Новый русский перевод

Переклад Куліша та Пулюя

Договор заключил я с моими глазами,
чтобы мне не заглядываться на девушек.76

1

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

2

Ведь что за удел мне от Бога свыше,
и что за наследие от Всемогущего с небес?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

3

Не грешникам ли беда суждена
и гибель — творящим зло?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

4

Разве Он не видит мои пути,
не считает каждый мой шаг?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

5

Ходил ли я во лжи,
и спешили ли ноги мои к обману?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

6

Пусть Бог меня взвесит на верных весах,
и тогда Он узнает, что я непорочен!

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

7

Если стопы мои от пути уклонялись,
если сердце мое следовало за моими глазами,
и руки мои осквернялись,

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

8

то пусть другие съедят то, что я посеял,
и исторгнется с корнем мой урожай.

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

9

Если сердце мое соблазнялось женщиной,
если я выжидал ее у дверей ближнего,

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

10

пусть жена моя мелет зерно другому,
и чужие люди с ней спят.

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

11

Ведь это гнусное преступление,
грех, подлежащий суду.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

12

Ведь это огонь, палящий до Погибели;
который сжег бы мое добро.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

13

Если лишал я слугу или служанку справедливости,
когда они были в тяжбе со мной,

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

14

то, что стал бы я делать,
когда Бог восстанет на суд?
Что я сказал бы,
будучи призван к ответу?

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

15

Разве не Тот, Кто создал меня в утробе,
создал и их?
Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

16

Если я бедным отказывал в просьбах
и печалил глаза вдовы,

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

17

если один я съедал свой хлеб,
с сиротою им не делясь, —

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

18

я с юности растил его, как отец,
и от чрева матери заботился о вдове, —

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

19

если я видел гибнувшего нагим
и нищего без одежды,

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

20

и сердце его не благословляло меня,
за то, что согрел я его шерстью моих овец,

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

21

если поднимал я руку на сироту,
зная, что есть у меня влияние в суде,

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

22

то пусть рука моя отпадет от плеча,
пусть переломится в суставе.

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

23

Я боялся бед от Бога
и, страшась Его величия,
я не смог бы такого сделать.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

24

Если бы я на золото понадеялся
и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

25

если бы ликовал, что богатство мое несметно,
что так много собрала моя рука,

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

26

если глядя на солнце в его сиянии
или на луну в ее сверкающем шествии,

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

27

я сердцем прельщался втайне,
и слал им воздушный поцелуй,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

28

то и эти грехи подлежат суду,
ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

29

Если рад я был гибели моего врага,
ликовал, когда он попадал в беду, —

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

30

но я не давал согрешить устам,
не призывал проклятия на его жизнь, —

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

31

если в шатре моем не говорили:
«Насытиться бы нам его мясом!»77 —

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

32

но и странник не ночевал на улице,
ведь мои двери отворялись прохожему —

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

33

если я скрывал свой грех, как Адам,78
в сердце своем прятал вину,

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

34

из-за страха перед толпой,
из-за боязни перед сородичами, —
то я бы молчал и сидел взаперти.

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

35

(О если бы кто-нибудь меня выслушал!
Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит.
Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

36

О, я носил бы его на плече,
надевал его, как венец.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

37

Каждый свой шаг я открыл бы Ему,
и, как князь, приблизился бы к Нему.)

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

38

Если взывала против меня земля,
и рыдали ее борозды вместе,

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

39

потому что я ел ее плод,
и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

40

то пусть растет вместо хлеба терн
и сорные травы взамен ячменя.

Закончились слова Иова.

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

Параллельное чтение

Новый русский перевод

Переклад Куліша та Пулюя

Иов 31

Йова 31