поме́рло те дитя, а Давидові слу́ги боялися доне́сти йому, що померло те дитя, бо казали: „Ось як була́ та дити́на живою, говорили ми до нього, та не слухав він нашого голосу; а як ми скажемо до нього: „Померло це дитя“, то ще вчинить щось лихе“.
Давид заметил, что его слуги перешептываются, и понял, что ребенок умер.
— Умер ребенок? — спросил он.
— Да, — ответили они, — умер.
— Умер ребенок? — спросил он.
— Да, — ответили они, — умер.
А Давид побачив, що слу́ги його шепо́чуться поміж собою, — і зрозумів Давид, що поме́рло те дитя. І сказав Давид до своїх слуг: „Чи не поме́рло те дитя?“ А ті відказали: „Поме́рло“.
Тогда Давид поднялся с земли. Вымывшись, умастившись благовониями и переодевшись, он пошел в дом Господа и поклонился. Затем он пошел в свой дом, где по его приказу ему подали пищу, и поел.
І звівся Давид із землі, і помився, і намасти́вся, і змінив свою оде́жу, і ввійшов до Господнього до́му та й поклони́вся. Потому ввійшов до свого до́му, і захотів їсти, — і поклали йому хліба, і він їв.
Слуги спросили его:
— Почему ты поступаешь таким образом? Когда ребенок был жив, ты постился и плакал; теперь ребенок мертв, а ты встал и ешь!
— Почему ты поступаешь таким образом? Когда ребенок был жив, ты постился и плакал; теперь ребенок мертв, а ты встал и ешь!
І сказали йому слу́ги його: ,Що́ це за річ, яку ти вчинив? Коли те дитя жило́, ти по́стив та плакав; а як поме́рло те дитя, ти встав та й їв хліб?“
Он ответил:
— Когда ребенок еще был жив, я постился и плакал. Я думал: «Кто знает? Вдруг Господь будет милостив ко мне, и ребенок останется жив».
— Когда ребенок еще был жив, я постился и плакал. Я думал: «Кто знает? Вдруг Господь будет милостив ко мне, и ребенок останется жив».
А він відказав: „Коли те дитя ще жило́, я по́стив та плакав, бо казав: Хто знає, може Господь учинить мені милість, і буде жити дитя те?
Но теперь он умер, и зачем мне поститься? Разве я могу его вернуть? Я пойду к нему, а он ко мне не вернется.
А тепер, — поме́рло воно. На́що то я б по́стив? Чи змо́жу ще повернути його? Я піду́ до нього, а воно не ве́рнеться до мене“.
Затем Давид утешил свою жену Вирсавию, вошел к ней и лег с ней. Она забеременела и родила сына. Давид назвал его Соломоном. Господь полюбил его
І потішив Давид жінку свою Вірсаві́ю, і прийшов до неї, і ліг із нею. І вона вроди́ла сина, а він назвав ім'я́ йому: Соломо́н. І Госпо́дь полюбив його,
и послал пророка Нафана, чтобы тот по повелению Господа назвал его Иедидия.44
і послав пророка Ната́на, і той назвав ім'я́ йому: Єдід'я, ради Господа.
Тем временем Иоав воевал против аммонитской столицы Раввы и взял царскую крепость.
А Йоа́в воював з Раббо́ю аммоні́тян, і здобув царське́ місто.
Иоав послал к Давиду вестников, говоря:
— Я воевал с Раввой и захватил ее водный запас.
— Я воевал с Раввой и захватил ее водный запас.
І послав Йоав послів до Давида, і сказав: „Воював я з Раббою, і здобув я місто води.
Итак, собери оставшихся воинов, осади город и возьми его. Иначе я сам возьму город, и он будет назван моим именем.
А тепер збери́ решту наро́ду, і табору́й біля міста, та здобудь його, щоб не здобу́в те місто я, і щоб не було воно на́зване моїм ім'я́м“.
Давид собрал все войско, пошел на Равву и, сразившись, взял ее.
І зібрав Давид увесь наро́д, і пішов до Рабби, і воював із нею, та й здобув її.
Он снял золотую корону с головы их царя45 — корона весила талант46 и была украшена драгоценным камнем — и возложил ее на свою голову.47 Еще он взял в городе огромную добычу.
І взяв він коро́ну з голови їхнього царя, а вага її — тала́нт золота, та дорогий ка́мінь, і Давид поклав її́ на свою го́лову. І він виніс дуже багато здо́бичі з того міста.
Он вывел жителей, которые были в нем, заставив их работать пилами, железными мотыгами и топорами, а также изготавливать кирпичи.48 Он поступил так со всеми аммонитскими городами. После этого Давид со всем своим войском вернулся в Иерусалим.
А наро́д, що був у ньому, він повиво́див, і поклав їх під пи́лку, і під залі́зні доло́та та під залізні сокири, і позаганя́в їх до цегельня́ної пе́чі. І так робив він усім аммонітським міста́м. І вернувся Давид та ввесь наро́д до Єрусалиму.