Приветствую тебя на сайте, где мы исследуем Библию! Добро пожаловать!
Пусть твое путешествие в мир Священного Писания будет увлекательным и вдохновляющим!

Ты можешь сменить язык чтения: uk en


Параллельное чтение

← (3 Царств 1) | (3 Царств 3) →

Новый русский перевод

Переклад Куліша та Пулюя

  • Когда приблизился смертный час Давида, он дал своему сыну Соломону наставление.
  • Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
  • — Я ухожу путем всей земли, — сказал он. — Будь тверд, будь мужествен
  • Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
  • и исполняй то, чего требует Господь, твой Бог. Следуй Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и предписания, как написано в Законе Моисея, чтобы тебе преуспеть во всем, что бы ты ни делал и куда бы ни шел,
  • І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
  • и чтобы Господь исполнил Свое слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут следовать путями Господа и будут ходить предо Мной в истине от всего сердца и от всей души, то ты никогда не лишишься преемника на престоле Израиля».
  • Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
  • Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Саруи, что сделал он с двумя военачальниками Израиля — Авнером, сыном Нира, и Амасой, сыном Иефера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бедрах и сандалии на ногах.
  • Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
  • Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в мир мертвых5 с миром.
  • Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
  • Сыновьям Верзеллия из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.6
  • Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
  • Еще у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шел в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Господом: «Я не предам тебя мечу».
  • Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
  • Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймешь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в мир мертвых в крови.7
  • Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
  • Давид упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давида.
  • І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
  • Он правил Израилем сорок лет — семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
  • Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
  • На престоле своего отца Давида сел Соломон, и царство его упрочилось.
  • І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
  • Адония, сын Аггифы, пришел к матери Соломона Вирсавии. Вирсавия спросила его:
    — С миром ли ты пришел?
    — С миром, — ответил он.
  • І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
  • Затем он спросил:
    — Могу ли я с тобой поговорить?
    — Говори, — ответила она.
  • І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
  • — Ты знаешь, — сказал он, — что царство было моим, и на меня смотрел весь Израиль как на будущего царя. Но все изменилось, и царство перешло к моему брату — ведь оно было суждено ему от Господа.
  • Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
  • И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне.
    — Говори, — сказала она.
  • Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
  • Он сказал:
    — Прошу тебя, поговори с царем Соломоном — тебе он не откажет, — чтобы он отдал мне в жены шунамитянку Авишаг.
  • І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
  • — Хорошо, — ответила Вирсавия. — Я поговорю о тебе с царем.
  • І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
  • Когда Вирсавия пришла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить ее, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.
  • Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
  • — У меня к тебе маленькая просьба, — сказала она. — Не откажи мне.
    Царь ответил:
    — Проси, моя мать; я не откажу тебе.
  • І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
  • И она сказала:
    — Пусть шунамитянку Авишаг отдадут в жены твоему брату Адонии.
  • І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
  • Царь Соломон ответил матери:
    — Зачем ты просишь для Адонии шунамитянку Авишаг? Проси уж для него и царство — он ведь мой старший брат, — да, проси для него, для священника Авиатара и для Иоава, сына Саруи!
  • І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
  • И царь Соломон поклялся Господом:
    — Пусть Бог сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!
  • І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
  • Верно, как и то, что жив Господь, Который утвердил меня и посадил меня на престоле моего отца Давида и укрепил мой дом, как и обещал, Адония сегодня же будет предан смерти!
  • Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
  • Царь Соломон отдал приказ Бенаю, сыну Иодая, и тот сразил Адонию, и он умер.
  • І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
  • А священнику Авиатару царь сказал:
    — Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил ковчег Владыки Господа перед моим отцом Давидом и делил все тяготы жизни с моим отцом.
  • Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
  • И Соломон отстранил Авиатара от Господнего священства, исполняя этим слово, которое Господь сказал в Шило о доме Илия.8
  • Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
  • Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, он вбежал в Господень шатер и схватился за рога жертвенника.
  • Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
  • Царю Соломону доложили, что Иоав убежал в Господень шатер и находится у жертвенника. Тогда Соломон приказал Бенаю, сыну Иодая:
    — Иди, срази его!
  • Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
  • Беная вошел в Господень шатер и сказал Иоаву:
    — Так говорит царь: «Выходи!»
    Но тот ответил:
    — Нет, я умру здесь.
    Беная доложил царю:
    — Вот так ответил мне Иоав.
  • Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
  • Тогда царь приказал Бенаю:
    — Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.
  • І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
  • Господь воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давида напал на двух человек и убил их мечом. Оба они — Авнер, сын Нира, военачальник Израиля, и Амаса, сын Иефера, военачальник Иуды, — были праведнее и лучше его.
  • І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
  • Пусть вина за их кровь падет на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давиде и его семени, его доме и престоле пусть вечно будет Господень мир.
  • Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
  • Беная, сын Иодая, пошел, сразил Иоава и убил его, и его похоронили на его участке в пустыне.
  • І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
  • Царь поставил Бенаю, сына Иодая, над войском вместо Иоава и заменил Авиатара священником Цадоком.
  • І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
  • После этого царь послал за Шимеем и сказал ему:
    — Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, а больше никуда не ходи.
  • І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
  • Знай, в тот день, когда ты уйдешь и пересечешь долину Кедрон, ты умрешь, и сам будешь виновен в своей гибели.
  • Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
  • Шимей ответил царю:
    — Хорошо ты говоришь. Твой слуга сделает так, как сказал господин мой царь.
    И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.
  • І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
  • Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю Гата Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли:
    — Твои рабы в Гате.
  • Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
  • Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушел и привел рабов из Гата.
  • І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
  • Когда Соломону доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,
  • От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
  • царь призвал Шимея и сказал ему:
    — Разве я не взял с тебя клятву Господом и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдешь, куда бы то ни было, ты умрешь?». Ты тогда сказал мне: «Хорошо ты говоришь. Я буду послушен».
  • І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
  • Почему же ты не сдержал клятву Господу и не послушался моего повеления?
  • Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
  • Еще царь сказал Шимею:
    — В сердце своем ты хранишь память обо всем том зле, которое ты сделал моему отцу Давиду. Теперь Господь воздаст тебе за твое злодеяние.
  • І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
  • А царь Соломон будет благословен, и престол Давида останется непоколебимым перед Господом вовеки.
  • Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
  • Царь отдал приказ Бенаю, сыну Иодая, и тот вышел и сразил Шимея, и убил его.
    Так царство надежно упрочилось во власти Соломона.
  • І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.

  • ← (3 Царств 1) | (3 Царств 3) →

    История обновлений История обновлений

    © UA biblenet - 2025